Історія / 3. Історія науки і техніки

Здобувач Чалаван В.А.

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН, Україна

Місце наукового доробку М. І. Нижнього в розвитку нормування аграрної праці на початку 1960-х років ХХ ст.

Господарське й організаційне виснаження українських аграріїв у післявоєнний період потребувало заходів щодо вдосконалення організації та нормування праці, тому у другій половині 40-х рр. ХХ століття посилилась регламентуюча роль держави. Оскільки норми виробітку в аграрній сфері виконують роль організаційного чинника, сприяючи впровадженню досягнень науки та передового досвіду у сільському господарстві, то на лютневому (1947 р.) Пленумі ЦК ВКП (б) [1] було вирішено переглянути норми виробітку в сільськогосподарських підприємствах, і вже в 1948 р. Рада Міністрів Союзу ССР ухвалила розроблені Радою у справах колгоспів та Міністерством сільського господарства СССР нові приблизні норми виробітку, розроблені на базі 350 видів сільськогосподарських робіт й 1130 робіт у підсобних та будівельних господарствах.

Механізація виробничих процесів, концентрація і спеціалізація створили умови для підвищення продуктивності праці у сільському господарстві, внаслідок чого впровадження більш прогресивних технологій виробництва вимагало трансформації системи нормування сільськогосподарської праці. Оскільки вирішальним заходом при запланованому майже 2-кратному підвищенні продуктивності праці за період з 1959 по 1965 рр. (наряду з впровадженням комплексної механізації процесів сільськогосподарського виробництва) була науково обґрунтована організація здійснюваних робіт та нормування праці працівників з впровадженням прогресивної форми її оплати, то Миколою Івановичем Нижнім спільно з шістьма колегами по УкрНДІЕОСГ, спеціалістами Полтавського обласного управління сільського господарства, голови І. М. Мовчан та активу господарства були переглянуті норми виробітку і розцінки на базі передового сільськогосподарського підприємства «Червона Зірка» Хорольського району Полтавської області [2]. При розробці ними були враховані стан організації праці та досягнутий рівень її продуктивності, напрям ведення господарства, специфічні природні й економічні умови. Розроблені вченими норми виробітку та розцінки на початку 1959 р. спершу були вперше прийняті у даному господарстві, а до кінця року вченими спільно з управлінцями та спеціалістами господарства доповнювалися й уточнювалися норми виробітку для всіх галузей сільського господарства, розцінки й порядок оплати працівників колективних господарств. Нормування та віднесення різних видів робіт до розрядів були обговорені й доповнені економічною радою Хорольського району та рекомендовані Полтавським обласним управлінням сільського господарства як примірні при застосуванні у колективних господарствах області та Лісостепової зони України.

Наряду з точковим вирішенням проблем провідними вченими-аграріями спільно з державними органами управління аграрною сферою, існуючі на початку 60-х рр. ХХ ст. видання з нормування праці у сільському господарстві [3, 4] не сприяли подоланню перепон, які виникали у ході господарського процесу, оскільки динамічні об’єктивні умови постійно вимагали уніфікації нормування праці. Нормування праці значної частки сільськогосподарських підприємств знаходилося на низькому рівні. Норми виробітку з року в рік не переглядалися, що при динамічних зовнішніх умовах призводило до перевитрат грошових засобів на оплату праці та збільшення виробничих витрат. Враховуючи даний факт, Міністерство сільського господарства УРСР й окремі науково-дослідні установи продовжували вивчати досвід по нормуванню праці деяких передових господарств і друкували масовим тиражем розроблені в них норми виробітку, рекомендуючи їх як орієнтовні для інших господарств із подібними виробничими умовами. Однак зважаючи на те, що дані розробки не враховували особливості значної кількості господарств, у 1961 р. було прийнято рішення спільними зусиллями спеціалістів галузевих науково-дослідних установ Міністерства сільського господарства УРСР розробити норми виробітку з використанням матеріалів значної кількості типових для певної зони сільськогосподарських підприємств. Методичне керівництво, упорядкування й підготовку прогресивних норм виробітку по всіх галузях сільського господарства при підготовці наукового видання [5] реалізовано кандидатом економічних наук М. І. Нижнім, співвиконавцями якого стали В. В. Поденко й М. О. Шупик.

Встановлено, що великий внесок у розв’язання проблем нормування праці аграріїв зробив М. І. Нижній, який в 1958 р. очолив відділ організації, нормування і оплати праці в колгоспах і радгоспах в УкрНДІЕОСГ. Наукові розробки М. І. Нижнього та очолюваного ним відділу стали основою для практичного здійснення економічного закону розподілу за працею та втілились у численних нормативних актах і положеннях директивних органів країни та СРСР, сприяли значному зростанню виробництва в галузі сільського господарства.

Література:

1. КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. – Москва : Політвидав, 1954. – Ч. ІІІ : 1930–1954. – 692 с.

2. Норми виробітку, розцінки і оплата праці в колгоспі [«Червона Зірка», Хорольський район, Полтавська область] / Розроб. : Б. М. Середенко, М. І. Нижній, Л. С. Пристапчук [та ін.] ; Ред. : І. Й. Бабський, І. Н. Романенко, Б. М. Середенко, А. Ф. Чайковський ; Укр. наук.-дослід. ін.-т економіки і орг. сіл. госп-ва ; Полтав. обл. упр. сіл. госп-ва. – Х. : Кн. вид-во, 1960. – 116 с.

3. Норми виробітку і розцінки робіт у колгоспах. – К. : Держсільгоспвидав, 1960. – 352 с.

4. Довідник по нормуванню сільськогосподарських механізованих робіт УРСР. – К. : Держсільгоспвидав, 1963. – 390 с.

5. Норми виробітку на ручні та кінно-ручні роботи в колгоспах Української РСР / М-во сіл. госп-ва УРСР ; Укр. наук.-дослід. ін.-т економіки і орг. сіл. госп-ва. – К. : Держсільгоспвидав УРСР, 1962. – 192 с.