Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения

Токар С.І., к.і.н., доцент Ярославська Л.П., Курінна В.В.

Черкаський державний технологічний університет

Розвиток швидкісних якостей у підготовці волейболісток

Специфіка гри волейбол вимагає від волейболіста швидко реагувати на рухомий об'єкт (волейбольний м'яч). Гравцям, у яких добре розвинута реакція вибору і рухова реакція, краще вдається знайти вихід з ігрової ситуації. Як відомо, із загального часу реакції на рухомих об'єкт більше 80% припадає на здорове сприйняття. Вміння бачити рухомий об'єкт розвивається в процесі тренування. Для цього використовують слідуючи методичні прийоми, як використання м'ячів меншого розміру, ігрове тренування на майданчику зменшеного розміру [5]. Здатність до виконання рухів у високому темпі може розвиватися. Для цього рекомендується виконувати короткочасні (10-20 сек.) серії вправ у максимальному темпі [1]. Швидкість волейболіста – це здатність максимально швидко оцінити обстановку на майданчику, прийняти рішення, переміститися до місця «зустрічі з м’ячем» і виконати техніко-тактичні дії в захисті, нападі в мінімальний для даних умов проміжок часу [8]. Для розвитку швидкісних якостей доцільніше використовувати комплексний метод тренування, який передбачає використання рухливих та спортивних ігор, різноманітних естафет, виконання ривків та прискорень, виконання бігових вправ та бігу, а також різних ігрових прийомів. Дослідження проходили в 2012-2013 н.р. на базі секції волейбол ДЮСШ №1 м. Черкаси. Для проведення досліджень були створені контрольна та експериментальна групи дівчат-волейболісток 14-15 років. До складу контрольної групи увійшли – 12 дівчат, а до експериментальної групи – 14 осіб. Згідно завдань на початку навчального року, у вересні 2012 р. провели початкове тестування по визначенню рівня розвитку швидкісних якостей у волейболісток обох груп. Потім, протягом навчального року під час підготовки волейболісток контрольної та експериментальної груп використовувалися різні методики тренувань для розвитку швидкісних якостей. Так в контрольній групі використовували повторний метод тренування, коли виконання різних вправ повторювалося кілька раз (серій). Під час занять в експериментальній групі використовували комплексний метод тренувань, з використанням різних естафет, рухливих та спортивних ігор, виконання різних спеціально-бігових вправ та інше. Розвиток швидкісних якостей у дівчат обох груп проходив в рамках навчально-тренувальних занять. Заняття проводилися тричі на тиждень, тривалість занять становила 1,5-2 години. В квітні 2013 р. провели повторне тестування по визначенню рівня розвитку швидкісних якостей дівчат-волейболісток контрольної та експериментальної груп. Під час досліджень для визначення рівня розвитку швидкісних якостей у дівчат-волейболісток використовували наступні тестові вправи:біг 30 м;човниковий біг 5х6;біг до 4-ох точок.

Тестове завдання №1. «Біг 30 м».Учасник тренування стоячи на лінії старту (високий старт), за сигналом, на максимальній швидкості пробігає дистанцію 30 м. Результат фіксується секундоміром. Виконується дві спроби, зараховується краща.

Тестове завдання №2. “Човниковий біг 5х6“.Учасник тестування розташовується за лицьовою лінією майданчика (високий старт), за сигналом біжить і торкається 3-ох метрової лінії (лінія нападу), потім повертається назад і торкається лицьову лінію, і так виконує завдання далі, поки не пробіжить відстань між лицьовою та 3-ох метровою лінією 5 раз.

Тестове завдання №3. “Біг до 4 точок“. Учасник тестування розташовується за лицьовою лінією майданчика (біля набивного м’яча), за сигналом починає швидко бігти до набивного м’яча (на перетині правої бокової та лицьової ліній) торкається м’яча, повертається назад, також торкається м’яча, і біжить до наступного м’яча (на перетині правої бокової та 3-ої ліній), торкається його і знову повертається. Так само виконується завдання з м’ячами розташованих на лівій боковій лінії майданчика. Завдання вважається закінченим, коли учасник тестування послідовно торкнеться всіх 4-ох м’ячів, постійно повертаючись до м’яча на середині лицьової лінії.

Як видно з результатів початкового тестування швидкісних здібностей кращі показники мали дівчат контрольної групи. Відповідні значення тестування швидкісних якостей дівчат експериментальної групи виявилися гіршими, ніж в контрольній групі. За отриманими результатами повторного тестування ми бачимо, що в більшості випадків середні показники швидкісних якостей дівчат експериментальної групи були кращими, ніж середні показники волейболісток контрольної групи. Під час виконання 2 і 3 тестового завдання показники швидкісних якостей дівчат експериментальної групи виявилися вищими і становили – 8,2±0,6 с та 9,3±0,6 с. І лише в бігові 30 мсередній час виконання дівчатами обох груп був однаковий – 5,1 ±0,6 с в контрольній, і 5,1 ± 0,7 с в експериментальній групі. Порівнюючи результати початкового і кінцевого тестування швидкісних якостей в контрольній і експериментальній групах дівчат спостерігали покращення середніх значень (час виконання завдань зменшується). Виявивши приріст досліджуванихпоказників нас цікавило питання: чи відповідали рівню вірогідності дані зміни. Для цього провели статистичний аналіз змін показників швидкісних якостей дівчат-волейболісток обох груп за критерієм t-Стьюдента (табл.1).

Таблиця 1

Показники початкового і кінцевого тестування швидкісних якостей волейболісток контрольної (п=12) та експериментальної (п=14) груп в 2012- 2013 р.

Групи Завдання	Контрольна				Експериментальна
	Поч.	Кінц.	Достовірність різниць		Поч.	Кінц.	Достовірність різниць
			t	p			t	p
Тест № 1 «Біг 30 м»	5,2± 0,6	5,1± 0,7	0,26	>0,05	5,5± 0,4	5,1± 0,5	0,44	>0,05
Тест № 2 «Човниковий біг 6х5»	8,6± 0,8	8,4± 0,6	0,32	>0,05	8,8± 0,7	8,2± 0,6	0,82	>0,05
Тест № 3 «Біг до 4 точок»	9,7± 0,4	9,5± 0,5	0,48	>0,05	10,1± 0,5	9,3± 0,6	0,95	>0,05

Аналізуючи отримані результати початкового і кінцевого тестування в контрольній і експериментальній групах, можна відмітити покращення результатів в тесті «Біг 30 м» - в контрольній групі на 0,1с, в експериментальній на 0,4с. В тесті «Човниковий біг 6х5» результати обох груп також покращилися – на 0,2 с в контрольній, і на 0,6 с в експериментальній. І в тесті «Біг до 4 точок» результати відповідно змінилися на 0,2 с і 0,8 с . Бачимо що прирости показників швидкісних якостей в експериментальній групі виявилися більшими ніж в контрольній, але вони не відповідали рівню вірогідності (Р>0,05).

Такий характер змін досліджуваних показників свідчить про те що методики які використовувалися в контрольній та експериментальній групах для розвитку швидкісних якостей сприяли підвищенню рівня даної фізичної якості. Методика яка використовувалася в експериментальній групі виявилася більш ефективною. Тобто використання комплексного методу розвитку швидкісних якостей, є більш доцільним ніж використання повторного методу виконання вправ. Невірогідні зміни показників швидкісних якостей у дівчат-волейболісток обох груп можна пояснити тим, що даний віковий період 14–15 років, не є сприятливим для розвитку фізичної якості, як швидкість. У підготовці волейболісток, в цьому віці важливо звертати увагу на рівень розвитку швидкісних якостей. При цьому необхідно використовувати різні засоби і методи тренування, оскільки швидкісні якості у волейболістів залишається одними з основних під час ігрової діяльності.

Висновки: Аналіз літературних джерел вказує, що вік 11-14 років у дівчат є найбільш сприятливий для розвитку швидкісних якостей. Ефективним для розвитку швидкісних якостей в спортивних іграх є використання широкого арсеналу різних засобів і методів тренування, котрі б дозволили забезпечити максимальну швидкість виконання вправ (ігровий, змагальний методи).

На тренуваннях під час розвитку швидкісних якостей ігровий матеріал повинен займати 50% загального часу, (використовувати різні естафети з біговими і стрибковими вправами, а також ігрові вправи на частоту виконання рухів).

Результати досліджень вказують на те, що рівень розвитку швидкісних якостей змінювався в обох групах дівчат-волейболісток. Проте використання комплексного методу тренування швидкісних якостей в експериментальній групі сприяло більшим приростам результатів, ніж а контрольній групі, де використовували повторний метод тренування.

Література:

1. Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии / Н.А. Бернштейн. – М. : ФиС, 1991. – 267 с.

2. Боген М.М. Обучение двигательных действий / М.М. Боген.– М. : ФиС, 1985. – С.46-58.

3. Верхощанский Ю.В. Основы специальной физической подготовки спортсменов / Ю.В.Верхощанский. –М. : ФиС, 1984.– С.31-67.

4. Вильчковский Э.С. Развитие двигательных функций у детей / Э.С. Вильчковский. – К.: Здоров’я, 1983. – С. 23-27.

5. Вольштейн И.Г. Технические приемы игры в волейбол / И.Г. Вольштейн. – Минск :Беларусь, 1982. – 325 с.

6. Гужаловский А.А. Развитие физических качеств у школьников / А.А. Гужаловский. – Минск : Нар. Осета, 1978. – 246 с.

7. Демчишин А. П. Подготовка юных волейболистов / А.П. Демчишин,Ю.М. Пантишко,Р.С. Мозола. – К. : Радянська школа, 1982. – 114 с.

8. Железняк Ю. Подготовка юных волейболистов / Ю. Железняк. – М. : ФиС, 1980. – С. 45-49.

9. Железняк Ю. 110 уроков по волейболу / Ю. Железняк. – М. : ФиС, 1978. – С. 45-52.

10. Железняк Ю. Юный волейболист/ Ю. Железняк. – М.: ФиС, 1988. – 268 с.

11. Железняк Ю. К мастерству в волейболе/ Ю. Железняк. – М.: ФиС, 1981. – 198 с.

12. Железняк Ю. Д. Спортивные игры : техника, тактика и методика обучения/ Ю. Д. Железняк,Ю. М.Портной, В.П. Савин, А.В. Лексаков. – 7-е изд., стер.– М. : Издательский центр «Академия», 2012. –520 с.

13. Иванов А. Волейбол / А. Иванов. – Минск: Высшая школа, 1985. – С.123-136.