Мотрюк Н.Г., Дем’янчук О.С

Буковинський державний медичний університет

Методи здійснення контролю рівнем володіння іноземною мовою студентів у виші.

В даний час іноземна мова являється не лише культурою певної нації, а й є запорукою успішної майбутньої кар’єри студентів. Досягнення високого рівня володіння іноземною мовою не можливе без грунтовної мовної підготовки студентів. Саме тому головним завданням навчання іноземній мові у вузі є навчити студентів користуватися іноземною мовою як засобом спілкування в професійно-орієнтованих комунікативних ситуаціях їхньої майбутньої професії.

Навчання іноземним мовам має бути інтегрованим навчанням усім основним видами іншомовленнєвої діяльності: аудіюванню, читанню, мовленню і письму. І для того щоб дізнатися чи володіють студенти іноземною мовою необхідно здійснити точний і об’єктивний контроль під час якого і визначається рівень навчальних досягнень студентів з даного предмета.[3]

Контроль досягнень є експертизою досягнення специфічних цілей - контроль того, чого навчили. Тому він пов'язаний з потижневою/семестровою роботою, підручником, навчальним планом. Контроль досягнень орієнтований на курс навчання. Він представляє внутрішню перспективу. Контроль володіння, навпаки, є експертизою /перевіркою того, що людина може робити/знати у зв'язку із застосуванням предмета в реальному світі. Він представляє зовнішню перспективу. Отже контроль на заняттях іноземної мови може переслідувати різні цілі, однак у всіх випадках він не є самоціллю і носить навчальний характер, дозволяє удосконалювати процес навчання, замінювати малоефективні прийоми і способи навчання більш ефективними.

Для ефективної організації та проведення контролю необхідно чітко уявляти об'єкти контролю, які виступають критеріями оцінки рівня володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю. Якщо завданням контролю є визначення рівня володіння студентами іншомовною діяльністю, то об'єктами контролю виступають мовленнєві навички і вміння, які забезпечують успішність організації цієї діяльності. Отже об'єктами контролю є слухо-вимовні, лексичні, граматичні навички та вміння здійснювати мовленнєву діяльність в говорінні, аудіюванні, читанні та письмі. Важливо використовувати різні методи контролю відповідно до рівня знань студентів. Процес контролю навчальної діяльності студентів повинен базуватися на принципах систематичності, об’єктивності, й урахування індивідуальних особливостей студентів.

Систематичність контролю реалізується в таких його видах: а) поточний контроль, який здійснюється у ході вивчення конкретної теми для визначення рівня сформованості окремої навички або вміння, якості засвоєння певної порції навчального матеріалу; б) рубіжний контроль, який проводиться після закінчення роботи над темою, тематичним циклом; в) підсумковий контроль, який реалізується після завершення відповідного ступеня навчання іноземної мови. Кожний з видів контролю виконує усі функції, властиві контролю, але залежно від його виду та чи інша функція має особливе значення і виступає домінуючою.

У процесі поточного контролю домінуючою є функція зворотного зв'язку. На основі результатів поточного контролю викладач отримує інформацію про успішність або неуспішність організації навчального процесу з іноземної мови, що дає йому можливість своєчасно коригувати навчальну діяльність студентів з оволодіння іноземною мовою та свою діяльність щодо забезпечення навчального процесу. В ході рубіжного та підсумкового контролю на перший план виступає оціночна функція контролю, оскільки метою цих контрольних завдань є визначення та оцінювання рівня навчальних досягнень учнів в оволодінні іншомовними навичками і вміннями за певний відрізок часу або по завершенні певного етапу навчальної роботи.

За формою організації контроль може бути індивідуальним або фронтальним (груповим); за характером оформлення відповідей – усним або письмовим; за використанням рідної мови – одномовним або двомовним; з використанням технічних засобів, з використанням наочності, або тільки паперу і ручки, без будь-яких допоміжних засобів.

Мета індивідуальної перевірки — визначити, на якому рівні кожен студент оволодів сукупністю знань, навичок і вмінь, розвитком професійних якостей, а також визначити основні недоліки й шляхи їх усунення. Фронтальну перевірку застосовують, щоб за відносно короткий термін часу з'ясувати рівень опанування програмного матеріалу. Педагог готує з певної теми короткі запитання, які він задає студентам, і вимагає коротких відповідей на них з місця.

Усний контроль проводиться у формі співбесіди з студентом, наприклад, під час усного опитування і відноситься до індивідуального контролю. Під категорію письмового контролю підпадають контрольні роботи, що мають вигляд різноманітних тестових завдань, письмові переклади та твори на завдану тему.

Письмовий контроль з іноземної мови може складатися з різних вправ на перевірку різних аспектів: лексики, граматики, орфографії, синтаксису. Для кожного з цих аспектів існує комплекс вправ, що дозволяє викладачу створити контрольну з диференційованим рівнем складності.

Безумовно, однією з інноваційних форм контролю інформатизованої системи освіти є тестування. Ця форма, надзвичайно популярна за кордоном, останнім часом активно впроваджується і в Україні. Тест (test) – слово англійського походження, що означає іспит, спробу, випробування. Тест – це стандартизоване завдання, за результатами якого роблять висновок про знання, уміння, навички, здібності, того, кого випробовують. Більше ніж 20 різновидів тестів (залежно від мети, характеру та функцій контролю, форми відповіді) нараховується у сучасній теорії та практиці тестового контролю.

Основне завдання тесту полягає у отриманні інформації. Розрізняють 4 види тестів залежно від виду інформації, яку потрібно отримати: тести загального володіння іноземною мовою; діагностичні тести; тести навчальних досягнень; тести розподілу за рівнем навченості.

Беручи до уваги стислий курс іноземної мови у немовному вузі і різний рівень знань студентів, застосовуються тести навчальних досягнень, оскільки вони складаються точно за програмою або пройденому мовному матеріалі і використовуються для проведення поточного, проміжного та підсумкового контролю. [1].

Як вже зазначало раніше, у навчанні іноземної мови застосовуються різні види контролю: поточний, тематичний, рубіжний, підсумковий. Відповідно до цих видів контролю можна виділити види тестового контролю або види тестування. Це поточне тестування, тематичне тестування, рубіжне тестування і підсумкове тестування. Кожне із згаданих видів тестування реалізується за допомогою спеціально розроблених тестів.

Поточний тестовий контроль здійснюється у процесі навчання, тематичний тестовий контроль - по завершенні роботи над окремою темою, рубіжний тестовий контроль - наприкінці семестру, підсумковий тестовий контроль - по завершенні навчання на окремому курсі.

Поточний тестовий контроль відбувається систематично на заняттях у процесі навчання з метою отримання викладачем інформації про успішність засвоєння студентами іншомовного матеріалу та формування у них навичок та умінь мовлення, а також інформації про доцільність застосування тих чи інших методів і прийомів навчання.

Результати, отримані викладачем в ході поточного контролю, дозволяють стежити за ефективністю процесу навчання і своєчасно коригувати недоліки. В тестах переважають тестові завдання, спрямовані на перевірку окремої навички чи вміння, а відповіді - здебільшого вибіркові. Тести розробляються самим викладачем.

Тематичний тестовий контроль здійснюється після циклу годин по завершенні роботи над конкретною темою. Метою цього контролю є перевірка рівня володіння студентами навичками та вміннями іншомовного мовлення у межах теми, що вивчалася.

Здійснюючи проведення підсумкового контролю в умовах навчального процесу в немовному вузі позитивні результати дає комплексне тестування. Підсумковий тест складається з чотирьох окремих тестів, які представляють всі види мовленнєвої діяльності. В ході тестування студенти повинні показати вміння використовувати всі мовні засоби: граматичні, лексичні, фонетичні. Апробування на заняттях зі студентами складених тестових завдань показало, що найбільш доцільними є наступні прийоми тестування: питання / відповідь, правильно / неправильно, заповнення пропусків, доповнення, множинний вибір, цільове висловлювання, зіставлення, синоніми, виправлення [2].

Отже, тест як система завдань специфічної форми і відповідного змісту є науково обґрунтованим інструментом оцінювання знань, умінь і навичок, допомагає здійснювати індивідуальний контроль результатів навчання кожного, мобільно керувати навчально-виховним процесом.

Порівняно з традиційними формами контролю знань тестування зазвичай виявляється більш ефективно. Адже недостатньо оцінити рівень знань, треба спрогнозувати, як студент зможе ці знання використати. Тобто, зростає роль психологічного тестування. Виникає необхідність поєднати його з тестуванням рівня знань. Тоді результати будуть більш об’єктивними, враховуватимуть не лише рівень та обсяг знань, а й особливості характеру студента.

Література:

1.Майоров А.Н. Теория и практика создания тестов для системы образования. (Как выбирать, создавать и использовать тесты для целей образования) / А.Н. Майоров. – М.: Народное образование, 2001. – 148-150 с.

2.Новиков А.П. К вопросу о комплексном подходе при интенсификации обучения иностранным языкам / А.П. Новиков // Методы интенсивного обучения иностранным языкам. – М., 2000. – 183-185 с.

3. Щукін А.Н. Сучасні інтенсивні методи і технології навчання іноземним мовам: Навчальний посібник. - М.: Філоматіс, 2008. - 160 с.