Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Євсєєва О.О., д.е.н.

Українська державна академія залізничного транспорту

Структура інституційного середовища й інструменти

згладжування просторової диференціації регіонів

Системна характеристика інституційного середовища може бути істотно поліпшена за рахунок виділення і класифікації параметрів, що кількісно її визначають, що дозволяє встановити умови оптимального функціонування інституційного середовища.

В ході дослідження нами було визначено, що основними параметрами регіонального інституційного середовища є його щільність і ієрархічна структура. Показником щільності або інституційної насиченості служить ступінь регулювання відносин у регіональній соціально-економічній системі. Ієрархічна структура визначається тим, що окремі інститути з урахуванням масштабу впливу (ринкових відносин, права власності, державного регулювання та ін.) Є більш значущими в порівнянні з іншими, що конкретизують окремі сторони укрупнених структур.

Було виявлено, що на щільність інституційного середовища впливають наступні чинники: високий рівень взаємозв'язків і контактів між інститутами; здатність інститутів до узгодженого реагування, адаптації у відповідь на мінливі умови; наявність різноманітних інститутів в регіональній системі (фірми і підприємства, фінансові та страхові компанії, торгові палати, інноваційні центри тощо).

Під структурою інституційного середовища нами розуміється упорядкований набір інститутів, що створює матриці поведінки, що визначають обмеження і правила взаємодії між агентами соціально-економічних взаємин.

Інституційне середовище структурно складається із сукупності формальних і неформальних інститутів, об'єднання яких дозволяє виділити укрупнені за ієрархічною ознакою інституційні середовища:

– інституційне середовище, що регулює процеси на рівні національного соціально-економічного простору України (інститут права власності, інститут фінансів і т.д.);

– інституційне середовище, що регулює процеси на рівні регіональних систем (інститут трансфертів, інститут зовнішнього регіональної взаємодії і т.д.);

– інституційне середовище, що визначає діяльність організацій та їх взаємодію (інститут договірних відносин, інститут лобіювання тощо);

– інституційне середовище регіону, що регламентує прийняття рішень окремих індивідів (інститут права вибору, інститут захисту прав споживачів і т.д.).

Враховуючи, що інститути є обмежувачами колективних дій в рамках регіональної соціально-економічної системи, все укрупнені групи інституційних середовищ взаємопов'язані і знаходяться в стані співпідпорядкованості один одному. При цьому інститути, що володіють більш низьким ієрархічним становищем у складі інституційного середовища, не повинні вступати в протиріччя з інститутами більш високого рівня. В іншому випадку виникає ризик асинхронного функціонування інституціональних середовищ, що негативно відбивається на соціально-економічному розвитку регіональної системи.

Виявлена закономірність, яка відображає взаємозв'язок параметрів інституційного середовища та рівня регіонального соціально-економічного розвитку, дозволила нам визначити умови оптимального функціонування регіональної інституційного середовища: адаптивність інституційних середовищ більш низького рівня до змін інституційних середовищ більш високого рівня; однозначність трактування правил і норм; рівень щільності, що забезпечує достатню силу регулюючого впливу на регіональні соціально-економічні відносини. При цьому низька щільність на верхніх рівнях середовища для забезпечення ефективної роботи організацій повинна бути компенсована інститутами мікрорівнів; інформаційна доступність для учасників трансакцій на всіх інституційних рівнях.

Актуальною науковою задачею, що виникла перед нами в ході дослідження, стала систематизація та змістовне розкриття інструментів згладжування просторової диференціації, розробка їх класифікації та умов застосування залежно від виду диференціації.

Необхідність класифікації інструментів згладжування обумовлена вимогою вибору найбільш ефективних і відповідних виду диференціації. Розроблена класифікація враховує призначення та можливості застосування різних інструментів на сучасному етапі (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація інструментів згладжування просторової диференціації

Інструменти	Призначення
Інституційні	Поліпшення умов для ведення бізнесу в регіоні
Інвестиційні	Створення привабливих ринкових умов для залучення інвестицій в регіони
Інноваційні	Розвиток нових виробництв на основі регіональних інноваційних програм
Адміністративно-територіальні	Укрупнення, злиття, розбивка адміністративно-територіальних одиниць; прикордонна інтеграція
Бюджетно-трансферні	Перерозподіл доходів між бюджетами різних рівнів: вертикальне і горизонтальне
Кластерні	Розвиток пріоритетних для регіонів кластерів і точок зростання
Вільні економічні зони	Виділення та організація вільних економічних зон в регіонах з урахуванням їх особливостей
ресурсні	Використання незадіяних в регіоні ресурсних переваг
Податкові	Використання бюджетно-податкового механізму в регулюванні і перерозподілі дохідних повноважень між центром і регіонами
Інфраструктурні	Використання незадіяних в регіоні інфраструктурних переваг

Так, застосування інструментів бюджетно-трансфертного вирівнювання, на нашу думку, є ефективним при згладжуванні відмінностей регіонів з соціальної забезпеченості населення регіону та розвитку соціальної сфери, якістю життя, а використання інструменту створення вільних економічних зон доцільно як для подолання технологічного розриву в інноваційному потенціалі регіонів, так і для росту їхньої інвестиційної привабливості регіону та зниження економічної диференціації. Класифікацію, на наш погляд, доцільно використовувати при виробленні напрямку вдосконалення державної регіональної політики та згладжуванні відмінностей у розвитку регіонів.