Право/ 2.Административное и финансовое право.

Чекан Марина Володимирівна

студентка 5 курсу Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Розпорядники бюджетних коштів: поняття правового статусу

Розпорядники бюджетних коштів є суб'єктами бюджетних правовідносин, поряд з іншими учасниками вони здійснюють виконання бюджетів за видатками. Правовий статус суб’єктів бюджетних правовідносин досить складне та багатоманітне правове поняття, а недостатнє його вивчення призводить до неоднозначного розуміння динаміки бюджетних правовідносин. З огляду на це, вважаємо за необхідне всебічно охарактеризувати правовий статус розпорядників бюджетних коштів.

Серед науковців які досліджували питання правового статусу слід згадати М. І. Матузова, С. С. Алексеева, М. В. Вітрука, Н. Я. Якимчук, А. А. Руденка, О. А. Музику-Стефанчук, Ю. Л. Смірнікову та інших.

У широкому розумінні правовий статус визначається в науці як юридично закріплене положення особи в суспільстві. Він визначає сукупність прав, свобод, обов'язків і законних інтересів особи, визнаних і гарантованих державою [1, с. 263]. С. С. Алексеев зазначає, що до поняття правового статусу включаються, не всі, а лише конституційні (загальні) права та обов'язки, що визначають зміст правосуб’єктності та є невід’ємними від особи [2, с. 142]. Під правосуб’єктністю ми розуміємо особливе суб’єктивне право, що входить до складу загальних правовідносин. На думку С. С. Алексеева поняття правового статусу охоплює правосуб’єктність.

Варто погодитися також і з твердженням М.В. Вітрука про те, що «правосуб’єктності у відриві від правового статусу в цілому не існує». При цьому їх зв'язок носить конкретизований (галузевий) характер. Саме факт нерозривного зв'язку правосуб'єктності та правового статусу, його структурних елементів служить гносеологічною основою для ототожнення їх змісту. Правосуб’єктність в цілому показує здатність до усвідомленої поведінки в межах правового статусу, а правовий статус – це самостійне явище, відмінне від правосуб’єктності, що окреслює межі можливої та необхідної поведінки особи, визначає міру користування конкретними благами через вказівку на права, свободи, обов’язки, законні інтереси у всіх галузях суспільних відносин. Таким чином, правосуб’єктність і правовий статус характеризують особу як суб’єкта права [3, с. 221 – 222]. Як зазначає О. А. Музика-Стефанчук: «правосуб’єктність є категорією можливості, а правовий статус – категорією дійсності» [4, с. 208].

Правовий статус (від лат. «status» – положення, стан) – юридично закріплене становище в суспільстві, відповідно до якого особа як суб'єкт права вступає у правовідносини, координує свою діяльність і поведінку в суспільстві [5, с. 57]. Правовий статус і правоздатність різні явища. Вони співвідносяться як частина і ціле [1, с. 268]. Правоздатність — це передбачена нормами права здатність (можливість) індивіда мати суб'єктивні юридичні права і виконувати суб'єктивні юридичні обов'язки. Правовий статус же базується на правоздатності, але до неї не зводиться. Він є ширшим, багатшим, структурно складнішим, виступає узагальнюючим, збірним поняттям.

Правовий статус – це юридично визначене положення суб’єктів, що наділені сукупністю прав та обов’язків, які закріплені нормами права та гарантуються і визначаються державою. З цього випливає, що необхідною ознакою набуття правового статусу є наявність у суб'єкта правовідносин (в нашому випадку бюджетних правовідносин) конкретних прав та обов’язків, які можуть бути реалізованими як у таких відносинах, так і поза ними.

Категорію «правовий статус» вживають, як правило, з посиланням на галузь права, норми якої його регламентують. Це зумовлено тим, що правовий статус вказує на місце суб’єкта в певній сфері суспільних відносин, що регулюються нормами визначеної галузі права, а правові можливості реалізуються в цілому ряді окремих галузей права [6, с. 95]. Розпорядники бюджетних коштів виступають саме суб’єктами бюджетного права як підгалузі фінансового права, а тому їхній бюджетно-правовий статус є різновидом галузевого фінансово-правового статусу, тобто підгалузевим. Фінансово-правовий статус суб’єктів бюджетних правовідносин розкривається через бюджетну діяльність. Фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування (публічна фінансова діяльність) є способом реалізації фінансово-правового статусу (або ж одним із способів реалізації їх правового статусу). Те саме можна сказати про бюджетну діяльність і бюджетно-правовий статус [4, с. 208].

Під фінансовим правовим статусом потрібно розуміти: сукупність основних суб’єктивних прав та обов’язків, котрі належать визнаному представником законного інтересу суб’єкту фінансового права, який має визначену фінансову правосуб’єктність та які визначають у найбільш загальному вигляді його взаємини з державою, що ґрунтуються на положеннях фінансово-правових норм [6, с. 95].

О. А. Музика-Стефанчук вказує на те, що фінансово-правовий статус – це встановлена законом сукупність прав і обов’язків (предметів відання та повноважень), що безпосередньо закріплені за конкретними суб’єктами в галузі утворення, розподілу, перерозподілу та використання фондів грошових коштів [3, с. 208 – 209].

А. А. Руденко під фінансово-правовим статусом, зокрема головних розпорядників коштів федерального бюджету Російської Федерації, пропонує розуміти сукупність цілей, завдань, форм і методів фінансової діяльності органів державної влади, органів управління державних позабюджетних фондів, органів місцевого самоврядування, найбільш значущих установ науки, освіти, культури та охорони здоров'я, зазначених у відомчій структурі видатків бюджету, які мають право розподіляти бюджетні асигнування та ліміти бюджетних зобов'язань між підвідомчими розпорядниками та (або) одержувачами бюджетних коштів [7, с. 7].

Ю. Л. Смірнікова називає такі найбільш важливі юридичні ознаки фінансово-правового статусу: 1) нормативно-правове закріплення; 2) участь у фінансових правовідносинах; 3) змістом фінансово-правового статусу суб’єктів Федерації є сукупність прав та обов’язків; 4) зміст фінансово-правового статусу суб’єктів Федерації деталізується у фінансово-правових предметах відання і повноваженнях (фінансовій компетенції) [8, с. 8]. При цьому автор не дає чіткого визначення поняття фінансово-правові предмети відання.

Але як доречно зазначає О. А. Музика-Стефанчук, ознака «участь у фінансових правовідносинах» видається дещо некоректною, не зовсім логічною, оскільки ознакою статусу не може бути участь. Правильніше було б запропонувати таку ознаку: наявність фінансово-правового статусу є умовою участі у фінансово-правових відносинах [4, с. 215].

Н. Я. Якимчук говорить про те, що фінансово-правовий статус розпорядника бюджетних коштів ґрунтується на загальному публічному службовому статусі, яким наділений керівник бюджетної установи [9, с. 90]. Під керівником слід розуміти посадову особу, яка обирається, призначається або затверджується для організації й оперативного управління діяльністю установи, яка наділена повноваженнями здійснювати управління [10, с. 6]. В свою чергу, посадовими особами відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 № 3723-XII вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій (посилання на закон). Статус керівника – це його положення в суспільстві, в певній системі соціальних зв'язків, взаємовідносин з державними структурами, трудовим колективом, що ґрунтується на законодавчих нормах, підзаконних актах і нормах локального характеру [10, с. 9 – 10].

В нашому випадку розпорядники бюджетних коштів володіють також і статусом керівника, так як відповідно до п. 47 ч. 1 ст. 2 БК України, вони діють в особі керівника бюджетної установи.

З приводу статусу службової особи, яким наділений керівник бюджетної установи, то службовою особою є учасник адміністративно-правових відносин на відміну від посадової особи, яка є учасником службово-правових відносин [11, с. 182]. Варто погодитися з Н. Я. Якимчук, яка зазначає, що до службових осіб слід відносити учасників не лише адміністративно-правових відносин, а й інших галузевих правовідносин, у яких особи наділяються владними службовими повноваженнями [6, с. 103].

Загальним статусом для розпорядників бюджетних коштів є статус «службової особи». Відповідно до ст. 18 Кримінального кодексу України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Узагальнюючи вищевказане, службовими особами є особи, в яких наявна хоча б одна з таких ознак:

1) це має бути особа, яка постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади чи місцевого самоврядування;

2) постійно чи тимчасово обіймає в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. №5 «Про судову практику у справах про хабарництво» під організаційно-розпорядчими функціями слід розуміти функції по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. А під адміністративно-господарськими функціями – функції по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо).

3) виконує зазначені функції за спеціальним повноваженням, якими особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Загальною ознакою для усіх розпорядників бюджетних коштів є виконання адміністративно-господарських обов’язків згідно з їхньою посадою, оскільки на них як на керівників бюджетних установ покладений обов’язок з управління та розпорядження державним або комунальним майном, переданим організаціям в оперативне управління, та обов’язок належно використовувати бюджетні асигнування. Всі розпорядники бюджетних коштів на певний час наділяються спеціальними адміністративно-господарськими повноваженнями, які надаються їм в ході бюджетного процесу у вигляді бюджетних асигнувань, а для вищестоящих розпорядників до спеціальних повноважень додаються також спеціальні бюджетно-правові організаційно-розпорядчі повноваження (на підставі та в межах затверджених бюджетних призначень), контроль за виконанням кошторису та додержанням бюджетної дисципліни нижчестоящими розпорядниками бюджетних коштів [9, с. 93 – 94].

Спільним статусом для керівників розпорядників бюджетних коштів є також статус «службової особи», однак коло службових осіб дуже широке і охоплює не лише суб’єктів, які були створені виключно як публічні суб’єкти права (службовців публічного характеру), але й приватних суб’єктів права, які тимчасово здійснюють спеціальні функції публічного характеру [6, с. 105].

Варто зазначити, що статус розпорядників бюджетних коштів є тимчасовим, так як розпорядники бюджетних коштів діють на протязі бюджетного періоду, який становить один рік.

Отже, можемо визначити такі основні ознаки правового статусу розпорядників бюджетних коштів: 1) нормативно-правове визнання та закріплення становища в суспільстві, адже для правового статусу розпорядників бюджетних коштів суттєвим є не просто їхня правова легалізація, а перш за все правове визнання; 2) наявність визначеної фінансової правосуб’єктності, тобто наявність потенційної можливості взагалі бути учасником конкретних правовідносин; 3) наявність відповідних бюджетних правовідносин, оскільки саме у правовідносинах можлива реалізація правого статусу; 4) сукупність прав та обов'язків (повноважень), що закріплені за розпорядниками бюджетних коштів; 5) тимчасовість; 6) наявність статусу керівника; 7) наявність статусу службової особи.

Отже, правовий статус – це складне та збірне поняття, що відображає весь комплекс зв'язків особи з суспільством, державою, колективом, оточуючими людьми. Правовим статусом розпорядників бюджетних коштів є статус службової особи, який належить керівнику бюджетної установи, є тимчасовим та нормативно закріпленим.

Література:

1. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юристъ, 2001.–776с.

2. Алексеев С. С. Общая теория права: В 2-х т. Т. II. — М.: Юрид. лит., 1982. — 360с.

3. Витрук Н. В. Общая теория правового положения личности/ Н. В. Витрук. – М. : Наука, 2008. – 448 c.

4. Музика-Стефанчук O. A. Органи публічної влади як суб’єкти бюджетних правовідносин: монографія / О. А. Музика-Стефанчук. – Хмельницький : Хмельницький університет управління та права, 2011. – 384 с.

5. Скакун О. Ф. Теорія права і держави: Підручник. – 2ге видання. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 520 с.

6. Якимчук Н.Я. Розпорядники бюджетних коштів: система та правовий статус: Монографія. - Чернівці: Видавництво Чернівецького національного університету, 2009. - 647 с.

7. Руденко А.А. Финансово-правовой статус главных и иных распорядителей средств Федерального бюджета как участников бюджетного процесса: автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.14 «Административное право; финансовое право; информационное право» / А.А. Руденко. – Саратов, 2008. – 28 с.

8. Смирникова Ю. Л. Финансово-правовой статус субъектов Российской Федерации автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.14 «Административное право; финансовое право; информационное право» / Ю. Л. Смирникова. – М., 2002. – 25 с.

9. Якимчук Н.Я. Вихідний правовий статус розпорядника бюджетних коштів як службової особи / Н. Я. Якимчук // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. – Чернівці : Рута, 2005. – Вип. 282. – С. 90–95. – (Правознавство).

10. Кіяшко В. І. Правове регулювання діяльності керівника підприємства, установи, організації як учасника трудових правовідносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення»/ В. І. Кіяшко. – Луганськ, 2010. – 20 с.

11. Янюк Н.  «Посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблеми розмежування понять / Н.  Янюк // Право України. – 2009. – № 11. – С. 180 – 184.