Байлема Т.М., Станіслав О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Поняття права на торговельні марки та їх цивільно-правовий захист

В умовах формування національного законодавства, що регулює питання промислової власності, виникає ціла низка практичних питань, вирішення яких потребує глибоких теоретичних розробок та вироблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо створення та формування нової системи захисту об’єктів промислової власності, зокрема і торговельних марок.

Суттєве оновлення всього цивільного законодавства України і ширше прагнення до інтеграції та гармонізації національного законодавства в галузі охорони права інтелектуальної власності із законодавством країн ЄС потребує розробки нових теоретичних і практичних підходів до проблеми охорони права на торгівельну марку в рамках досить жорстких стандартів і норм щодо охорони і забезпечення надійного захисту прав на марки.

У сучасному світі підвищується значення торговельних марок. Що пов’язано, перш за все, із боротьбою за споживачів, яка існує в умовах ринкового конкурентного середовища. Товари і послуги всіх брендів індивідуалізуються за допомогою торговельних марок. Однак чим успішнішою є торговельна марка, тим частіше вона стає об’єктом підробок та інших порушень прав інтелектуальної власності. Саме в цьому й полягає актуальність даного питання.

Торговельні марки, їх зміст та захист розглядали як економічні, так і правові науки. Так, питання змісту права на торговельні марки розглядалися в працях таких вчених, як Ю.Л. Бошицький, М.В. Гордова, Н.М. Мироненко, Я.М. Шевченко, О.В. Хортюк та інші. Питання ж захисту торговельних марок порушувалося в роботах І. Василенка, В. Жарова, О. Волощенка, Н. Мироненка, Н. Можаровської, Т. Малиновської та інші.

Незважаючи на підвищений інтерес до проблеми з боку вчених та практиків, тема права на торговельні марки залишається не повністю розкритою. Щодо поняття торговельної марки, то даному визначенню приділено недостатньо уваги, а тому, необхідно чітко сформулювати визначення права інтелектуальної власності на торговельні марки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак для товарів чи послуг — це позначення, за якими товари або послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів чи послуг інших осіб. У нормативно-правових актах стосовно зазначеного поняття використовуються терміни «торговельна марка» і «торговельний знак». Так, поняття торговельна марка зазначено в Цивільному кодексі України, де воно трактується так, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів, що виробляються однією особою, від товарів, що виробляються іншими особами.

Найбільш ефективним і поширеним об'єктом торговельних марок є словесні позначення, їх питома вага в масі товарних знаків у країнах з високорозвиненою економікою досягає 70 відсотків [2].

Позначення є основою торговельної марки, є об’єктом цивільно-правових відносин, а суб’єктом права на нього є фізична особа, яка його розробила або придбала. Торговельна марка може бути водночас об’єктом права промислової власності та об’єктом авторського права.

Торговельні марки бувають традиційні та нетрадиційні. Наразі все частіше виробники створюють нетрадиційні торговельні марки, адже саме не традиційність є новою формою успіху для виробника. До нетрадиційних торговельних марок належить дія (рух), вид матеріалу з якого виготовлено продукт, голограми, позиційні торговельні марки тощо [1].

Сам термін «торговельна марка» (товарний знак) почали вживати тільки в XIX ст. 3 цього ж часу вони стали виконувати нинішню роль у поширенні товарів, доведенні їх до покупця, розширенні торгівлі. Чим ширше застосовували торговельні марки, тим більше було випадків їх незаконного використання. Тому ще в середині минулого століття англійськими судами були вироблені засоби захисту проти таких порушень.

Сьогодні, дотримання основних норм захисту торговельних марок відповідає нагальним інтересам широкого загалу. По-перше, торговельні марки стимулюють підтримання доброї репутації, яка обумовлюється передбачуваною якістю товарів. По-друге, оскільки торговельна марка, як символ, сам по собі містить інформацію щодо якості та типу товару, підтримання чинної системи торговельних марок захищає споживача, забезпечуючи передбачуваний рівень якості та зменшуючи витрати на пошук товару. По-третє, торговельна марка є втіленням права власності підприємця на результати його праці зі створення торговельної марки, а також на ті товари та ідеї, які ця торговельна марка репрезентує [5].

На сучасному етапі з’явилися нові тенденції пов’язані з торговельними марками, а саме, зросла технічна складність захисту товарів, посилилися заходи щодо захисту продукції від піратства та контрафакції. Захистити товари з технічної точки зору можна різними способами, наприклад: створити для них оригінальну упаковку, яку складно підробити; наносити голографічні зображення; використовувати сертифікати відповідності. Для дієвості засобів захисту їх пропонується поєднувати [4].

Крім технічних засобів захисту виділяють ще й правові засоби. Правовими засобами захисту можуть бути засоби спрямовані на захист торговельних марок та засоби, які застосовуються тільки після їх порушення. Головною умовою захисту торговельної марки є її реєстрація відповідно до чинного законодавства. Строк реєстрації торговельної марки становить 10 років. Розпізнавальна здатність – є головною правовою ознакою охороноздатності торговельних марок.

У випадку, коли право на торгову марку порушено, то слід захистити дане право в судах (загальної юрисдикції). На сьогоднішній день суди захищають 4 функції торгових марок: ідентифікують товари конкретного продавця; підтверджують факт виробництва, саме цією торговельною маркою; підтверджують факт якості саме цієї торговельної марки; слугують основним інструментом в рекламі. В Європі набули поширення такі засоби вирішення спорів та в захисті інтересів власників торговельних марок – альтернативні засоби (арбітраж, третейські суди, медіація) [3].

Таким чином, підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що торговельні марки є важливим інструментом розвитку бізнесу. Так, за допомогою них товари чи послуги впізнають на ринку, вони свідчать про певну якість даного товару, надають репутацію фірмі. Захист торговельних марок з розвитком ЕОМ є досить важливим, він регулюється вітчизняними та міжнародними нормативами, але ще потребує вдосконалення.

Література:

1. Байлема Т.М. Правові проблеми охорони нетрадиційних торговельних марок в Україні / Т.М. Байлема, В.М. Палькевич // Інноваційний потенціал соціально-економічного розвитку України в умовах глобалізації: міжнар. наук. - практ. конф., 27-30 берез. 2012 р. – Вінниця, 2012. – Ч.2. – С. 546-552.

2. Бошицький Ю. Л. Поняття, значення торговельної марки та права на неї в контексті розбудови національної ринкової економіки / Ю.Л. Бошицький // Часопис Київського університету права. – 2010. - № 2. – С. 169-177.

3. Малиновська Т.М. Цивільно-правовий захист комерційних найменувань, торговельних марок / Т.М. Малиновська // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2011. - № 17. – С. 34-36.

4. Мироненко Н. Захист прав на торговельні марки: українська практика та європейський досвід / Н. Мироненко // Право України. – 2011. - № 3. – С. 30-39.

5. Хортюк О.В. Зміст права на торговельні марки / О.В. Хортюк // Юридичний вісник. – 2011. - № 12. – С. 75-79.