Экономические науки/1. Банки и банковская система.

Голобородько Д.О.

Студент 2 курсу магістратури Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця, Україна

Напрями управління проблемними кредитами банку

Незалежно від якості кредитного портфеля та методів, які застосовуються при управлінні кредитним ризиком, усі банки тією чи іншою мірою стикаються із проблемою неповернення кредитів. У кризових умовах ця проблема є дуже актуальною. Тому метою даної роботи є аналіз та узагальнення підходів до управління проблемними кредитами банку.

Проблемними вважаються такі кредити, за яким у банку є сумнів їх повернення. Такі кредити виникають як результат помилок в організації кредитного процесу в банку, у зв'язку зі зниженням кредитоспроможності позичальників або внаслідок непередбачених змін у зовнішньому середовищі.

Проблемний кредит визначається за такими критеріями [2]:

- наявність простроченої заборгованості за кредит (або його частини);

- прострочена заборгованість за нарахованими відсотками;

- загроза банкрутства або ліквідації підприємства-боржника.

Поява проблем з кредитами частіше всього пов'язана з виникненням труднощів у позичальника в період використання кредиту під впливом факторів зовнішнього середовища (погіршення економічної кон'юнктури, зміни в політиці та законодавстві) або факторів внутрішнього середовища клієнта (неефективна робота керівництва, погіршення якості продукції, помилки в оцінці ринків збуту, слабкість контролю за станом фінансів та ін.).

Основні причини виникнення проблемних кредитів такі:

1. Пільгове кредитування інсайдерів, здатне призвести до серйозних проблем завдяки послабленню уваги до питань забезпечення.

2. Агресивна кредитна політика банку та намагання одержати якомога більший дохід від кредитних операцій. Кредити, надані на незадовільних умовах зазвичай можуть спричинити значно більші витрати, ніж доходи.

3. Недотримання основних принципів кредитування. З різних причин керівництво банку може надавати кредити, що супроводжуються невиправданим ризиком або незадовільними умовами, усвідомлюючи при цьому, що воно порушує принципи кредитування.

4. Недостатня інформація про позичальника.

5. Недооцінка управління кредитними ресурсами. Банк повинен уникати легковажного ставлення до власної кредитної діяльності.

6. Недостатній контроль та супроводження кредитів. Багато позик, які на початку виглядають як цілком нормальні, згодом стають проблемними і навіть призводять до збитків внаслідок недостатнього нагляду.

7. Непрофесіоналізм працівників кредитного та інших підрозділів банку, що беруть участь у видачі та супроводженні кредиту. Відповідні працівники повинні вміти аналізувати фінансову документацію та одержувати іншу кредитну інформацію [1].

8. Невиважений підхід до ризиків. Рішення про видачу кредиту повинно спиратися на розсудливий та тверезий підхід до кредитування та відбору ризиків, на які банк готовий іти.

9. Видача кредитів у занадто великих обсягах. Кредити, сума яких перевищує можливості позичальника і тому ставить під сумнів погашення, вважаються ненадійними.

10. Конкуренція між банківськими установами може призвести до того, що деякі банки послаблять свої критерії кредитування та почнуть надавати небезпечні з стосовно ризику кредити.

Для стягнення заборгованості з позичальників за неповернуті своєчасно кредити банки використовують певні механізми впливу на боржника, передбачені законодавством. Умовно такими напрямками роботи банків є [2]:

1) застосування до боржника штрафних санкцій (пені) за несвоєчасну сплату чи несплату процентів за користування кредитом та/або несвоєчасну сплату чи несплату частини кредиту;

2) стягнення збитків з боржника за порушення грошових зобов'язань;

3) забезпечення виконання грошових зобов'язань боржником третіми особами (поручителями, гарантами);

4) забезпечення заставою (іпотекою) зобов'язань позичальника, що виникають з укладенням кредитного договору;

5) звернення до страхової компанії про виплату страхових виплат, в разі застрахованого ризику банку щодо неповернення кредиту і процентів та настання страхового випадку;

6) стягнення заборгованості за кредитом в межах кримінальної справи, порушеної проти посадових осіб боржника.

Крім того, банки також використовують факторинг та механізми впливу на боржника, визначені законодавством про банкрутство.

Таким чином, напрями управління проблемними кредитами є досить різноманітними і залежать від етапу, на якому здійснюється управління, причин, характеру та розміру проблемної заборгованості. В цілому, найбільш ефективним підходом до управління проблемними кредитами є розробка комплексних заходів з недопущення їх виникнення, а також внесення до кредитних договорів спеціальних правових засобів із забезпечення виконання договірних зобов’язань.

Література:

1. Бугель Ю. Основні шляхи вдосконалення сучасних методів оцінки кредитоспроможності позичальника / Ю. Бугель // Банківська справа. – 2009. – № 4. – С. 54–59.

2. Карчева Г. Основні проблеми розвитку банківської системи України в посткризовий період та шляхи їх вирішення / Г. Карчева // Вісник НБУ. – 2010. – № 8. – С. 26 –32.