Викладач Дворецька І. В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Поняття «концепт» у сучасній лінгвістиці

Концепт є своєрідним осередком культури у ментальному світі людини. Концепти несуть у собі важливу культурну інформацію про устрій світу, оскільки різні нації сприймають цей світ по-різному. Концепт є ментальним утворенням, за допомогою якого можна отримати відомості про певну націю, зокрема про її світосприйняття.

У вітчизняній термінології опанування терміном «концепт» супроводжується подоланням стійкої асоціації з терміном «поняття» [5, с. 7]. Лінгвісти цікавляться перш за все концептами, які найтісніше пов'язані з культурою певного народу. Незважаючи на те, що поняття «концепт» розглядають представники різних напрямів лінгвістики, досі немає універсального визначення. В мові є концепти, які важко віднести до конкретної рубрики. Згідно з А. М. Приходько, типологію концептів можна представити у вигляді системи, а саме об’єднання множини в єдине та чітко розчленоване ціле. Концепти являють собою згустки смислу, концентрати ідеї. Вони створюють ментально-інформаційний простір дискурсу, мовленнєвого жанру і навіть окремого твору [4].

Згідно з Т. В. Радзієвською, існує п'ять функціональних властивостей концепту в мовній діяльності людини:

· виступати корелятом певної дискурсивної практики;

· бути акумулятором культурно значущих смислів;

· функціонувати як засіб інтерпретаційної дійсності;

· виступати як згорнутий культурний сценарій

· виступати як детермінант психоментального стану [5, с. 242-243]

Варто відзначити, що для концепту характерні такі ознаки:

1) він є ідеальним об'єктом;

2) він локалізується в свідомості людини;

3) він перебуває не в ізоляції, а в тісному взаємозв'язку з іншими концептами;

4) він відзначається національно-культурною специфікою;

5) його реалізація проходить завдяки мовним засобам;

6) йому властива складна структура, що складається з багатьох рівнів;

7) його тип є залежним від явища, що протиставляється в реальному світі. Згідно з вищесказаним, можна навести узагальнююче визначення
С. Г. Воркачева. Вчений стверджує, що концепт є одиницею колективного знання або свідомості, якому притаманне мовне вираження та етнокультурна специфіка [3].

О. Селіванова вважає, що концепт є фрагментом знання, досвідом особистості з мовною та позамовною інформацією. Він є ментальним прообразом, ідеєю поняття та самим поняттям. Для нього характерна двоїста сутність: психічна та мовна. Він є ідеальним образом, який уособлює культурно зумовлені уявлення мовця про світ та володіє іменем у мові [6].

На думку Ю. С. Степанова, культура є сукупністю взаємопов'язаних концептів. Це вказує на те, що концепт є основним елементом культури в ментальному світі людини. Отже, зміст поняття, який наділений великим значенням для культури, називається концептом. В сучасній лінгвістиці часто використовують визначення концепту, введене саме Ю. С. Степановим. На думку цього вченого, концепт є смисловим згустком, ментальним утворенням, загальним знаменником між близькими за лексичними значенням одиницями однієї або різних мов [7, с. 40].

А. Вежбицька є однією з перших дослідників, що намагалися розкрити лінгвістичний зміст концепту. На її думку, це об'єкт з «ідеального» світу, що має ім'я і представляє культурно зумовлені уявлення людини про світ «дійсність» [2].

Термін «концепт» у культурології вживається, коли абстрагуються від культурного змісту, а говорять тільки про структуру. Так само розуміється структура змісту слова і в сучасному мовознавстві. Більш повне визначення концепту пропонує П. А. Бабушкін, який вважає, що концепт є будь-якою дискретною змістовною одиницею колективної свідомості, що зображує предмет з реального та ідеального світів. Він зберігається в пам'яті носіїв мови у вербальному вигляді. Концепт вербалізується, позначається словом або сполученням слів, інакше його існування неможливо [1].

Отже, в лінгвістиці існує велика низка визначення концепту. Основною ознакою, що поєднує всі підходи до визначення даного поняття є те, що він є складовою культури, і завдяки дослідженню концептів можна осягнути культуру інших народів.

Література

1. Бабушкин А. П. Типы концептов в лексико-фразиологической сематике языка / А. П. Бабушкин. – Воронеж: Изд.-во Воронеж. гос. ун-та, 1996. –
104 с.

2. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / пер. с англ. А. Д. Шмелева под ред. Булыгиной. – М.: Языки русской культуры, 1999. – 780 с.

3. Воркачев С. Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании /
С. Г. Воркачев. – М: Филологические науки, 2001 – № 1. – С. 64-72.

4. Приходько А. М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики / А. М. Приходько. – Запоріжжя: Прем'єр, 2008. –
332 с.

5. Радзієвська Т. В. Нариси з концептуального аналізу та лінгвістики тексту. Текст-соціум-культура-мовна особистість: моногр. / Т. В. Радзієвська;
Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. – К.: Інформ.-аналіт. Агентство, 2010. – 491 с.

6. Селіванова О. Принципи концептуального аналізу // Актуальні проблеми металінгвістики / О. Селіванова – Київ, Черкаси: Брама, 1999. – С. 11-14.

7. Степанов Ю. С. Константы / Степанов Ю. С. – Словарь русской культуры. Опыт исследования. – М.: Школа «Языки русской культуры», 1997. – 824 с.