Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Магістри, Щегловська П.М., Ришталовський Є.Р.

Національний університет державної податкової служби України

Наукове керівництво як найважливіший фактор організації студентської наукової роботи

Науково-дослідна робота є найважливішою складовою функціонування сучасного університету. Сучасні університети мають навчати студентів методам організації й проведення досліджень, надавати їм навички науково-педагогічного мислення. Все це можливо за при застосуванні в практиці університетської підготовки принципу творчо-професійного та особистісно-орієнтованого наукового керівництва, що реалізується через організацію взаємодії в системі стосунків «викладач-студент».

Останнім часом в Україні реалізується низка досліджень, в яких вивчаються різні аспекти організації наукової роботи в університеті, а також розкривається роль, що відіграє наука в процесі професійної підготовки майбутніх педагогічних, а також науково-педагогічних кадрів. Разом з тим, питання покращення керівництва студентською науковою висвітлюються недостатньо.

Висвітлюючи питання педагогічної творчості, слід зазначити, що для його розвитку потрібні сприятлива атмосфера, стимулююче середовище, відповідні зовнішні й внутрішні умови [1, с. 32]. Студент, залучений до науково-дослідної діяльності, входить до своєрідного наукового середовища, співтовариства вчених.

Нові розробки, інноваційні проекти та ідеї реалізуються в поєднанні з досвідом старшого покоління та ентузіастом і нестандартними підходами до вирішення завдань молодого. Таким чином, у системі університетській підготовці традиційно склалося, що керівництво науково-дослідною роботою студентів здійснюється викладачами, співробітниками наукових структурних підрозділів, докторантами й аспірантами ВНЗ. Гарний науковий керівник, зацікавлений в якісному залученні студентів до наукової роботи, знайомить їх з методикою проведення, подає організаційну й моральну підтримку, несе відповідальність за наукову поведінку молодих учених, а також передає їм свій стиль і манеру мислення, підхід до проблеми, що вирішується, відчуття перспективності подальшого дослідження та ін. Молодий вчений у процесі навчання понивен встановити регулярні відносини зі своїм науковим керівником шляхом огляду прогресу у роботі, обговоренням проміжних результатів в дискусіях і семінарах, слідкувати за планами, графіками та результатами роботи тощо.

Згідно з вищесказаним, першочергове значення відводиться особистості педагога-наставника (керівника). Науковий керівник є своєрідним наочним прикладом, орієнтиром у професійному розвитку студента. Спілкування з ним дозволяє засвоїти його погляди на світ, роль, характер і рівень наукового дослідження, стандарти вимогливості, тобто сформувати певний «науковий смак».

Кваліфікований науковий керівник має володіти такими якостями як: ерудиція, контактність, переконливість думок, мовна й особистісна емоційність, володіння педагогічною майстерністю та ін.

Разом з тим, в організації науково-дослідницької роботи студентів співпраця «викладач-студент» не завжди виявляється результативною. Деякі викладачі, особливо молоді, вимагають від студентів оригінального вирішення проблеми або підготовки власної творчої роботи, що має наукову новизну. Особливо це виявляється проблематичним, якщо студентів не вчили організації й проведенню дослідження, цілеспрямовано не розвивали в них дослідницькі здібності, необхідні в майбутній педагогічній діяльності. Тому мають бути певні чинники, що сприяють зародженню наукової співпраці між викладачем і студентами: первинна єдність наукових поглядів; індивідуально-особистісні чинники єдності. Спілкуючись із науковим керівником, студенти навчаються науковій лексиці, стилю поведінки, що прийнятий у науковому співтоваристві. У них з’являється бажання розширювати власні інтелектуальні здібності.

Виділяють два аспекти впливу наукового керівника на наукову діяльність студентів. Перший аспект пов'язаний з дією статусно-ролевих характеристик керівника на наукову кар’єру молодого вченого. Відоме ім’я, високий статус і репутація керівника в науковому співтоваристві спочатку його учням певні вигоди. Другий аспект відображає вплив наукового керівника, його авторитету особистіснозначущої людини, носія й передавача так званого «особистісного» наукового знання й зразків поведінки в середовищі вчених [3, с. 71].

Отже, при організації науково-дослідницької роботи студентів кожний науковий керівник повинен мати чітке уявлення про її форми, застосовувати їх з урахуванням специфіки спеціальності студентів, бачити чіткий зв'язок наукової роботи з навчальним процесом. Усе це вимагає системного підходу до організації науково-дослідницької роботи студентів у процесі університетської підготовці майбутніх фахівців.

Таким чином, як висновок, варто зазначити, що наукове керівництво виступає одним і найважливіших факторів ефективної організації науково-дослідної роботи студентів у сучасному університету. Для подальшого його удосконалення та розвитку важливим аспектом також є вивчення зарубіжного досвіду наукового керівництва студентською науковою роботою.

Література:

1. Сиденко В. М., Грушко І. М. Основи наукових досліджень. – Харків, Вища школа, 2002 – 200 с.

2. Мухина В. С. Психологический смысл исследовательской деятельности для развития личности / В. С. Мухина // Школьные технологии. – 2006. – № 2. – С. 19–31.

3. Соловьева Н. В. Научное взаимодействие как особая форма общения руководителя и аспиранта / Н. В. Соловьева // Мир психологии. – 2008. – № 1. – С. 71–77.

4. Чернобровкін В. М. Принципи організації науково-дослідницької діяльності студентів у світлі Болонських ініціатив / В. М. Чернобровкін // Освіта Донбасу. – 2005. – № 3. – С. 73–77.