Економіка / 10. Економіка підприємства

к.е.н., доцент Поліщук Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця

Тенденції розвитку сільського господарства України

Продукція сільського господарства є ресурсною складовою виробництва у різних галузях національного господарства, а у харчовій промисловості – її основою. Від ступеня насичення ринку продовольчими товарами сільськогосподарської переробки, їхньої якості та ціни (доступності) залежить забезпечення населення продуктами харчування, що в свою чергу є однією з основних задач виробництва. Тому детальніше проведемо аналіз валової продукції сільського господарства.

Валова продукція сільського господарства – це продукти рослинного і тваринного походження, які отримані внаслідок вирощування сільськогосподарських культур і використання сільськогосподарських тварин, а також обсяг зміни незавершеного виробництва у рослинництві, обсяг вирощування молодих багаторічних насаджень за рік та обсяг вирощування худоби та птиці (приплід, приріст живої маси) [1]. Продукцію оцінюють у постійних цінах, розрахованих як середньозважені ціни товарної та нетоварної частини продукції сільського господарства. Товарна частина продукції оцінена за фактичними цінами реалізації, а нетоварна частина продукції – за собівартістю. За постійні ціни прийняті середні ціни 2010 року.

Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства за 2009-2013 рр. наведена на рис.1., слід зазначити, що у галузевій структурі виробництва валової продукції продовжує переважати - продукція рослинництва, так частка його у 2013 році складає 69,5%, що у динаміці за аналізований період найбільше і становить 175895,2 млн. грн., однак найменше виробництво продукції рослинництва спостерігається у 2010 році і становить 124554,1 млн. грн. Що стосується продукції тваринництва, то питома вага її у валовій продукції у 2010 році найбільша і становить 36% відповідно, а найменше у 2013 р. - 30,43% у питомій вазі валової продукції сільського господарства.

Рис. 1. Виробництво валової продукції сільського господарства

( у постійних цінах 2010 року, мільйонів гривень) [складено за даними 1, 2]

У січні-червні 2013 р. індекс обсягу сільськогосподарського виробництва порівняно з відповідним періодом 2012 р. зріс на 15,4%, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах – 127,5%, а в господарствах населення – 106,4%. За І півріччя поточного року індекс обсягу виробництва продукції рослинництва порівняно з відповідним періодом 2012 р. становив 167,1%, у т.ч. в аграрних підприємствах – 212,5%, у господарствах населення – 132,0% [1, 2].

Одним із важливих показників розвитку галузі є продуктивність праці у сільському господарстві, який розраховується як відношення валової продукції сільського господарства (рослинництва, тваринництва) у постійних цінах 2010 року до середньооблікової чисельності працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві [1, 2]. Продуктивність праці тваринництва з кожним роком має стійку тенденцію до збільшення, що не скажеш про продуктивність праці рослинництва, що у 2012 р. порівняно із 2011 р. зменшилося на 26,2%, проте у 2013 р. збільшилося порівняно із 2012 р. на 78,4%, що свідчить про врожайність зазначеного періоду [1, 2].

На сьогоднішній день в наукових і виробничих колах існують різні трактування щодо стратегії розвитку різних форм господарювання в сільському господарстві: одні наполягають лише на розвитку великих підприємств, інші на середніх та дрібних виробничих структурах [3, С.13]. Провідне місце в економічному просторі сільського господарства належить фермерським господарствам, які займають 73 % питомої ваги всіх сільськогосподарських підприємств, значне місце посідають господарські товариства і приватні підприємства 13-15% та 7,5% відповідно, винятком становлять державні підприємства, які не мають господарської самостійності, а відповідно - мобільності у вирішенні виробничо-фінансових питань, їх частка у питомій вазі діючих сільськогосподарських підприємств становить 0,6 % у 2009-2011 рр. та 0,5 % у 2012-2013 роках [1, 2].

Станом на 1 січня 2014 р. виробниками сільськогосподарської продукції є 8295 господарських товариств, 4153 приватних підприємців, 810 виробничих кооперативів, 278 державних підприємств, 4086 фермерських господарств та 1466 підприємств інших форм господарювання [ 1, С.51].

За наведеними даними не можна віддати перевагу будь-яким формуванням. Вони не відрізняються одне від одного як за виробництвом валового доходу так і прибутковістю [3, С. 20], оскільки усі форми господарювання відповідають ринковим умовам та аналогам у передових країнах світу, таким чином мають право на рівноправне існування.

Література:

1. Статистичний збірник: Сільське господарство України / [ за ред. Н.С. Власенко]. – К. : Державна служба статистики України, 2014. – 399 с.

2. Статистичний збірник: Сільське господарство України / [ за ред. Н.С. Власенко]. – К. : Державна служба статистики України, 2013. – 402 с.

3. Месель-Веселяк В. Я. Форми господарювання в сільському господарстві України / результати, проблеми, вирішення / / В. Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2012. – №1. – С.13-23.