Економічні науки/7. Облік і аудит

Магістри, Ришталовський Є.Р., Щегловська П.М.

Національний університет державної податкової служби України

ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ АУДИТ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

З кожним роком кількість правопорушень на державних підприємствах України зростає. Протягом І півріччя 2013 року порушення фінансово-господарської дисципліни виявлено майже на 3,2 тис. підприємств, установ і організацій, або 95,8 відсотків з перевірених. Загалом протягом І півріччя 2013 року на понад 3,1 тис. підприємств, установ і організацій усіх форм власності виявлено порушень, які призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів на загальну суму понад 2,1 млрд. грн[1]. Корупція, нецільове використання бюджетних коштів, що виявляються контролюючими органами, мають великий масштаб та потребують здійснення постійного, безперервного контролю.

Сьогодні в Україні стрімко розвивається новий метод державного фінансового контролю – державний фінансовий аудит. Не лише перевіряти, виявляти порушення та усувати їх покликана державна фінансова інспекція, а останніми роками одним із її завдань стало проведення державного аудиту.

У міжнародній практиці контролю державний аудит вже перетворився на одну із основних форм його проведення. [2]

Проблеми державного фінансового аудиту досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема Л. Клець, О. Назарчук, Н. Рубан, В. Шевчук, Ф.Ф. Бутинець, О.В. Грибовський, С.О. Левицька, А.В. Мамишев, Ю.І. Пивовар, Н.І. Рубан, І.Б. Стефанюк, Л.О. Сухарева, В.В. Немченко та ін.

Метою даного дослідження є аналіз сучасного стану і проблеми державного фінансового аудиту, та надання рекомендацій по його удосконаленню.

Ефективність системи зовнішнього незалежного контролю за станом збереження державного і комунального майна, цільовим використанням державних коштів залежить від комплексності його здійснення, своєчасності та повноти реалізації заходів для відшкодування завданих державі збитків, усунення причин, що призвели до фінансових втрат. У процесі становлення державного аудиту можна виділити наступні проблеми: відсутність єдиного підходу щодо дефініції державного аудиту, ототожнення його з державним фінансовим контролем; проблема чіткого законодавчого визначення органу, на який покладено функції здійснення зовнішнього державного аудиту; нерозуміння суб’єктами господарювання мети та завдань державного аудиту; не визначено головні принципи, процедури та відсутні обґрунтування методів здійснення даної форми фінансового контролю; не вирішене питання інформаційного та програмного забезпечення аудиторського процесу; не визначені функції аудиторів, їх права, етичні норми діяльності, обов’язки та відповідальність; чітко не визначені користувачі інформації, яка буде отримана у результаті державного аудиту; не встановлено форму вихідних документів, які мають складатися за результатами державного аудиту; неготовність кадрів ДФІУ до сприйняття зміни філософії державного фінансового контролю;

Дана форма контролю є новою для нашої держави. І для її вдосконалення, необхідно виконати деякі умови: адаптувати вітчизняне законодавства до законодавства Європейського Союзу; вдосконалити діяльність органів державного сектору шляхом переходу від адміністративної до управлінської культури, в умовах якої керівники зазначених органів незалежно і ефективно здійснюють процес управління ресурсами для досягнення певних цілей; раціонально використовувати державні ресурси та зміцнювати фінансову дисципліну, оперативно реагувати на виникнення або загрозу виникнення фактів неефективного використання державних ресурсів та фінансових порушень; отримувати обґрунтовану інформації про діяльність органів державного сектору[3].

Підсумовуючи вищесказане слід зазначити, що сьогодні, для становлення державного аудиту а в Україні необхідно:

1.Вивчити та адаптувати зарубіжний досвід становлення системи незалежного публічного контролю;

2.Сконцентрувати увагу на питаннях державного аудиту в одному законодавчому акті, що забезпечить безперешкодне здійснення контрольних заходів, передбачивши в ньому органи контролю та відповідальність суб’єктів господарювання за його недотримання;

3.У засобах масової інформації провести ознайомлення з сутністю поняття «державний аудит», перевагами його проведення та чітким виділенням різниці між даною формою контролю та перевіркою або ревізією з боку державних органів, які проводяться з метою виявлення порушень та притягнення винних до відповідальності.

Таким чином, виконавши дані умови, такий вид контролю, як державний аудит буде мати позитивну тенденцію розвитку.

Отже, державний аудит має значимі перспективи розвитку та удосконалення. Ця форма контролю має забезпечити цільове витрачання національних ресурсів, збереження державного майна, покращення економічного стану держави в цілому.

Література:

1. Загальні дані про результати роботи Державної фінансової інспекції. – 2013. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/article/98024

2. Немченко В.В. Редько О. Ю. Аудит./За ред. Немченко В.В. Редько О. Ю. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 540 с.

3. Дікань Л.В. Державний аудит : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Л.В. Дікань, О.О. Вороніна, Ю.О. Голуб, Н.В. Синхогіна; за заг. ред. канд. екон. наук, проф. Л.В. Дікань. - X. : ХНЕУ, 2008. - 164 с.