Гарбадин А.С.

Львівський національний університет імені Івана Франка

Вплив глобалізаційних тенденцій на діяльність міжнародних організацій

Актуальність теми полягає у розгляді того контексту, чия невідворотність та очевидність не піддається сумніву, оскільки вже у текстологічно-теоретичному виведенні міжнародних організацій та глобалізації постає їх очевидна спорідненість. Тому глобалізація як певна процесуальність не може не впливати на міжнародні організації як певну інституційну вибудованість.

Дана проблематика на даний час починає розглядатись на серйозному дослідницькому рівні. Слід відзначити, що нею займаються такі російські дослідники, як дослідники, як Н. Косолапов, Н. Симонія, Є. Прімаков. Слід також відзначити діяльність у даному напрямку відомого американського економіста Д. Стігліца. Звісно вагомим сегментом у літературі є звіти міжнародних організацій.

Отже, розпочнемо із загальних дефініцій. Міжнародні організації – це «об’єднання держав, національних, громадських організацій та індивідуальних членів з метою розв’язання питань регіонального чи глобального характеру, а також спільних завдань»[1;248], глобалізація – це процес «становлення єдиного, цілісного світу, що просторово «стикається», стає проникливим і є результатом ускладнення й інтенсифікації відносин, взаємодій»[1;96]. Відразу постає позиція, згідно якої глобалізація неодмінно впливає на міжнародні організації в контексті поглиблення та ускладнення відносин як в них самих, так і у співвідношенні з іншими міжнародними організаціями. Множинність завдань уже не можуть реалізовуватись лінійно, а впадають у залежність через переплетення із комплексом інших завдань, що примушує змінюватись міжнародні організації заради реакції на такі ускладнення.

Основними рисами, що проявились у діяльності міжнародних організацій під впливом глобалізації стали: по-перше, це зміна сфери повноважень, по-друге, відсутність підзвітності перед інституціями державного масштабу, відповідальність фактично лише в межах власного бюрократичного апарату; по-третє, проблеми, довкола яких вибудовується діяльність міжнародних організацій, «зводяться до одного – управління, тобто до питання про те, хто і чому приймає рішення»[2]; по-четверте, керівництво організацій обирається в закритому режимі, через відповідність засадам її функціонування, а не функцій на неї покладених.

Глобалізацію не зупинити – це незворотній процес. До неї можна лише намагатись пристосуватись. Відповідно постає проблема реформування міжнародних організацій для більш ефективного «схоплення» особливостей сучасного світу – «ми не можемо повернути колесо глобалізації назад – нам прийдеться жити із нею. Питання в тому, як її вибудувати, щоб якомога більше людей в результаті отримало максимум користі, щоб її плоди розподілялись більш рівномірно»[2]. Багато науковців вбачають необхідність реформування насамперед економічно зорієнтованих міжнародних організацій заради підвищення уваги до питань бідності, екології, охорони здоров’я. Водночас на даному етапі в економічному спрямуванні діяльності міжнародних організацій глобалізація спричинила посилення інтересу до країн третього світу, як основних донорів кредитування. Також відчувається посилення їх ролі у регулюванні як потенційних так і наявних ризиків, що мають глобальний характер. Це своєрідний «ефект метелика» - крах однієї економіки обов’язково призведе до проблем у інших акторів, що вимагає гнучкої та злагодженої політики.

Глобалізація, що почалася, перш за все чітко розмежовує мир на центр і периферію, на тих, хто має ресурсну базу для домінації і тих, хто змушений стояти осторонь. Вона рухається перш за все стрімкими процесами в найбільш розвиненій частині світу: саме тут зосереджені майже усі міжнародні організації, проводиться левова частка ВВП, сконцентровані всі обслуговуючі світову економіку фінансові корпорації. Тут найрозвиненіші і могутніші в усіх відношеннях держави, зацікавлені в глобалізації і здатні рухати її у всіх сферах життя. Тут же створюються умови для утворення найбільшої частини забруднень навколишнього середовища.

Міжнародні організації, створені колись з метою рішення достатньо вузьких завдань, набирають силу, вірно відчувши в глобалізації той стимул, який дасть їм основу для розширення сфери діяльності, підвищення власної ролі і значення, кінець кінцем, велику політичну перспективу. На перших ролях тут організації, прямо пов'язані з фінансовою і економічною глобалізацією - Міжнародний валютний фонд (МВФ), Всесвітній банк (ВБ), Всесвітня торгова організація (ВТО).

Глобалізація все більш рухається тепер не тільки стихійно і не тільки волею і інтересами країн «великої сімки» та транснаціональних корпорацій, але і міжнародними організаціями, що швидко виросли чисельно і вельми впливовою міжнародною фінансово-економічною бюрократією, чиї рішення все частіше стають вже не тільки де-факто, але і юридично обов'язковими для номінально суверенних держав.

Окрім світових економічних організацій на початок XXI ст. через регіоналізацію, що стала супутником глобалізації, розпочався розвиток в межах так званої «Малої глобалізації» — територіально-економічних об'єднань стосовно невеликих груп країн на основі взаємної лібералізації торгівлі, руху капіталу і робочої сили.

В сфері гуманітарного спрямування глобалізація, напевне, зробила найбільш якісний вплив. Швидкість поширення інформації допомогла в плані обізнаності щодо світу загалом. Уніфікація демократичних ідеалів спричинила можливість співставлення процесів, що відбуваються у тій чи іншій країні із демократичними нормами. Таким чином, в гуманітарному секторі глобалізація пробудила направленість міжнародних організацій на аналіз дотримання прав людини, захисту навколишнього середовища, можливості захисту етнічно-ідентифікуємої культурної спадщини, поширення інформації щодо культурно-духовного розвитку загалом. З одного боку такий нахил може виглядати як відверта направленість на уніфікацію, з іншого може трактуватись як поглиблення можливостей пізнання культурно-освітніх моментів тієї чи іншої держави, регіону.

Отже, можна сміливо говорити про ряд наступних тенденцій у розвитку міжнародних організацій у контексті глобалізації, це: видозміна системи повноважень; посилення статусу її бюрократичного апарату, у безвідносності до національного аспекту; відсутність підзвітності органам зовнішнього характеру; розширення сфери діяльності, що передбачає охоплення якісно нових зон поширення впливу; діяльність через призму уніфікованих ідеалів демократії.

Отже, в цілому глобалізація спричинила серйозні внутрішні зміни як в структурі, так і специфіці діяльності міжнародних організацій, метою яких стало бажання встигати за динамікою буття, що в умовах сучасності звучить як «глобалізація».

Література:

1. Кухта Б. Політична наука. Словник: категорії, терміни і поняття. – Л.,2003.

2. Стиглиц Дж. В тени глобализации// http://rusref.nm.ru/indexpub216.htm

3. Косолапов Н. Международно-политическая организация глобализирующегося мира: модели на среднесрочную перспективу// http://www.nationalsecurity.ru/library/00038/00038glob_mod8.htm

4. Организация Объединенных Наций. Доклад Генерального секретаря о работе Организации//http://www.un.org/russian/documen/gadocs/54sess/a-54-1.htm