Чемерис І.А., Старовойтенко Н.В., Білик Л.І., Зражевський С.Ф.,

Сич В.С.

Черкаськийй державний технологічний університет

Формування професійно- управлінських навичок у студентів технологічного вузу

Виходячи з українських реалій сьогодення, всебічне зростання ролі людського чинника у забезпеченні ефективності суспільного виробництва істотно змінює традиційну структуру професійної діяльності майбутніх фахівців. Це насамперед збільшення частки керівних функцій, управлінського спілкування, робота з людьми, що є занадто складною, специфічною і надзвичайно відповідальною діяльністю, що потребує глибоких психолого-педагогічних знань і навичок. Тому однією з найактуальніших проблем сьогодення національної вищої школи є організація глибокої психолого-педагогічної та управлінської підготовки, в першу чергу, менеджерів фінансово-економічного профілю та інженерів - керівників. Відповідно до наших досліджень у багатьох студентів спостерігається затримка професійно-психологічної адаптації, що проявляється у відсутності у когнітивній структурі «Я-концепції» професійно-управлінських настанов і що заважає самоствердженню та самореалізації студента як майбутнього керівника [1,38]. Причинами цього можуть бути як недоліки в організації навчально-виховного процесу так і особливості індивідуального розвитку студентів та недостатність формування системи ціннісних орієнтацій.

Питанням структури майбутньої професійної діяльності інженера присвячені роботи І.К. Денисенка, О.Е. Коваленко, В.С. Ледньова, І.А. Мартинюка, Ю.П. Нагірного, Л.Л. Товажнянського та ін. Технології прищеплення майбутнім фахівцям культури управління присвячені роботи І.А. Атватера, Дж. Доула, К.Татеїсі, Р.Фішера, Г. Хофстеде та інших дослідників. Різним аспектам професійної готовності майбутніх менеджерів фінансово – економічного профілю, зокрема управлінського, присвячені роботи І.Носач, С.Тарасової, В.Різника. Психологічну складову менеджменту в економіці та підприємництві досліджували І.Карнаух, І.Ладанов, Л.Орбан-Лембрик, Л.Столяренко, В.Танаєв.

Метою нашого дослідження є виявлення та аналіз особливостей уявлень студентів економічних та технічних спеціальностей технологічного вузу щодо вимог до особистості керівника та самоусвідомлення власного управлінського потенціалу.

Усвідомлення студентами значущості управлінських умінь і навичок є важливим етапом їх формування у майбутніх економістів та інженерів в процесі вузівської підготовки. З метою діагностування особливостей уявлень студентів економічних та технічних спеціальностей стосовно вимог до особистості керівника та самоусвідомлення власного управлінського потенціалу, нами було проведено анкетування 208 студентів Черкаського державного технологічного університету факультету економіки та управління та будівельного факультету. Ми використали авторську анкету, яка містила низку запитань щодо розуміння управлінських функцій та вимог до особистості керівника: сильні та слабкі сторони керівника, бачення себе в майбутньому керівником, володінням окремими управлінськими уміннями, здібностями та рисами характеру: комунікабельність, вміння працювати в команді, проявляти ініціативу, радіти успіхам інших, виступати публічно, сриймати критику, жартувати, наявність інтересу до самоосвіти, тренінгових занять з управлінської майстерності. У межах окресленого дослідження викликали інтерес результати відповідей студентів стосовно бажання стати в майбутньому керівником. Встановлено, що 96% студентів -економістів бачать себе в майбутньому керівниками, обгрунтовуючи цю думку внутрішньою мотивацією: «мрія з дитинства організовувати навколо себе людей», «маю лідерські здібності, що проявилися у школі», «мені цікаво досягати результату і вести інших до успіху», «хочу досягнути вершин у своїй спеціальності для забезпечення своєї сім’ї», «знаю, що мене слухають інші, роблять те, що я скажу», «я дуже активна і комунікабельна людина». Водночас, є і такі твердження: «хочу бути керівником, тому що не люблю підкорюватися іншим», «щоб бути матеріально забезпеченим», «я вмію «крутитися»). Деякі студенти–економісти не бачать себе керівниками, так як бажають займатися приватним підприємництвом: «сам собі керівник без найманих працівників», «хочу робити гроші один». Набагато обережнішими у своїх мріях про управлінську діяльність виявилися студенти технічного спрямування. Тільки 56% з них прагнуть до управлінської діяльності. Цікавими для дослідження виявилися відповіді невмотивованих до управлінської діяльності респондентів - «технарів», що розподілилися у трьох напрямах: невідповідність особистісних рис для управлінської діяльності: «не вмію і боюсь висловлювати свою думку, я дуже добра не «гавкуча» людина, а керівник повинен бути більш жорстким», «маю розпорошену увагу і не вмію працювати у колективі», «я –виконавець», «я постійно думаю, що про мене скажуть оточуючі» тощо; недостатня обізнаність у майбутній професії, некомпетентність: «для цього треба багато знати», «ні, ще не готовий, рівень знань не такий великий, як хотілось», «ні, тому що одразу керівником не стають»; відсутність позитивної професійної спрямованості: «ні, бо мені не дуже подобається моя професія», «ні, тому що хочу здобути ще одну професію». Позитивним у таких відповідях є усвідомлення неможливості досягти успіху в галузі, якщо відсутній інтерес до фаху.

Заслуговує на увагу думка одного респондента -технолога, який має чітку мету («я цілеспрямована людина і моєю метою є зайняти високу посаду»), проте подальші відповіді («я - людина некомунікабельна, успіхам інших радіти не вмію, командним гравцем себе не вважаю, публічно виступати не люблю, спеціальною літературою з управлінського мистецтва не цікавлюся і відвідувати тренінги та семінари не бажаю») свідчать про завищений професійний рівень домагань, який не підкріплюється усвідомленням засобів досягнення. Тільки в індивідуальній бесіді з такою категорією молодих людей можна уточнити їхню самооцінку та спосіб досягнення мрії «зайняти високу посаду»: попереду наполеглива праця над самовдосконаленням та набуття управлінських вмінь, використання родинних та інших зв’язків, спроба «купити» високу посаду, залучити висококваліфікованих спеціалістів, дочекатися сивини, щоб зайняти в компанії високий пост. Звичайно, всі молоді люди вміють мріяти, проте тільки невелика частина вміє впроваджувати свої мрії в життя. Ми пояснюємо високий відсоток «невпевненості у собі», як риси, що не вистачає усім опитаним для виконання ролі керівника. Така «невпевненість» зовсім не означає, що внутрішні ресурси молодої людини насправді малі. Вважаємо, що таке відчуття відображає той факт, що реальні здібності студентів зрівнюються з уявним ідеалом керівника - досконалим «Я-керівник”. Слід звернути увагу на те, що до «сильних» рис керівника студенти віднесли: впевненість у собі, управлінська та професійна компетентність (знання професії, розуміння своєї справи), комунікативність, рішучість, стресостійкість, відповідальність, витримка, бути оригінальним («виокремлюватися»). Студенти-економісти частіше називали вміння, що характеризують професійного керівника як виконавця різних управлінських функцій: усвідомлювати і ставити цілі, приймати вірно рішення та планувати роботу, домовлятися з партнерами, управляти власним часом, сприймати і аналізувати різноманітну інформацію, систематизувати її. Серед особистісних якостей керівника, зазначених студентами-менеджерами, домінують рішучість, екстравертність, комунікативність, активність, стресостійкість та креативність. «Позитивними» рисами та вміннями керівника, на думку незначної частини студентів економічних спеціальностей (6%), виявилися такі: «вміння трохи хитрувати», «бути красивим та сексуальним», «вміння заставити інших працювати за себе і на тебе». Студенти - «технарі», частіше підкреслювали роль професійної компетентності, відповідальності керівника за себе та інших, пунктуальність, чіткість, зібраність, швидкість реакції, переключення уваги, розсудливість, надійність у виконанні великої кількості технічної роботи. Тільки одна відповідь про домінуючі риси керівника стосувалася нестандартного мислення та схильності до винахідництва. Як бачимо, переважаюча більшість студентів обох напрямів підготовки вірно розуміє основні вимоги до особистості керівника, справедливо вказуючи на роль соціального інтелекту. Логічно припустити, що на запитання «Яких рис характеру і вмінь вам не вистачає для реалізації себе в майбутньому як керівника?», студенти дадуть відповіді, котрі будуть співвідноситися з ідеальними рисами керівника, що названі ними в цій же анкеті. З’ясовано, що переважній більшості опитуваних не вистачає лідерських здібностей, впевненості, завзятості, самоповаги, серйозності, вимогливості до інших, вміння публічно виступати, переконливості, знань професії. Одиниці респондентів технічних спеціальностей (3%) вважають, що тільки при наявності таких рис як «грубість, злість і холодність», вміння показати «хто в домі господар» вони б могли стати в майбутньому керівником. Так, не було виявленого жодного з усіх респондентів, котрі б назвали такі позитивні риси керівника як порядність і чесність.

Оскільки переважаюча більшість опитаних (81%) переконані, що «керівник теж людина», тому допускають наявність у нього слабких рис і найчастіше називали «непослідовність у вимогах та оцінюванні», «невпевненість у прийнятті рішення, недостатньо зорієнтовані на користування новими інформаційними технологіями». Цікавими є відповіді: «так, допускаю слабкі риси, але якщо ці риси не заважають керівнику в роботі», «допускаю наявність у керівника слабкостей, щоб він вчився стримувати свої негативні прояви». Відповідно 19% (з них 15% «технарів») зазначили, що «керівник повинен бути сильним, він не має права на помилку», «слабкий керівник не здатний управляти колективом», «не допускаю, тому що підлеглі будуть використовувати ці слабкості у своїх цілях», «на роботі не повинно бути слабкостей, а вдома допускаються». Звернемо увагу, що поняття «слабкі» риси храктеру керівника для 24% всіх опитуваних означають: «каяття совісті, щирість, правдивість, здатність співпереживати, терплячість, доброта, поступливість». На наше переконання, це наслідок реально існуючої думки багатьох людей, що живуть в авторитарному суспільстві: «підлеглі не розуміють доброго слова», «будуть боятися - будуть поважати», «тільки раціо і ніяких емоціо» тощо. Нерідко самі студенти піддаються соціальним стереотипам на кшталт «ввічлива людина, зокрема, викладач, сприймається слабким, невпевненим, невольовим, поступливим». З такими рисами, на думку студентів, важко конкурувати в суспільстві і «прояв теплих почуттів до людей загрожує управлінській кар’єрі». В результаті опитування було виявлено реальний стан спрямованості студентів до управлінської діяльності та їхні уявлення про власний управлінський потенціал: в цілому можна констатувати, що у студентів домінує загальне позитивне ставлення до управлінської діяльності, а система ціннісних орієнтацій тісно пов’язана з майбутньою професійною діяльністю, в тому числі управлінською. Разом з тим, встановлено, що управлінська модель моральної поведінки у багатьох студентів є суперечливою, хоча вони прагнуть до гармонійного розкриття та ствердження свого управлінського потенціалу. Звертає на себе увагу те, що про такі моральні якості керівника як людяність, ввічливість, емпатія (як сильні) згадало тільки 4% респондентів. Тільки третина студентів-технічного спрямування проявляє інтерес до управлінської діяльності, позитивно оцінюють свої особистісні схильності до роботи з людьми і бачить себе в майбутньому керівником - інженером. Вони усвідомлюють, що як керівнику, їм потрібні знання і вміння не лише техніко-технологічного характеру, а й психології, менеджменту. Для тих студентів технічних спеціальностей, кому на даний момент бракує вираженого інтересу до розвитку власного професійно-рольового аспекту «Я-керівник», характерним є відсутність мотивації читати спеціальну літературу та відвідувати управлінські тренінги. Це є свідченням недостатньої психологічної готовності до роботи з людьми в майбутній професійній діяльності, наявність певних обмежень, пов’язаних з управлінською кар’єрою. У студентів –«технарів» домінує професійно – ділова срямованість (на дію і результат), а не заглиблення у роздуми над поведінкою, вчинком, емоційними станами людини. Оскільки серед опитаних студентів – «технарів» була достатня кількість тих, хто вже закінчив технікум і працював на харчових виробництвах та в будівельних організаціях, то у них більш реальні уявлення про керівника, професіоналізм якого тісно пов’язаний із знанням виробничих технологічних процесів. На відміну від студентів технічних спеціальностей, майже стовідсотково студенти - економісти прагнуть реалізувати себе як керівника і організатора в різних сферах народного господарства, у них чіткіше прослідковується підприємницький та соціальний тип професійної спрямованості. Порівняно з «технарями», студенти-економісти оцінюють вище свої комунікативні, творчі здібності, впевненіше заявляють про успіх, кар’єрний ріст, необхідніть наслідувати талановитих, самореалізованих управлінців та суспільних діячів.

Таким чином, формування управлінських навичок у студентів технологічного вузу є надзвичайно важлимим завданням навчально-виховного процесу, оскільки саме це в майбутньому буде визначати професіоналізм фахівця в управлінській сфері в будь-якому господарському напряму розвитку держави.

Література.

1. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Навчальний посібник для магістрантів і аспірантів. – К.: ТОВ «Філ-студія», 2006. – 320с.