Экономика /15 Государственное регулирование экономикой

соискатель Скиба С.А.

Чернігівський національний технологічний університет, Україна

Сучасні аспекти державного регулювання людського потенціалу

Модернізаційні аспекти сучасного розвитку свідчать на користь теорій людського потенціалу та його системного нарощування. Сьогодні людський потенціал з точки зору своїх характеристик являє собою поєднання інтелектуального та фізичного елементів, а з точки зору внутрішніх компонент – це демографічний потенціал, здоров’я та освіти, потенціал міграції, професійно-кваліфікаційний та інформаційний. Людина в будь-якому суспільстві – це ключовий момент та головна рушійна сила розвитку, а для держави наявність людського потенціалу є запорукою нормального розвитку країни. Загострення суспільно-політичної ситуації, жорстка міжнародна конкуренція вимагають нових підходів до питань регулювання людського розвитку та людського потенціалу з боку держави.

Серед сучасних проблем розвитку людського потенціалу вважаємо за доцільне виділити наступні:

1. Зниження чисельності населення України. На сьогодні чисельність жителів країни складає 42,95 млн. осіб. За 2014 рік природне зменшення населення склало 145160 тис. осіб. Також зменшення населення відбувається внаслідок військових дій на сході країни.

2. Міграційний рух. Позитивне сальдо міграції, яке мала країна, сьогодні починає змінюватись. Значна частка населення виїжджає за межі країни і в найближчій перспективі не має намірів повернення на батьківщину.

3. Зниження показників шлюбності, зростання кількості розлучень та збільшення частки позашлюбних народжень, що веде до деградації системи ціннісних орієнтирів українського суспільства.

4. Нарощення проблеми внутрішньо переміщених осіб. Сьогодні військові дії та проведення АТО на сході країни призвели до виникнення особливого сегменту українського суспільства – внутрішньо переміщені особи. За оцінками фахівців їх кількість зросла до 1млн.

5. Україна є країною з низькою якістю життя населення до цієї проблеми додалась проблема гуманітарної катастрофи на Донбасі.

6. Нові виклики бідності які мають національну специфіку. В Україні зменшення бідності не відбувалось навіть в часи економічного зростання, т.я. відбувалась диференціація суспільства за рівнем доходів. Основним чинником бідності стала безвідповідальність: населення не вважає за потрібне відповідати за своє життя, бізнес не сплачує податки і йде в «тінь», держава не виконує свої бюджетні та задекларовані зобов’язання.

Названі проблеми є суттєвою перепоною нарощування людського потенціалу, тому за таких умов актуалізується проблема впливу держави на процеси його нарощування у світлі загроз людському розвитку та економічної безпеки. Відтворення людського потенціалу в умовах модернізації економіки неможливе без розробки нових підходів, принципів, за допомогою якого можна зорієнтувати діяльність інституцій у напрямку зміни якості життя населення та забезпечення збалансованого розвитку економічної системи.

Всі заходи держави щодо відтворення людського потенціалу можна умовно поділити на групи, та виділити окремі напрямки, які мають як кількісну так і якісну компоненти.

В Україні на законодавчому рівні прийнято ряд програмних документів щодо поліпшення демографічної ситуації, охорони здоров’я, материнства та дитинства, протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми, зростання реальних доходів населення та ін. Проте запропоновані заходи, які мають сприяти нарощуванню людського потенціалу, часто носять фрагментарний та декларативний характер. Доводиться констатувати, що політика людського розвитку на всіх рівнях державного управління не має системного характеру.

Для розробки концепції управління людським потенціалом та його нарощуванням, вважаємо виділити базові принципи:

1. Системності діяльності щодо регулювання процесів управління людським потенціалом.

2. Стратегічності підходів в процесах управління людським розвитком на засадах та орієнтирах економічного зростання.

3. Безперервності. Даний принцип вважаємо за ключовий, так як людський потенціал постійно відтворюється і відповідно всі дії щодо його нарощування та ефективного використання повинні здійснюватись постійно.

4. Синергійності. Використання даного принципу ілюструє комплексний та системний підхід до процесів управління у нарощуванні людського потенціалу завдяки чому вдається досягти вцілому результат, який перевищує результат окремих суб’єктів управління.

5. Принцип комплексності передбачає об’єднання ряду функцій у процесі управління, так як окреме функціонування структур у процесах нарощування та відтворення людського потенціалу є деструктивним.

6. Інвестиційного підходу, що має прояв у віддачі від інвестицій у людський розвиток з метою поліпшення я кості життя населення.

7. Інноваційності – визнання інноваційної якості людського потенціалу, розробка і застосування прогресивних технологій розвитку людських ресурсів.

8. Принцип якості життя в умовах соціогуманітарних змін набуває суттєвого значення, так як всі дії держави у даних процесах мають за мету поліпшення умов праці, умов проживання, зростання добробуту та ін.

Базуючись на визначених принципах для формулювання основних напрямів державного регулювання розвитку людського потенціалу вважаємо визначення пріоритетів державної політики щодо нарощування, розвитку та використання людського потенціалу на коротко-, середньо- і довгострокову перспективу. З урахуванням реалій сьогодення необхідно здійснити перегляд методології та принципів формування системи державних соціальних стандартів і гарантій. Також на часі розробка нових механізмів управління людським потенціалом та визначення права на державну допомогу та форм її надання, запровадження інтегрованої системи соціальної підтримки, націленої на комплексне вирішення проблем конкретної сім’ї, що включатиме активні заходи соціальної політики, соціальні виплати і компенсації.

Іншим актуальним напрямом є розробка державної цільової соціальної програми, спрямованої на підтримку та забезпечення соціальної адаптації вимушених переселенців.

З метою недопущення критичних негативних соціально-економічних наслідків доцільним є запровадження інституційних та програмних заходів щодо розвитку людського потенціалу які враховують проблеми раптової бідності, проблеми внутрішньо переміщених осіб, вимушених мігрантів, розвивати діяльність у сфері управління людським потенціалом на засадах державно-приватного партнерства. Важливим також вважаємо розробку концепції багатофакторного управління нарощуванням та розвитком людським потенціалом та визнання людини як ключового ресурсу економічного зростання.

Таким чином, вибір ефективної моделі соціально-економічного розвитку варто вести у полі визнання необхідності державного регулювання процесів нарощування та відтворення людського потенціалу та реального запровадження інструментів регулювання у практику ринкових реформ.

Література

1. Дерій Ж.В. Механізм державного регулювання системи відтворення людського потенціалу / Ж.В. Дерій // Інноваційна економіка. – 2012. – №3(29). – С. 279-285.

2. Лібанова Е. М. Людський розвиток в Україні: мінімізація соціальних ризиків: [монографія] / Лібанова Е. М.та ін. – К.: Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, Держкомстат України, 2010. –494 с.