Зарічний О. А.

полковник міліції, начальник управління кадрового забезпечення

ГУМВС України у Львівській області

УЧАСТЬ ГРОМАДЯН В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНИМИ СПРАВАМИ ЯК МЕХАНІЗМ ПРОТИДІЇ ЕТАТИЗМУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Члени громадянського суспільства шляхом домовленості та консенсусу утворюють такий політичний інститут як держава, наділяючи її повноваженнями здійснювати управління загальнодержавними справами в інтересах первинно громадянського суспільства. Такою є проста формула демократичної, правової держави. Право виступає тут основною ланкою, що обмежує державу і забезпечує членів суспільства засобами для контролю влади та механізмами захисту прав та свобод людини. Державна влада і громадянське суспільство частину своїх владних повноважень передають праву для забезпечення загальної злагоди та консенсусу інтересів між суспільством, державою та її органами.

Державна влада наділена можливістю видавати загальнообов’язкові правила поведінки від імені народу та в його інтересах. Таке владне веління не буде сприйматися народом, якщо воно первинним началом має виключно державний інтерес не підкріплений громадським та індивідуальним. Державна влада яка не враховує думку громадянського суспільства перетворюється на недемократичну, навіть якщо діє виключно в рамках закону. Позитивне право походить від державної влади, оскільки правотворчість є однією з її функцій. Знову ж таки не врахування думки народу у правотворчій діяльності спричиняє ряд негативних наслідків, серед яких відхилення між природнім та позитивним правом, нехтування правами та свободами людини, правовий нігілізм, зниження рівня правової культури громадян тощо. Негативними наслідками відсутності взаємодії громадянського суспільства держави є етатизм державної влади.

Eтатизм слід розуміти як беззаперечне домінування держави у всіх сферах суспільного життя. Реальне засилля державної влади мотивується тим, що держава є беззаперечна цінність, найвищий рівень організації суспільства, особлива організація без якої існувати суспільство не може оскільки спричиняться набагато негатив ніші наслідки у вигляді анархії. Проявами етатизму влади є концентрація всього владного потенціалу в одних руках, широкі контрольні функції держави та нівелювання думкою громадянського суспільства. Відсутність реальної участі громадян в управлінні державою своїм наслідком має послаблення позицій громадянського суспільства, відсутність консенсусу між ним та державою, дисонанс між волею громадян та діями державної влади. Вказане послаблює державу та є передумовою до революційного повалення такого державного устрою, вказує на тоталітарність режиму, недемократичність держави.

Етатизм аксіологічно спричиняє десонансні явища, оскільки індивід у державі перебуває під її тотальним впливом, руйнується рівень індивідуальної свободи, проникнення держави є на всіх рівнях від політичного до індивідуально-духовного. Демократичні цінності і в першу чергу права та свободи громадян нехтуються державою, тому й поваги до такої держави і влади з боку громадян немає. На противагу ж «широке залучення громадян до державного управління, до контролю за процесом прийняття найважливіших державних рішень, що зачіпають їхні інтереси, поліпшує перспективу досягнення дійсної суспільної свободи» [1, c.217].

Ми досліджуємо питання прояву етатизму в правовій та політичній системі не за для юридично-теоретичного дослідження, а першочергово з погляду практичної доцільності, оскільки «етатизм, покладений в основу створення системи нових суспільно-політичних і економічних відносин в Україні, характерний тим, що стратегічною метою назвав розбудову держави (точніше –державності) як головний визначальний чинник подальших реформ. Що таке розбудова української державності, в який спосіб реалізовуватиметься названий процес і скільки він триватиме – цьому політичні еліти фактично ще і досі не знайшли остаточного визначення. Таке трактування процесу державотворення (механістичне становлення інститутів державності, після чого можна підійти до загальновизнаних механізмів та принципів демократичних реформ) призвело до неадекватного сприйняття суспільством і цілої низки понять політичної системи» [2, с. 135].

Навіть після декларування демократичних європейських цінностей державна влада сучасної України не подолала етатизм у державно-владних відносинах. Поряд з цим держава має, і повинна мати, вагомі важелі для здійснення державної політики, для захисту територіальної цілісності та суверенітету, для економіко-соціальних програм, для підтримки громадянського суспільства та захисту прав та свобод громадян. Участь держави, державної влади у вирішенні загальнодержавних та загальносуспільних справ повинна бути переважаючою. Однак, не тоталітарною, силовою, беззаперечною і єдиною. Участь громадян у політиці та державному житті створює реальний механізм для забезпечення протидії етатистським проявам сучасної держави і права.

Література

1. Мінченко Р. М. Еволюція державної влади в сучасній Україні (теоретико-правове дослідження) : дис ... д-ра юрид. наук / Р. М. Мінченко . – Київ : Інститут законодавства Верховної ради України, 2009.

2. Політологія посткомунізму: Політичний аналіз посткомуністичних суспільств / В.Полохало (керівник авт.кол.) – К.: Політична думка, 1995. – 368 с.