К.е.н., доц. Левицький В.В.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Виробнича соціально-економічна система підприємства: значення та складові

Процес вивчення економічної системи у практичній діяльності підприємства не забезпечує повноти знань про неї та визначення основних її закономірностей, а також формування основних критеріїв поведінки фірми у процесі розвитку діяльності. Тому, на нашу думку, єдиним способом побудови ефективної бази знань (у вигляді функціональної діяльності, способів досягнення мети й управління) є економіко-математичне моделювання на основі формування виробничої соціально-економічної системи підприємства. Виходячи із вищезазначеного, процес створення виробничої соціально-економічної системи підприємства вартий значної уваги, оскільки вона є складною системою із невід’ємною частиною адаптивно-організаційного механізму управління. У процесі дослідження, ми сформували значення та складові виробничої соціально-економічної системи підприємства, які можна відобразити у наступній послідовності:

1. Ознайомлення із системою діяльності підприємства у розрізах “виробничо-технологічні об’єкти – виробничо-господарська діяльність – соціальні об’єкти та фінансово-економічна діяльність – забезпечення стійкої роботи – управління”, тобто формування взаємозв’язку між складовими виробничої соціально-економічної системи підприємства.

2. Формування головних напрямів й логічний опис виробничо-економічних, фінансових та соціальних елементів виробничої соціально-економічної системи підприємства, що включає у себе наступні складові: “фактори виробництва – структура та організація виробництва – системне функціонування усіх технологічних підрозділів – персонал”, “об’єкти (соціально-економічні) – процес системного функціонування – ризики – межі та логіка соціально-економічної стійкості підприємства”.

3. Вибір ефективних економіко-математичних моделей функціональних виробничо-технологічних об’єктів, а саме: “організаційно-структурної архітектури організації виробництва – логіко-архітектурної структури управління – формального опису моделей й методів управління – об’єкти – взаємозв’язок – процеси – адаптивно-організаційний механізм управління” [3].

4. Формування достатньої бази знань предметної області, узгодження її окремих аспектів в цілому, включаючи виявлення некоректності області існування та меж їх реалізації, недосяжність яких призводить до корегування засобів, методів та математичних інструментів.

5. Реалізація комплексу робочих елементів для створення виробничої соціально-економічної системи підприємства, включаючи проект засобів й методів реалізації управлінської політики, засобів та методів інформаційних технологій для оптимізації процесу впливу на виробничу соціально-економічну систему підприємства.

Таким чином, можна стверджувати, що ефективність створеної виробничої соціально-економічної системи підприємства, насамперед, визначається рівнем знань комплексної предметної області діяльності соціально-економічної системи, вимагає досліджень у теорії регулювання високого рівня поєднання багатопланових процесів з логікою, засобами і методами адаптивно-організаційного механізму управління. Саме тому, наукове обґрунтування, включаючи оцінку, склад, архітектуру даних та організацію виробничої соціально-економічної системи підприємства, може бути засноване на побудові високоточних економіко-математичних моделей, що дозволяють поставити різноманіття модельних експериментів, які забезпечують проведення статистичних випробувань, використання імітаційного моделювання, тобто інструментальних засобів, що найбільш повно відображають особливості реальних процесів та управління ними. Узагальнення наведених тверджень можна висловити єдиним семантичним зв’язком типу “висока теорія – високий рівень знань – ефективна формалізація – ефективні реальні процеси – ефективне управління – максимальне досягнення встановлених соціально-економічних цілей” – головна сутність та завдання побудови виробничої соціально-економічної системи підприємства. Порушення встановлених пропорцій даного причинно-наслідкового зв’язку призводить:

· у кращому випадку до неефективних витрат, низького коефіцієнта використання капіталовкладень, що визначається як співвідношення рівня досягнення мети до сумарного рівня капіталовкладень й інтегральної величини втраченої вигоди [2];

· до недоцільності проведеної діяльності, низької рентабельності із великою ймовірністю банкрутства виробничої соціально-економічної системи підприємства [1].

Отже, наведена структура є основою для побудови ієрархічної архітектури об’єктів виробничої соціально-економічної системи підприємства, що є концептуальною моделлю організаційної, виробничої та соціальної архітектури, формалізованих моделей виробничих соціально-економічних об’єктів. Дана модель виробничої соціально-економічної системи підприємства у розрізі описує повну сукупність процесів, в тому числі формалізацію їх технологічної діяльності, економічного відтворення результатів праці у грошовому відображенні та сукупність заходів для забезпечення не лише економічної чи фінансової стійкості, а у комплексі – соціально-економічної стійкості підприємства.

Література:

1. Економіка підприємства : підручник / [за заг. ред. С. Ф. Покропив- ного]. − Вид. 2-е, переробл. та доповн. – К. : КНЕУ, 2000. – 528 с

2. Економіка підприємства : підручник / [Петрович Й. М., Кіт А. Ф., Семенів О. М. та ін.] ; за заг. ред. Й. М. Петровича. – Л. : Новий світ-2000, 2004. – 680 с.

3. Колот А. Мотивація персоналу : [підручник] / Анатолій Колот. – К. : КНЕУ, 2002. – 337 с.