Педагогические науки/ 6. Социальная педагогика

Богомазова С.П.

студент ІІ курсу, МДПУ імені Богдана Хмельницького, кафедра соціальної педагогіки та дошкільної освіти, Мелітополь, Україна

Ступені адаптації дитини до умов дошкільного закладу

Дитячий організм в процесі розвитку проходить біологічну адаптацію – перебудову фізіологічних систем організму, що забезпечує доцільне пристосування до нових умов життя і здійснюється на основі вроджених механізмів, і соціальну адаптацію – здатність змінити свою поведінку залежно від нових соціальних умов. Обидва види адаптації взаємопов’язані та взаємозумовлені [4, с. 162].

Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу вивчали Т. Гурковська, Н. Аксаріна, В. Кузьменко, Л. Якименко, О. Нурєєва, З. Шейнфельд, В. Мушинський, Т. Поніманська та інші.

Проблема адаптації виникає у дитини будь-якого віку, коли вона вперше поступає до ясел або дитячого садка. Для такої дитини незвичне все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, велика кількість дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення тощо. Змінені звичні умови життя вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Як відомо, він формується вже з перших днів життя дитини в сім'ї і до 2-3 років стає досить усталеним [3, с. 3].

Початок відвідування дошкільного закладу – це дуже напружений період, який потребує від кожного малюка активних психологічних і фізичних форм пристосування. Проте соціально-психологічна адаптація у різних дітей відбувається по-різному, відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров'я, стилю виховання в сім’ї, родинних взаємин, рівня розвитку у дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості [2, с. 18].

Залежно від тривалості адаптаційного періоду та складності його перебігу розрізняють легкий, середній та складний ступені адаптації дитини [1, с. 35]:

За легкого ступеня адаптації поведінка дитини нормалізується протягом двох тижнів. Апетит відновлюється вже наприкінці першого тижня, через 1-2 тижні – налагоджується сон. У дошкільника переважає радісний чи стабільно спокійний емоційний стан. Дитина контактує з дорослими, ровесниками, вивчає предмети. Досить швидко звикає до нових умов: нового приміщення, спілкування з групою однолітків. Мовлення при цьому може бути дещо загальмоване, але малюк відгукується і виконує вказівки педагога. Захворюваність трапляється не частіше одного разу і проходить без ускладнень.

За середнього ступеня адаптації сон і апетит відновлюються через 20-40 днів. Протягом усього місяця емоційний стан дитини може бути нестійким. Протягом дня для малюка характерна плаксивість: крик, плач під час розлуки і зустрічі з батьками та близькими людьми. Ставлення до однолітків зазвичай байдуже. Мовленнєва активність сповільнюється. З’являються ознаки невротичних реакцій: вибірковість у ставленні до дорослих і дітей, спілкування лише за певних умов. Захворюваність трапляється не частіше двох разів і триває не більше десяти днів, протікаючи без ускладнень. Протягом перших двох тижнів характерні такі вегетативні зміни в організмі дитини, як: блідість, пітливість, темні круги під очима, «палаючі» щоки, лущення шкіри (діатез). Однак за емоційної підтримки дорослого дитина, виявляючи пізнавальну та поведінкову активність, поступово звикає до нового оточення.

Про складний ступінь адаптації, для якого характерна тривалість від 32 до 64 днів, свідчить погіршання сну дитини. Сон стає коротким і тривожним. Дитина може скрикувати, плакати уві сні або прокидатися зі сльозами. Погіршується апетит, іноді дитина категорично відмовляється від їжі. Можливі і такі невротичні реакції, як: блювота, енурез, заїкання, хвороблива прив’язаність до особистих речей, страхи, некерованість у поведінці, істерика. Малюк може перебувати в активному емоційному стані, для якого характерні плач, обурений крик, агресивно-руйнівна поведінка. Або навпаки, може бути пасивним, пригніченим, напруженим, уникати спілкування з однолітками, сторонитися і відмовлятися від участі в будь-якій діяльності. Складна адаптація призводить до тривалих захворювань, які можуть виникати частіше трьох разів і тривати понад десять днів, та ускладнень у вигляді уповільнення росту, затримки мовленнєвого розвитку.

Легку адаптацію і певною мірою адаптацію середньої важкості можна вважати закономірною реакцією дитячого організму на змінені умови життя. Важка ж адаптація свідчить про надмірність психоемоційних навантажень на організм дитини і потребує відповідної уваги як із боку вихователя й батьків дитини, так і з боку практичного психолога [3, с. 4].

Основними показниками позитивного завершення адаптації є терміни нормалізації емоційного самопочуття дитини, поява доброзичливого ставлення до вихователів та однолітків, інтересу до предметного світу, зменшення частоти і тривалості гострих захворювань [4, с. 162].

Нами були проаналізовані три основні ступеня адаптації дітей до дошкільного закладу, кожен з яких має свої певні особливості прояву та наслідки. Врахування індивідуальності кожної дитини та знання цих особливостей допоможе педагогам і батькам полегшати процес пристосування малюка до нових умов дитячого садка.

Література:

1. Каралашвілі О., Малахова Н. Організація роботи з адаптації дітей до дошкільного закладу / О. Каралашвілі, Н. Малахова // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2013. – № 6. – С. 35-47.

2. Кузьменко В. Адаптація / В. Кузьменко // Дошкільне виховання. – 1995.– № 8. – С. 18-19.

3. Мушинський В. Особливості адаптації дітей до умов дитячого закладу / В. Мушинський // Психолог. – 2004. – № 8. – С. 3-12.

4. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: підручник / Т.І. Поніманська. – 2-ге вид., доповн. – К.: Академвидав, 2013. – 464 с.