Филологические науки / Украинский язык и литература

Кібкало Д.С. Донецький національный університет економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського

ПОШУКИ ІДЕАЛУ Т.Г. ШЕВЧЕНКА

Погляди на ідеали світу, людини змінюються в залежності від відповідного історичного періоду. Т.Г. Шевченко, представник літератури ХІХ ст., під впливом явищ та проблем тогочасного суспільства сформував у своїй творчій спадщині концепцію ідеалу людини, що є одним із ключових моментів його філософського світогляду та одним із важливих тем дослідження сучасних вчених, літераторів, філософів, культурологів через наявність в сучасній Україні проблем культурного виховання суспільства.

Різноманітні аспекти творчості та особистості, у т.ч. аналіз ідеалів людини та світу Т.Г. Шевченка, розглядаються у роботах таких науковців, як Т. Дроздова [4], О. Забужко [1], Ф. Матушевського [3], С. Черкасенко [2] та інших. Отже, на сьогодні вивчення концепцій правильної людини у творчості поета набувають особливої актуальності, проте, існування різних поглядів щодо акцентів на особливості ідеалів Т.Г. Шевченка, тому вважаємо необхідним загальне їх визначення, що є метою даного дослідження.

Всім відомо, що Т.Г. Шевченко народився в часи найвищого розвитку кріпацтва, коли переважна частина населення існувала в умовах нужди та неволі. Не було надій щодо кращого життя після жорстокого подавлення гайдамацького руху [2, C. 12].

Таким чином, для однієї з найбільш визначних осіб у історії України не було ані сприятливих умов для писемництва, ані простору для мистецтва. Однако душа Т.Г. Шевченка не може примиритися з існуючим ладом, він постійно шукає прекрасне у світі, у людині, що згодом виливається на сторінки.

Можна визначити, що ідеали поета визначені його бурхливим протестом проти кріпацтва, поневолення, рабства. З цього випливає, що наскрізною ідеєю його творчості є ідеал вільної людини, населення, громади, нації у всіх сферах та ситуаціях у житті та діяльності. Т.Г. Шевченком порівнює волю з долею, ставить її причиною, так як без волі не може бути у людини щастя.

Як громадянин поет був борцем за насправді демократичні ідеали у різних сферах. Наприклад, він вважав необхідним об’єднання слов’янських народів, відстоював рівність кожної людини, був прибічником волі у питаннях релігії.

Громадським покликанням кожної людини поет бачив у служінні правді – наступний ідеал, що розглядався у взаємозв’язку з волею. «Шевченко – жрець і пророк правди, вірний і найпалкіший слуга її і як поет, і як художник, і як громадянин», – писав Ф.П. Матушевський [3].

Шевченко за допомогою свого слова став надією у ідеї звільнення пригнобленого народу, ідеалом суспільного життя він вважав побудова держави на основі рівності, правди, братерства, релігійних цінностей.

Аналізуючи шевченкіський ідеал людини, можна зробити висновок, що, враховуючи особливості ХІХ ст., поет бачив у працелюбивому селянину, який формує добробут себе та родини за допомогою власної праці, а також допомагає знедоленим, бідним. Така людина, незважаючи на прикрості тієї епохи, здатна відчувати та бачити прекрасне у щоденному житті, а також у мистецтві. Також Т.Г. Шевченко у творах освітлював загальнолюдські проблеми, які впливають на формування особистості – боротьба добра і зла, несправедливість, можливість зла заради добра, дозволеність помсти, сутність гріха та покарання тощо [4].

Розглядаючи почуття закоханості, власні переживання, постать дівчини, ганебне життя покриток поет зображує ідеал жінки та любові. Т.Г. Шевченко високо цiнував справжнє кохання, яке він характеризував такими рисами, як незрадливiстю, відданістю, однолюбством, щирістю, чистотою стосункiв. Важливим для поета є кохання, яке втілюється у шлюбі, у народженні дітей. Саме таке кохання є ідеалом та є гідним для виразу у творчості, саме такі стосунки є ідеалом і в наші часи [5].

Тому життєвий шлях Т.Г. Шевченко, який був наповнений прикрощами лихої години тогочасної історії, свідчить про незламність поета, наповненість гідними якостями та цінностями, які є актуальними в наші часи. Творча спадщина Т.Г. Шевченка може слугувати джерелом при вихованні культурної людини.

Отже, у роботі було зроблено спробу розглянути ідеали Т.Г. Шевченка з двох позицій. Як громадянин, поет бачив побудову тогочасного суспільства на засадах свободи, об’єднаності слов’янських народів, панування правди, свободного розвитку релігії. Ідеалами загальнолюдських якостей він вважав чесність, працелюбність, співчуття, відчуття прекрасного у житті та у мистецтві. Особливої уваги в майбутніх дослідженнях потребують бачення творця справжнього кохання. Цінності Т.Г. Шевченка є зрозумілими кожному та дійсно важливими у процесі виховання «красивої» людини.

Список використаних джерел

1. Забужко О. Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу / О. Забужко. – К.: Факт, 2006. – 148 с.

2. Черкасенко С. Ідеали Шевченка / С. Черкасенко // Шевченків світ. – 2009. - №2. – С. 11-16

3. Особистість і творчість Т.Г. Шевченка у публіцистичій спадщині Ф.П. Матушевського. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vchu/N178/N178p012-018.pdf

4. Моральний ідеал у творчості Т.Г. Шевченка. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vchu/filosof/2010_200/N200p034038.pdf

5. Iнтимна лiрика Тараса Шевченка. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/SHEVCHENKO/shevchenko117.txt