Козлова А.С., студ. гр. СФК-14

наук. керівник: к.е.н., доцент Литвиненко О.Д.,

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Шляхи запобігання банкрутства підприємства

Макроекономічна нестабільність призвели до виникнення й поглиблення кризових явищ на підприємствах. Саме тому гостро постала проблема банкрутства суб’єктів господарювання, виникла необхідність його регулювання на державному рівні, потреба у розробленні ефективної системи діагностики й запобігання банкрутству, а також стратегій виходу з кризових явищ на самих підприємствах. Таким чином, дослідження функціонування механізму банкрутства у економіці та пошук шляхів його вдосконалення надзвичайно актуальні.

Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства спрямовані у дослідженнях таких науковців: Андрушко О. Б.., Багацького В. М., Бланка І. О., Блинова А. О., Боронос В. Г., Василенко В. О., Данилюка М., Дація О. І., Захарченко В.О., Квасницької Р. С., Копилюка О. І., Колісника М. К., Кривов'язюка І. В., Лепейко Т. І., Мниха Є. В., Пластун О. Л., Рязаєвої Т. Г., Скібіцького О. М., Терещенка О.О., Шершньової З. Є., Череп А. В., Юнга Г. Б. та інших.

Заходи, спрямовані на оздоровлення фінансової системи України, можуть дати позитивні результати лише за умови санації фінансів базової ланки економіки — підприємств та організацій.

Найважливішим методологічним положенням антикризового управління є системний підхід до його здійснення.

Зміст антикризового фінансового управління підприємством полягає не тільки в ліквідації зовнішніх ознак та недопущенні подальшого поглиблення кризи, а у відновленні здатності підприємства як мікроекономічної системи до самоорганізації, підтримки її внутрішнього та зовнішнього гомеостазу.

Будь-яке комерційне підприємство на Україні веде господарську діяльність і розвивається в умовах твердої конкуренції й нестабільного зовнішнього середовища. У таких умовах загострюється необхідність у веденні обліку діяльності підприємства й зокрема в діагностиці його передкризових і кризових станів. Своєчасне виявлення негативних тенденцій у діяльності суб'єкта господарювання – це застава його конкурентоздатності й життєдіяльності. Інститут банкрутства є предметом державного регулювання в силу негативних наслідків діяльності неспроможних підприємств. Ці негативні впливи характеризуються наступними моментами [1]:

̶ фінансово неспроможне підприємство знижує загальний потенціал економічного розвитку країни за рахунок того, що генерує серйозні фінансові ризики для успішно працюючих підприємств - його партнерів;

̶ воно ускладнює формування дохідної частини державного бюджету й позабюджетних фондів;

̶ через скорочення обсягу своєї господарської діяльності у зв'язку з фінансовими труднощами, такі підприємства викликають скорочення чисельності робочих місць.

Відповідно, встає питання про запобігання криз і банкрутства суб'єкта господарювання. Для виконання цього завдання в першу чергу ставиться завдання діагностики кризових станів підприємства.

На даний момент економістами виділені деякі методики діагностики банкрутства. У загальному випадку для її проведення роблять обчислення певної групи показників, що характеризують загальне й, зокрема, фінансове становище підприємства. Далі залежно від значень цих показників судять про положення справ. Ці показники можна розглядати або окремо, або обчислюючи один інтегральний показник.

Але ці методи враховує тільки кількісні показники. Однак на приближення банкрутства впливають і якісні показники. B якості приклада можна привести рекомендації Комітету з узагальнення практики аудирування (Великобританія) [2]. Відповідно до цих рекомендацій всі ознаки можливого банкрутства діляться на дві групи. До першої відносяться показники, що свідчать про можливі фінансові ускладнення в майбутньому. До другої відносяться ті, які говорять про можливості різкого погіршення положення справ у майбутньому. Перевіряючи дане підприємство на ці ознаки, експерт може зробити відповідні висновки.

В існуючих методах діагностики й прогнозування кризових станів відсутній системний підхід. Даний підхід припускає погляд на об'єкт дослідження як на систему, що є елементом іншої системи і як елемент, який підкоряється законам і динаміці цієї надсистеми. Крім того, будь-яка система складається із внутрішніх елементів або підсистем, взаємодіючих один з одним, що приводить до певної динаміки всієї системи, обумовленої цією взаємодією й впливом зовнішнього середовища.

У повному аналізі економічних показників конкретного підприємства ці недоліки знімаються, і підприємство розглядається системно й комплексно. Однак, тому що цей аналіз проводять експерти, з'являються інші проблеми: більша складність повного аналізу й суб'єктивність у висновках. Складність обумовлена більшою кількістю показників, їхнім взаємозв'язком, взаємовпливом і неоднозначним впливом на загальний фінансовий стан підприємства. Погрішності в загальній оцінці ситуації, власні погляди експертів на ті або інші аспекти, які не завжди є вірними, привносять елементи суб'єктивності в оцінку ситуації.

Системний підхід припускає погляд на підприємство як на динамічну інерційну систему, що функціонує в умовах динамічної системи вищого порядку – ринку. Будучи частиною ринку, підприємство взаємодіє з ним за допомогою інформаційних і матеріальних потоків. На рисунку надана діаграма взаємовпливу підприємства і його зовнішнього середовища.

Метою аналізу є моделювання поводження підприємства, що веде господарську діяльність в умовах зовнішнього середовища. Як об'єкт спостереження підприємство характеризується набором параметрів – змінні стану (Х). До складу підприємства входить його орган керування, представлений на діаграмі блоком «Керівництво». Керівництво впливає на діяльність підприємства (β - набір параметрів керування підприємством). Далі, підприємство працює в умовах ближнього оточення.

Рис. Діаграма взаємовпливу підприємства і його зовнішнього середовища

Їхній вплив на діяльність підприємства (γ) обумовлено їхніми інтересами й ризиками висновку контрактів. На ухвалення рішення контрагентами впливає інформація, отримана від підприємства (Х) та положення на ринку (α). Наприклад, визначаючи по балансу підприємства його платоспроможність, банк ухвалює рішення щодо величині, строку й оплаті кредиту, наданого його клієнтові. Однак це рішення так само залежить від ставки Нацбанку та інших зовнішніх умов.

І підприємство, його контрагенти ведуть свою діяльність на ринку, що є далеким оточенням підприємства. Це оточення характеризується відносно постійними параметрами, що впливають на роботу суб'єкта господарювання - α. Прикладом цих параметрів є: ставка Нацбанку, величина інфляції, податкова політика та інше.

Знаючи початкові значення змінних стану, вплив зовнішнього середовища і політику керівництва, ми можемо з певною часткою впевненості робити прогнози поводження системи в майбутньому. Представивши діяльність підприємства у вигляді системи рівнянь, ми тим самим одержуємо можливість використання величезного апарата теорії динамічних систем і теорії катастроф для проведення аналізу й прогнозування поводження системи. Далі, використовуючи цей апарат, можна визначити вплив на поводження системи зміни параметрів керування, тобто політики управління керівництва підприємства.

Використання системного підходу й теорію динамічних систем до діагностики банкрутства підприємства дозволяє більш точно визначити можливість настання банкрутства, пророчити через який проміжок часу він може наступити, а також указати причину його настання. Збільшення ефективності діагностики й прогнозу приведе до можливості зменшення ймовірності банкрутства, а, отже, до зменшення його негативних впливів.

Література

1. Боронос В. Г. Управління фінансовою санацією : навч. посібник / В. Г. Боронос, І. Й. Плікус, І. М. Кобушко. – Суми : СумДУ, 2010. – 437 с.

2. Рязаєва Т. Г. Зарубіжні методики визначення ймовірності банкрутства підприємства / Т. Г. Рязаєва, І. В. Стасюк // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 3. Т.1. – С.177-181.