Історія/3. Історія науки і техніки

Аспірант Наталія Данилюк

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Питання євгеніки і спадковості у науковому доробку професора Б.І. Матюшенка

У сучасних умовах реформування охорони здоров’я важлива роль належить такій пріоритетній галузі науки, як євгеніка. Актуальність обраної теми визначається важливістю питань спадковості здоров’я у сучасній медицині, що є одним із пріоритетних напрямів у системі охорони здоров’я . Ці питання посідали вагоме місце у науковому доробку видатного українського вченого – гігієніста Бориса Івановича Матюшенка. Наукова спадщина Б.І. Матюшенка в галузі євгеніки має практичне значення і до теперішнього часу та впроваджена в здоров’язбережувальних технологіях сучасного цивілізованого суспільства.

У Києві в санітарній управі під керівництвом відомого академіка О. Корчака-Чепурківського з 1905 р. працював Борис Матюшенко (1883— 1944). При Генеральному Секретаріаті Б. Матюшенко організував медично- санітарну службу. В період Гетьманату він обіймав посаду директора медичного департаменту Міністерства здоров’я, а згодом — комісара Міністерства здоров’я. Під час Директорії Б. Матюшенко був міністром здоров’я. Впродовж 1922—1925 рр. за його редакцією у Празі виходив українською мовою лікарський журнал „Український медичний вісник“. В еміграційний період Б.І. Матюшенко працював професором кафедри гігієни Українського вільного університету та Української господарської академії у Подебрадах. За праці в галузі євгеніки Б. Матюшенко був обраний дійсним членом Чеського євгенічного товариства [3, с. 85].

На генеративні властивості, на думку Б.І. Матюшенка, впливають соціально-політачні фактори: недуги, війна і голод.

У своїй праці «Про євгенічні поради та їх організацію» Б.І. Матюшенко посилається на статистичні дані „Наркомздрава", згідно з якими на 10 тисяч мешканців Києва, Одеси, Харкова припадає 764 хворих на венеричні недуги. Протягом 1922 р. кількість хворих збільшилася у десять разів проти 1920—1921 років. В ці ж роки скоро зростає проституція, загрозливих розмірів набирає зараження малолітніх бездомних дівчаток віком від 10 до 14 років.

До проституції, венеричних хвороб приєднується алкоголізм. Професор Б.І. Матюшенко вказує на зростання цього соціального захворювання та робить висновок, що всі ці хвороби негативно впливають на репродуктивний процес і здоров’я майбутньої генерації [2, с. 36].

На думку вченого, загальний стан репродуктивного здоров’я нації залежить також від характеру і масовості війни. Б.І. Матюшенко зауважує, що смертність від соціальних причин має відношення не лише до демографії, а й до збереження нації. Відповідно на генеративні властивості популяції впливає військовий фактор. Окрім безпосередніх втрат, війна має „контраселекційний“ ефект, бо крім представників політичних течій, у неї втягуються представники найрізноманітніших верств населення, які володіють високими спадковими якостями. Тому, їх загибель є великою шкодою для нації. Як наслідок, відбувається знищення інтелігенції, що негативно впливає на інтелектуальний потенціал нації.

Ще одним із факторів погіршення репродуктивного здоров’я нації Б.І. Матюшенко визначив голод. Як відзначав учений, крім фізичних конституційних змін, голод руйнує і розхитує нервово-психічну систему, що призводить до збільшення кількості хворих на психічні недуги.

Всі ці кількісні втрати український народ, зі своїм високим коефіцієнтом розмноження, міг би з часом компенсувати. Але тільки за умови, що загальний рівень життя сприяв би високій народжуваності і низькій смертності. Проте, ціла низка економічних, соціальних і політичних факторів була і залишається несприятливою, що виключає можливість такого компенсування.

Водночас низький рівень матеріального становища населення, висока дитяча смертність, поширення таких соціальних хвороб, туберкульозу, алкоголізму, венеричних хвороб сприяють негативному процесу відтворення українського населення. А окрім того ці фактори негативно впливають на здоров’я майбутніх поколінь [1, с. 80].

На основі цих фактів, Б.І. Матюшенко дійшов висновку, що процес вимирання нашого народу не припинився, а процес руйнуванняння його біологічного фонду продовжується ще з більшою швидкістю. Зрозуміло, що таке твердження Б.І. Матюшенка було не доступне не лише для широкого кола читачів, а й для фахівців, оскільки, по-перше, мало „євгенічне“ спрямуванпя, по-друге, викривало не лише сам факт, а й причини зниження показників розвитку українського населення [2, с. 137].

Перша наукова стаття Б.І. Матюшенка з євгеніки на „Евгенічні поради та їх організація“ була опублікована у Львові 1931 р. в „Лікарському віснику“.

У цій праці Б.І. Матюшенко підкреслює, що забезпечення біологічних ознак людини, а тим самим її вищої працездатності має не лише медичне, а й соціальне та державне значення. У зв’язку з цим учений висунув низку таких пропозицій щодо зменшення кількості дефективних нащадків:

- добровільні лікарські огляди перед шлюбом;

- заборона шлюбів із особами з психічними розладами, хворими на туберкульоз і особами з венеричними хворобами;

- отримання рекомендацій лікаря перед шлюбом;

- проведення консультацій одруженим — з питань статевого життя, безплідності, різноманітних вад організму;

- обов’язковість та безкоштовність медичних консультацій;

- лікарі медико – генетичних консультацій повинні володіти знаннями з питань соціальної гігієни, генетики, фізіології, сексології, психіатрії;

- лікарі медико – генетичних консультацій повинні працювати в тісному зв’язку з іншими спеціалістами;

- важливим завданням є популяризація медичних знань серед широких мас населення;

- санітарно-просвітницька робота повинна виконуватись усіма без винятку медичними працівниками [1, с. 36].

Отже, в праці про «Євгенічні порадні та їх організацію» Б.І. Матюшенко відзначає вагомість генофонду нації та показує його вплив на репродуктивне здоров’я людини. Також, він приходить до висновку, що одним із способів можливого зменшення числа дефектних нащадків є так звані «євгенічні супружні поради». До них він відносить цілий комплекс оздоровчої та соціальної політики, до складу якого входили б поради щодо здоров’я для дорослих упродовж усього активного життя. Вчений пропонує добровільні лікарські огляди перед шлюбом і доводить їх необхідність, наводить приклади з інших країн світу. Лікарі цих консультацій повинні добре знати євгенетику, мати знання з питань соціальної гігієни, сексології і психіатрії, працювати в тісному зв’язку з іншими спеціалістами. Важливим завданням Б. Матюшенко вважав популяризацію і широку пропаганду медичних знань, санітарно-просвітницьку роботу.

Таким чином, питання про створення медико – генетичних консультацій підняте Борисом Матюшенко більше 100 років назад знайшло практичне значення наприкінці ХХ ст. та спрямовано на забезпечення повноцінного генофонду нації.

Література:

1. Матюшенко Б. Євгенічні порадні та їх організація / Б. Матюшенко // Лікарський вісник. - 1931 р. – С 36.

2. Служинська З. З історії зародження медико – генетичних знань і першої порадні в Галичині та генофонду українських популяцій/ З. Служинська, П. Калинюк // VІІІ Конгрес світових федерацій Українських лікарських товариств. – Львів; Трускавець, 2000. – С. 434.

3. Коцур Н.І. Матюшенко Борис Іванович (1883 – 1944) – вчений – гігієніст і суспільно – політичний діяч/ Н.І. Коцур // Постаті Київщини. – К.: Міленіум, 2008. – Вип. 2. – С 156.