Сабадаш В. С.- Студент-магістр гр.БСм-10

Величкін В.О.-к.т.н., доцент кафедри

фінансового та банківського менеджменту

Дніпропетровська державна фінансова

академія

ВЕКСЕЛЬ У ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Анотація. Розглянуто теоретичні аспекти вексельної форми розрахунків в умовах теперішньої економічної ситуації в Україні та обґрунтовано основні перспективи використання векселів у господарській діяльності вітчизняних підприємств.

Ключові слова: ринкова економіка, фінансово-господарська діяльність, вексельні відносини, вексельна форма розрахунків, вексель.

Постановка проблеми. Сучасний стан ринкової економіки України характерний скороченням обсягів виробництва, дефіцитом кредитних та інвестиційних ресурсів, зменшенням обігових коштів, збільшенням дебіторської та кредиторської заборгованості тощо. Результатом впливу цих чинників є, як правило, зниження ділової активності підприємств, їхня низька платоспроможність, що призводить здебільшого до кризового стану господарюючих суб’єктів.. В цих умовах природним є використання вексельної форми розрахунків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні проблема впровадження вексельної форми розрахунків займає важливе місце в дослідженнях як зарубіжних, так і вітчизняних учених-економістів. Разом із тим, низка питань, пов’язаних із теорією і практикою управління вексельним обігом вітчизняних підприємств, залишаються недостатньо дослідженими. Нерозуміння природи і переваг вексельного обігу, поряд із малим досвідом залучення векселів до фінансово-господарської діяльності підприємств України призводять до неприйняття з боку деяких керівників даного обігового засобу. Розв’язання цієї проблеми потребує системного підходу й обумовлює необхідність подальших наукових досліджень та їх практичної апробації.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні, через кризу, більшість підприємств опинилися в скрутному фінансовому становищі. За даними Розрахункової палати, фінансовий результат підприємств у 2010 – 2013 рр. ( (навіть в після кризові роки) зменшився на 44 млрд. грн., або більше ніж у п’ять разів. За оцінками вітчизняних експертів, майже 60% нашої економіки перебуває у тіні, що перевищує порогове значення макроекономічної безпеки країни. Оборотні активи підприємств протягом 2013р. зменшилися майже на 9%, проти за 2012 р. збільшилися лише на 7%. Грошові кошти в оборотних активах підприємств за 2012 р. зменшилися на 16,2%, а за 2013 р. – ще на 18,3%. Загальне скорочення грошових коштів в оборотних активах підприємств протягом 2008 – 2009 рр. склало 31,5% [5].

Високий рівень дебіторської (96% ВВП) і кредиторської (112% ВВП) заборгованостей між підприємствами України (дані Держкомстату за станом на 01. 10. 2014р.) – свідчить про вкрай неефективну фінансову систему. Поточна ситуація із заборгованістю в металургії підтверджує цю тенденцію. Експерти зазначають, що незважаючи на зростання обсягів реалізації продукції на 23%, а чистого доходу – на 34%, у 2013 р. фінансовий результат був від’ємним. Природним виходом із ситуації, що склалася, є збільшення використання векселів у розрахунках підприємств у рамках чинного законодавства.

Значущість векселя в економічному житті України підтверджується зростанням обсягу та кількості договорів, що виконали торговці цінними паперами з векселями. Обсяг операцій із векселями в 2010 – 2013р. збільшився порівняно 2008 – 2009pp. у 3-5 разів, а структура операцій змінилася у бік менш ризикових унаслідок кризи та погіршення фінансового стану клієнтів-споживачів вексельних послуг. У структурі операцій банків із обслуговування розрахунків клієнтів за товари, роботи, послуги частка операцій із векселями дорівнює 23 – 28% і поступово збільшується на фоні скорочення операцій із гарантування і факторингу. Починаючи з 2010p.

(після кризовий період), обсяг вексельних операцій збільшився на 18,7% [6]. Наведені дані свідчать про необхідність використання векселя в економіці України.

Зупинимося детальніше на деяких проблемах, розв’язання яких можливе за допомогою векселів.

Сучасний стан економіки нашої країни є критичним. Найчастіше підприємства не розплачуються за товари, роботи та послуги (61% загального обсягу кредиторської та 75% дебіторської заборгованості підприємств припадає на оплату праці; 9,6% – на розрахунки з бюджетом; 1,8% – на позабюджетні платежі і 4,7% – по страхуванню). Розв’язання цієї проблеми можливе, шляхом заліку зустрічної подібної вимоги. Практично емісія векселів і можливість їх використання для оформлення комерційного кредиту є найперспективнішим джерелом застосування оборотних коштів, оскільки традиційні джерела фінансових ресурсів – банківський кредит, дебіторська заборгованість, бюджетні дотації не функціонують: дебітори не оплачують відвантажені товари (за відсутності у постачальника грошей); вагома величина бюджетного дефіциту унеможливлює всякого роду асигнування, а рівень відсоткових ставок за кредитами вітчизняних банків не дає змоги розраховувати на довготермінові проекти, яких потребують вітчизняні підприємства.

Оформлення векселями заборгованості за товари, роботи, послуги допоможе: активізувати платежі, погасити взаємну заборгованість шляхом заліків зустрічних вимог (із урахуванням ринкової або розрахункової з оцінкою ризиків вартості векселів); зменшити обсяги дебіторсько-кредиторської заборгованості; зменшити прострочену заборгованість між підприємствами.

Для підвищення ліквідності виданих векселів їх можуть авалювати банки або інші платоспроможні особи.

Реструктуризація заборгованості з використанням векселів дає змогу простого і цивілізованого відстрочення платежу за зобов’язаннями для дебітора й одночасного одержання кредитором платіжного інструменту для забезпечення поточної діяльності замість дебіторської заборгованості; забезпечує підвищення платіжної дисципліни, гарантованої вексельним правом. Слід зауважити, що вексельне право максимально захищає права всіх учасників вексельних стосунків. Це вигідно відрізняє векселі від облігацій.

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості за допомогою векселів, які використовують на цей час у світовій практиці, є:

– врахування векселів, врахування векселів банками). Для активізації операцій із урахування векселів банками необхідно поліпшити фінансовий стан позичальників, зокрема шляхом підвищення рівня корпоративного управління, в т. ч. підвищення рівня інформаційної прозорості емітентів. На тлі збільшення обсягів операцій банків із векселями з квітня до вересня 2013 р. на 18,7% обсяги операцій із врахування різко скоротилися через погіршення фінансового стану позичальників. Співвідношення врахування до авалювання серед активних операцій із векселями становить 66,2/33,8 (майже 2 рази) порівняно з 2008 – 2009 рр., коли воно дорівнювало 35/2 (17,5 рази). В результаті кризи рентабельність активних вексельних операцій зменшилася майже на порядок;

– факторинг – за даними статистики про операції банків, обсяг факторингових операцій зменшується через високі ризики неповернення коштів, до того ж векселі при цьому практично не використовують. В структурі операцій банків з обслуговування розрахунків клієнтів за товари, роботи, послуги частка операцій з векселями становить 23 – 28% і поступово збільшується на тлі скорочення операцій гарантування і факторингу;

– форфейтинг (в Україні практично не застосовують) [5].

Серед основних іноземних партнерів за операціями факторингу і форфейтингу можна назвати такі: UniCredit Group, VTB, COMMERZBANK, Credit Suisse, Turk Eximbank, RZB, CHINAEXIM BANK, KAZKOMMERTSBANK, Fitch Raitings, Deloitte тощо. Багато з них або мають дочірні структури в Україні або розташовані в країнах із активними торговими відносинами з Україною. Тому цілком очевидно, що нам необхідно розвивати факторинг і форфейтинг із активним використанням векселів.

В умовах дефіциту грошових ресурсів необхідна заміна класичного кредитування авальним.. Авальне кредитування не потребує відволікання банком ресурсів до моменту виконання ним авального зобов’язання і тому має нижчу вартість (на 30 – 50%) для клієнтів, оскільки кредитні зобов’язання за авалем виникають лише після оплати векселя банком-авалістом. Авалювання векселів як авальна форма кредиту є одним із дієвих засобів підвищення фінансової надійності й платоспроможності підприємств – клієнтів банків, без залучення додаткових банківських кредитів, тобто без збільшення безготівкової грошової маси в обігу.

Авальне (акцептне) кредитування є дешевшим (на 30 – 50 %) за звичайне кредитування та потребує значно менших грошових ресурсів від банків; для розвитку економіки в умовах кризи та післякризового періоду необхідне активніше його икористання клієнтами і банками.. Отже, авальне (акцептне) кредитування і для клієнтів, і для банків у ситуації, що склалася, вигідніше, ніж звичайне кредитування, і має бути поширенішим.

Неповнота наявних даних не дає змоги ретельно проаналізувати операції банків із векселями. Так, рентабельність та дохідність із авалювання, загальні для банківського сектору, оцінити не вдалося. Однак, за даними одного з великих банків, дохідність операцій авалювання ним векселів за 2013 р. становила: для „податкових векселів” – 1% річних, для векселів виноробів – 4%, корпоративних векселів – 5-7%. Середня дохідність із авалювання банку дорівнювала 3,67% річних.

Висновки. Використання векселів у господарській діяльності українських підприємств в сучасних умовах дало змогу сформулювати такі висновки:

1. Сьогодні природним є використання вексельної форми розрахунків.

2. Серед невикористаних можливостей векселів найефективніші за нинішніх умов: збільшення оборотних коштів шляхом активізації використання підприємствами векселів у розрахунках;

3. Оформлення векселями заборгованості за товари, роботи, послуги, змогу активізувати платіжний оборот.

4. Реструктуризація заборгованості з використанням векселів.

Використана література.

1. Білик М. Д. Управління фінансами державних підприємств / М. Д. Білик. – К.: Товариство «Знання», КОО, 2003. – 312 с.

2. Богатов О. Векселя, векселя... / О. Богатов // Бізнес. – 2005. – № 19. – С. 16 – 25.

3. Большакова О. Ю. Вексельний обіг в Україні: становлення і розвиток / О. Ю. Большакова // Фінанси України. – 2004. – С. 119 – 127.

4. Мельник В. А. Векселі / В. А. Мельник // Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спец. випуск. – К.: А.Л.Д., ВІРА-Р, 2003. – С. 85 – 90. 5. Рудненко Т. Вексель – інструмент, затребуваний кризою [Електронний ресурс] / Т. Рудненко // Цінні папери України. – 2010. – № 24(618). – Режим доступу: http://www.securities.org.ua

6. Рудненко Т. Вексель – інструмент, затребуваний кризою [Електронний ресурс] / Т. Рудненко // Цінні папери України. – 2010. – № 2. – Режим доступу: http://www.securities.org.ua

7. Статистично-інформаційне обстеження результатів діяльності торговців цінними паперами у 2013 р. (Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://old.ssmsc.gov.ua