Державне управління

Степанов В. Ю.

Харківська державна академія культури, Україна

ІНФОРМАЦІЙНА СФЕРА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Створення на основі глобальних мереж єдиної світової інформаційної інфраструктури, що забезпечує активну взаємодію людей, підприємств, державних та громадських організацій, призводить до формування інформаційного суспільства. Характерною рисою інформатизації суспільства є розширення інформаційної сфери за рахунок залучення в неї все більшого числа нових суб’єктів. Свідченням цього процесу служить, наприклад, втілення в життя концепцій електронного уряду (e-govemment), електронного бізнесу (e-business), електронної торгівлі (e-marketing) електронної освіти (e-education).

Інформаційна сфера являє собою сукупність інформації, інформаційних систем і технологій, суб’єктів, які здійснюють збір, формування, розповсюдження та використання інформації, а також системи регулювання виникаючих при цьому громадських відносин. Саме в інформаційній сфері виникають суспільні відносини, що підлягають правовому регулюванню, при виконанні інформаційних процесів.

Фахівці все частіше удаються до допомоги сучасних інформаційних систем і технологій, щоб стежити за зовнішніми і внутрішніми потоками інформації, використовувати їх для аналізу, прогнозування, ухвалення управлінських рішень. Основною метою використання інформаційних технологій в адмініструванні є підвищення ефективності механізмів державного управління на основі створення загальної інформаційно-технологічної інфраструктури, що включає державні інформаційні системи і ресурси, а також засоби, що забезпечують їх функціонування, взаємодію між собою, населенням і організаціями в рамках надання державних послуг.

Перехід будь-якої країни до інформаційного суспільства вимагає переосмислення, а у окремих випадках і розробки нових механізмів регулювання відносин, що виникають між громадянами, їх та державою. На думку О. О. Григора, перехід до нових стратегій по використанню публічної інформації в здійсненні влади й керуванні суспільством показав, що в цей час держава не може претендувати на лідерство й конкурентноздатність без ефективної державної інформаційної політики, освоєння нових методів підтримки контактів владних структур з інститутами цивільного суспільства, без розуміння завдань в інформаційній сфері, адекватних сучасним реаліям. Тому підвищення рівня вірогідності, надійності інформації, найбільш ефективне використання інформаційних ресурсів, зовнішніх і внутрішніх інформаційних каналів підвищують якість управлінських рішень влади.

За останні роки нові умови взаємодії влади, бізнесу й суспільства в Україні породили нові форми інформаційного ресурсу. Багато державних компаній стали по суті комерційними, держава є лише їхнім акціонером. Поки ще до кінця не сформована ефективна модель проведення державної інформаційної політики багатьма міністерствами, природними монополіями й іншими корпораціями з державною участю. Діяльність інформаційних служб цих організацій найчастіше не досить ефективна й хаотично спрямована. Інформаційна стратегія, як правило, будується за принципом згладжування кризи, що відбулося, а не попередження конфліктів.

Для ефективного просування інформації, в якій зацікавлена влада, часто за допомогою традиційних медійных технологій необхідний або потужний інформаційний привід, або масований інформаційний тиск на аудиторію. Більше того, для самих керівників інформаційна політика організації не має жорстко певних цілей, нестабільна й суперечлива. Як наслідок, суспільству не ясна проведена державна політика, не зрозуміло яким же образом держава реалізує в організаціях з державною участю свої інтереси. Інформаційна закритість багатьох державних організацій формує в суспільстві імідж нестабільності структури, не ефективності її керівництва й у цілому викликає недовіру до державної влади.

Відзначимо, що в систему будь-яких владних відносин входять відносини по виробництву, розподілу й споживанню інформації, відносини між державою й цивільним суспільством, що розвиваються на основі комунікації й інформації. Тобто інформаційні служби виконують роль посередника між державою й суспільством. Інформаційні служби органів державної влади є частиною державного апарата, а їхня діяльність у великому ступені залежить від принципів, на яких заснована робота державного апарата в цілому.

Слід зазначити, що на сьогодні не існує строгого визначення поняття «інформаційна сфера» і «інформаційний простір», як наукове поняття вони недостатньо розроблені. Можна припустити, що під цими поняттями позначаються різні феномени, які зв’язані між собою наявністю інформації, а також тих, хто нею робить, і тих, хто нею користується. Як би те не було, рівень розвитку інформаційної сфери вирішальним образом впливає на економіку, політику і державне управління. Інформаційна політика фокусує дії держави на забезпечення й збереження взаємозв’язків об’єктів і суб’єктів інформаційного простору.

Література:

1. Додонов О. Г. Формування, інтеграція та використання інформаційних ресурсів органів державної влади / О. Г. Додонов, О. В. Нестеренко, А. В. Бойченко, О. А. Бойченко // Реєстрація, зберігання і обробка даних, №3 ― 2002.

2. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації / Почепцов Г. Г. ― Киів : Видавничий центр «Київський університет», 1999.― 308 с.

3. Сендзюк М. А. Інформаційні системи в державному управлінні / Сендзюк М. А. ― Київ : КНЕУ, 2004. ― 339 с.

4. Шрейдер Ю. А. Информационные процессы и информационная среда / Ю. А. Шрейдер // НТИ. Сер. 2. ― 1976. ― № 1. ― С. 3–6.