Економічні науки /6. Маркетинг та менеджмент

к.е.н., доцент Маловичко С.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського,Україна

ЗАСАДИ ТЕОРЕТИКО-ПОНЯТІЙНОГО АНАЛІЗУ ЕЛЕКТРОННОГО БІЗНЕСУ

Концепція е-бізнесу виникла у США у 80-х роках ХХ ст. і стала результатом розвитку ідеї глобальної інформаційної економіки, яка була теоретичною основою створення локальних і корпоративних інформаційних мереж з поєднанням застосування інформаційних технологій (ІТ) в компаніях [1] .

Електронний бізнес (е-бізнес) - ділова активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх і зовнішніх зв'язків компанії з метою створення прибутку [2].

Найважливішою складовою е-бізнесу, яка охоплює не тільки операції купівлі-продажу, а й супровід процесів створення попиту на продукцію і послуги, автоматизацію адміністративних функцій, пов'язаних з онлайновими продажами і обробленням замовлень, а також із вдосконаленням обміну інформацією між партнерами. Електронна комерція представляє собою будь-які форми ділових операцій, при яких взаємодія сторін здійснюється електронним шляхом замість фізичного обміну або безпосередньо фізичного контакту, і в результаті цієї взаємодії право власності або право користування товаром або послугою передається від однієї особи іншій [3].

Перші системи електронної комерції у своїй найпростішій формі з’явилися у 1960-х роках в США та використовувались головним чином у транспортних компаніях для замовлення білетів та обміну інформацією між транспортними службами перед підготуванням до рейсів. Спочатку електронна комерція опиралася на комунікації, які не належали до Інтернет, та характеризувалися використанням різноманітних само визначених стандартів та протоколів. Першим загальноприйнятим стандартом став EDI (Electronic Data Interchange) у 1980 році. Цей стандарт визначає як типові бізнес-транзакції і документи (замовлення, накладні, митні декларації тощо) мають бути оброблені та передані через цифрові мережі. На початку 1990-х років ISO розробила новий стандарт EDIINT (Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport over Internet) який опирається на EDI та визначає засоби передачі EDI-транзакцій за допомогою протоколів мереж IP та Інтернет. Багато великих торгівельних організацій інвестували кошти у розвиток EDI, але він ніколи не досяг того рівня популярності, як web-орієнтована електронна комерція, за наступними причинами: 1) висока вартість впровадження EDI-рішень не дозволяла середнім та малим підприємствам стати учасниками електронної комерції; 2) повільний розвиток стандартів EDI; 3) складність розробки програм за специфікаціями EDI зумовила нестачу кваліфікованих спеціалістів [4].

Для кращого розуміння сутності електронної комерції та виявлення відмінностей по відношенню до електронного бізнесу слід визначити її основні форми:

•- Інтернет-магазин - веб-сторінка в мережі Інтернет, засобами якої відбувається прямий продаж товарів/послуг, при цьому процес реалізації включаючи замовлення, його обробку та оплату, здійснюється безпосередньо в мережі;

•-Інтернет-аукціони - веб-сторінка з розширеною функціональністю на якій відбуваються торги і є віртуальним аналогом традиційних аукціонів;

•- Інтернет-біржі - віртуальна біржа в мережі Інтернет, основними напрямками роботи якої є укладення договорів (як правило купівлі/продажу);

•- веб-вітрина - являє собою прості системи розміщення прайс-листів з можливістю прийому замовлень в режимі реального часу, проте обмін даними між замовником і продавцем здійснюються традиційними способами [5].

Під поняттям “електронний уряд”, яке походить від англійського “egovernment”, спочатку розуміли футуристичний уряд “електронних громадян”, що регулює життя і безпеку комп’ютерної мережі в цілому й електронний бізнес зокрема. У сучасному розумінні термін “e-government” тлумачиться не лише як “електронний уряд”, а й “електронне управління державою”, тобто використання в органах державного управління сучасних технологій, у тому числі й Інтернет-технологій [6, с. 138].

Література:

1. Винник Л. Основні поняття електронного бізнесу [Електронний ресурс] / Л. Винник // Сучасні тенденції веб-комунікацій. – 2014. – Режим доступу: http://webstyletalk.net/node/960

2. Макарова М. В. Електронна комерція: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр "Академія", 2002. - 272 с.

3. Юрасов А.В. Электронная коммерция: Учебное пособие / А.В. Юрасов. – М.: Дело, 2003. – 480 с.

4. Бубліченко О.В. Стандарти електронної комерції. Розробка концепції мережі розподілених взаємо з’єднаних систем електронної комерції на основі web-сервісів // Міжнародний економічний форум студентів та професіоналів "Виклики перехідної економіки: досвід України та Польщі". Сбірник доповідей. — Київ, Національний унивірситет "Києво-Могилянська академія" — 2007, с. 103-109.

5. Лебеденко М.С. Застосування Інтернет-технологій в управлінні маркетинговими комунікаціями поліграфічних підприємств. Дис. канд. екон. наук: 08.00.04/Нац. тех. ун-т України «КПІ». - Киів., 2010. – 180 С.

6. Коліушко І. Б. Електронне урядування – шлях до ефективності та прозорості державного управління / І. Б. Коліушко, М. С. Демкова // Інформаційне суспільство. Шлях України. – К. : Бібліотека інформ. суспільства, 2004. – С. 138–143