К.п.н. Лавриш Ю.Е.

Національний технічний університет України «КПІ», Київ

Потенціал синергетики у викладанні іноземної мови у вищій освіті

Сучасна освіта постійно вимагає того, щоб навчальна діяльність особистості відповідала певним духовним загальнолюдським цінностям і інтересам. Тому процес викладання іноземного дискурсу у системі вищої освіти має бути спрямованим на творчий розвиток особистості, її самореалізацію і саморозвиток на засадах перспективної технології навчання - синергетики. Саме така позиція в ідеалі може стати синергетичною аксіомою педагогічної діяльності викладачів у системі вищої освіти, оскільки означене нами поняття вивчає відкриті системи, які зумовлюють необхідність обміну певною інформацією, розуміння особистістю власного місця в суспільстві, набуття відповідного рівня духовності задля реального втілювання цінностей.

Останнім часом лінгвістика все більш інтенсивними методами займається дослідженням семантики мови, вербальної передачі інформації. Поняття семантики мови є для лінгвістики найбільш абстрактною категорією, що пояснюється поєднанням всіх складових систем та структури мови на підставі визначення відповідної мовної форми предметів та явищ об’єктивного світу. В даному випадку проблеми потенціалу синергетики стоять у центрі уваги сучасної лінгвістики не тільки тому, що завдяки їм розкривається комунікативно форма мови, але й у тому, що змістова сторона безпосередньо пов’язана з пізнавальною стороною особистості. При цьому слід надати належне досягненням класичної педагогічної думки, лінгвістичним дослідженням, які зорієнтовані на механізми самоорганізації, самоаналізу, моделювання, прогнозування, розвитку освітніх систем, що є перспективним для теоретичного обґрунтування синергетики мови, свідомості та культури (Ш. Амонашвілі, В. Аршинов, Г. Батищев, Н. Бердяєв, Л. Бовзенко, Г. Буданов, А. Вербицький, Л. Горбунова, Б.Коссов, О. Князева, А.Орлов, І. Савицький, М. Таланчук та ін.), які вважають, що процес викладання іноземного дискурсу у системі вищої освіти слід розглядати як педагогічно адаптований соціальний досвід особистості, тотожний по своїй структурі людській культурі.

Синергетика з її трансдисциплінарною науковою теорією, розкриваючи системність та динаміку оточуючого світу, підводячи до бачення його універсального єднання, дає змогу стати концептуальною основою інтеграції різнопредметних наукових знань. ЇЇ основними поняттями є: система, процес, вірогідність, інформація, зворотній зв’язок, кооперативна взаємодія, точка біфуркації, самоорганізація. Разом вони являються інваріантами інтеграції наукового знання у змісті вищої освіти. Ці варіанти складають природну основу щодо розуміння цілісності і взаємозв’язку мовних, соціальних, наукових систем; механізмів їхнього розвитку та взаємодії з іншими системами; засобів комунікації та пізнання, формування мислення, психіки, культури, збереження та передачу культурно-історичного досвіду та ін. Корегентність цих систем об’єднує та впорядковує мисленнєві ознаки пізнання, яке ми розглядаємо як потенційне у викладанні іноземного дискурсу. Також зазначені вище системи взаємопов’язані діалектично, оскільки вони являються різними по суті і доповнюють одна одну та можуть виступати в якості інтегралів різних предметів, що дає змогу студентам більш глибоко усвідомити такі поняття як розвиток, періодичність, аперіодичність, симетрія і асиметрія, еволюція, коеволюція, відбір, конкуренція, вірогідність, невизначеність, розвиток, інше .

Прогнозування та моделювання навчального процесу щодо викладання іноземного дискурсу мають певні складності, обумовлені тим, що керуюча і керована системи являються мисленнєвими суб’єктами, а особистісні якості студентів, їхні креативні здібності, інтелектуальний, культурний потенціали, психофізичні здібності, поведінка обумовлюють успішність досягнення визначеної мети. Процес самоорганізації та організації навчання дає змогу обопільно впливати як викладачу на студентів, так і навпаки. У відмінності від керованих техніко-технологічних систем навчання у вищій школі суб’єктивні фактори відіграють більш суттєву роль. Тому викладачам властиво висловлювати власні думки компактно, найбільш зібрано, сконцентровано, з чітким виділенням найбільш суттєвих та глибинних сторін навчального матеріалу.

Задля визначення потенціалу синергетики, ми виокремили ряд складових, які можуть використовуватися у викладанні іноземного дискурсу у системі вищої освіти. Це: сукупність певних лексичних систем; аналіз мовної та культурної семантик; моделювання окремих концептуальних структур; блок умов та способів мовленнєвого акту; узагальнення та аналіз проблем декодування тексту (лінгвостилістика, лінгвістика тексту, літературознавство).

Моделювання потенціалу синергетики зумовлює включення певної кількості зовнішніх та внутрішніх параметрів, які впливають на викладання іноземного дискурсу у системі вищої освіти. Так, до зовнішніх ми можемо віднести: цивілізаційні потреби особистості, вплив соціуму або природних явищ, економічні умови, матеріальну базу, форми, засоби та технологія навчання, загальний зміст освіти, його структурування, інформаційне наповнення, методика викладання, педагогічна система, особливості, рівень знань, творчі можливості викладача. Сукупність внутрішніх параметрів (знання, цінність, мета, ідея, свідомість, воля тощо) задають вимір, актуалізують творчі сили особистості та створюють умови для концентрування синергетичного потенціалу особистості. Тому, ми визначаємо потенціал синергетики як сукупність можливостей цілеспрямованої навчальної діяльності, в якій відображається характер взаємозв’язку всіх здібностей студентів.

Основною ознакою логіки нашого дослідження щодо потенціалу синергетики як перспективної технології сьогодення, є синтез моделей дійсності, який дає змогу створити потужний потенціал побудови мовних структур, розвинути та направити їх до певного дискусійного кола, у якому на перетині цього створюються інформаційні поля, які дозволяють з достатнім ступенем точності вирішити питання вибору мовного варіанту. Це створює умови для адекватного спілкування викладача і студента у процесі мовленнєвої діяльності діалогічного типу. Розглядаючи процеси інформаційного обміну між суб’єктами мовлення, можна побачити, що в актах комунікації когнітивна обробка поданої інформації, в даному випадку навчального матеріалу, відбувається за двома напрямками: від мовленнєвої форми до загального вивчення поняття, від загального поняття до конкретного мовленнєвого знака. До того ж певні конструкції, що застосовуються у навчальному процесі, складають інформаційне поле у свідомості студентів, яке необхідне для правильного розуміння отриманого повідомлення, теми, твору, інше, що дає змогу забезпечити конструювання висловлювань. Виникнення цього зумовлене потребами комунікативної зручності, що є завжди прагматично значущим, оскільки зазначене вище свідчить про неабиякий креативний потенціал одного з її експонентів інновацій у педагогіці вищої школи - синергетики.

Таким чином, синергетика може відігравати роль нової світоглядної основи для розв’язання найважливіших проблем сучасної педагогіки у системі вищої освіти, тому що шлях синергетичного світогляду зумовлює розуміння взаємодії людини і світу.

Література:

1. Буданов В. Г. Методология и принципы синергетики / Владимир Григорьевич Буданов // Філософія освіти. - №1 (3). - 2006. - С. 143 - 173.

2. Добронравова І. С. Філософія науки і синергетика освіти/ І. Добронравова// Вища освіта України. –2003. –№2. – С. 7-12.

3. Игнатова В.А. Педагогические аспекты синергетики/ В. Игнатова// Педагогика. – Вип. 8. – 2001. – 26-31 с.

4.Робуль О.М. Синергетика як інноваційна методологія педагогічної освіти/ Оксана Робудь// Філософія освіти. –№ 1(3). –2006. –С. 35-42.