Педагогические  науки/ 3.Методические основы воспитательного про­цесса

К.філол.н. Мітіна О.М., Швелідзе Л.Д.

Одеський державний  університет внутрішніх справ, Україна

Стан дослідження проблем по навчанню усного мовлення на заняттях англійської мови

 

В статті проаналізовано стан дослідження проблеми мовленнєвого розвитку дітей; здійснено теоретичний аналіз сучасного розуміння понять «мова», «мовлення» з погляду філософії, психології та педагогіки; розглянуто індивідуально-диференційоване навчання як педагогічну проблему; проаналізовано особливості навчання іноземної мови дітей дошкільного віку в умовах груп з різновіковим складом; розкрито теоретичний зміст понять «мовленнєва діяльність», «мовленнєва компетентність».

Протягом останнього десятиріччя проблема навчання іноземної мови дітей дошкільного віку набула особливої актуальності, оскільки підвищення якості мовної підготовки є одним із завдань навчання та виховання всебічно розвинутої особистості.

У сучасній методиці навчання іноземної мови існує чотири підходи щодо стратегій навчання, а саме: біхевіористський – визначає оволодіння іноземною мовою як сформованість внутрішніх дій на іншомовні стимули; інтуїтивно-свідомий – передбачає оволодіння іноземною мовою на основі моделей в інтенсивному режимі з наступним усвідомленням їх значення і правил оперування ними; свідомий пізнавальний – спрямовує діяльність на засвоєння правил використання лексико-граматичних моделей, на основі яких здійснюється свідоме конструювання висловлювань; комунікативний -передбачає засвоєння правил оперування іншомовними моделями, що відбувається одночасно з оволодінням їх комунікативно-мовленнєвою функцією [3:392].

Комунікативний підхід найбільшою мірою розкриває специфіку іноземної мови як навчального предмета у дошкільному навчальному закладі. Цей підхід визначився внаслідок методичного осмислення наукових досягнень в галузі лінгвістики – теорії комунікативної лінгвістики і психології та теорії діяльності, що відображено в працях із психології та методики навчання іноземної мови (І. Зимня, та ін.) [4:66].

Реалізація комунікативного підходу в навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь відбувається завдяки здійсненню з цією метою певної іншомовної мовленнєвої діяльності. Тобто оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння умінням говоріння, аудіювання здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування. У зв’язку з цим навчальна діяльність набуває рис навчально-практичного характеру і організовується таким чином, щоб діти виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для розв’язання комунікативних завдань, спрямованих на досягнення мети та намірів реального спілкування.

Навчання іноземної мови в дошкільних навчальних закладах пов’язане з проблемою двомовності (білінгвізму). Дослідники цієї проблеми (Н. Імедадзе, У. Ванрайх, М. Павлович, Ж. Ронже, В. Пенфільд, В. Ріверс) вважають, що основою успішного навчання дітей дошкільного віку іноземної мови є врахування специфіки їх психофізіологічних можливостей. Наявність у свідомості дитини-білінгва процесів порівняння і зіставлення іноземної та рідної мов дає змогу оволодіти двома мовами за той самий час, протягом якого одномовна дитина засвоює матеріал рідної мови.

У статті розглядається поняття «мовленнєва діяльність», яке вивчається вченими (А. Богуш, Л. Виготський, І. Зимня) [5:59].

Так, мовленнєва діяльність розглядається як один з багатьох видів людської діяльності і визначається як активний, цілеспрямований, опосередкований мовою та зумовлений ситуацією спілкування процес прийому і викладу мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою (Габай Т.)[ 2.250].

З теорії мовленнєвої діяльності можна зробити висновок, що ця діяльність дітей дошкільного віку може входити до іншої, значно ширшої (ігрової, трудової, пізнавальної тощо). Водночас вона може бути й повністю самостійною діяльністю, оскільки в дитини дошкільного віку є специфічна потреба у висловленні думки та одержанні мовленнєвої інформації. Ця потреба характеризується як комунікативно-пізнавальна. Отже, такі поняття, як «мова», «мовлення» та «мовленнєва діяльність», перебувають у певному співвідношенні між собою.

Отже, мовна діяльність відбувається в процесі мовного спілкування, що є елементом широкої і багатокомпонентної системи соціальних взаємодій дітей дошкільного віку як членів різновікової групи. Поступове вдосконалення у них мовних навичок і вмінь дедалі більше впливає на процес спілкування, істотно збагачуючи та ускладнюючи його. Це дає їм можливість брати участь у різних видах предметно-практичної діяльності [1].

У нашій роботі предметом навчання іноземної мови є не тільки власна мова, а й мовленнєва діяльність. Тоді метою навчання іноземної мови у межах дошкільного навчального закладу є оволодіння дітьми дошкільного віку навичками іншомовного спілкування на початковому рівні, у процесі якого здійснюється виховання, розвиток і навчання особистості, а оволодіння іншомовним спілкуванням передбачає досягнення дітьми початкового рівня комунікативної компетенції.

Поняття «комунікативна компетенція» з’явилось у методичній літературі наприкінці 80-х років і визначається як «здатність брати участь у реальному спілкуванні іноземною мовою» (Пассов Є.) [6:193].

Отже, компетентність – це комплексна характеристика, що вбирає в себе попередні знання, вміння, навички, здатність творчо розв’язувати завдання (складати творчі розповіді, компонувати малюнки і конструкції за задумом), ініціативність, самостійність, самоконтроль [6:170].

Загальні компетенції не є специфічними для мовлення, вони необхідні для будь-якого роду діяльності, у тому числі й мовленнєвої. Комунікативна мовна компетенція дає дошкільнику можливість діяти за допомогою специфічних лінгвістичних засобів.

У процесі комунікативного навчання англійської мови здатність дітей спілкуватися цією мовою забезпечується формуванням англомовної комунікативної компетентності, зміст якої зосереджений навколо категорій смислу, що вказують на те, що повинен уміти робити той, хто вивчає іноземну мову, і визначаються як: лінгвістична компетентність – знання лексичних одиниць, володіння певними загальними правилами, за допомогою яких лексичні одиниці об’єднуються в осмислене висловлення; соціолінгвістична компетентність – здібність використовувати і будувати мовні форми відповідно до ситуації; стратегічна компетентність – здібність застосовувати вербальні і невербальні стратегії для компенсування незнання правил; соціокультурна компетентність – ознайомлення із соціокультурним контекстом, в якому вживається мова; соціальна компетентність – бажання взаємодіяти один з одним, користуючись мовою [5:391].

Аналіз підходів різних авторів до проблем особистісно-орієнтованого навчально-виховного процесу, індивідуалізації та диференціації дає можливість зробити висновок, що в дошкільному закладі важливу роль відіграє методика навчального процесу. Отже, навчання англійської мови має організовуватися з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини, на основі диференційованого підходу до навчання. Диференціація та індивідуалізація є характерною особливістю організації роботи з дітьми у різновіковій групі.

Узагальнюючи дані психолого-педагогічних досліджень з проблеми індивідуалізації та диференціації навчання, слід наголосити, що цей процес є необхідним чинником реалізації різноманітних цілей навчання, зокрема мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку в різновіковій групі. Індивідуально-диференційований підхід має спрямовуватись на те, щоб залучити дитину, яка потребує допомоги в розвитку своїх здібностей, до участі в різних видах діяльності в умовах різновікової групи.

 

Литература:

1.     Заремская С. И., Слободчикова А. А. Развитие инициативной речи учащихся. - М.: Просвещение, 1989, 127 с.

2.     Козоріз В. The World of Fairy Tales II English – 2001, №18 – C.7.

3.     Куншир А.В. Иностранный язык.: Надо ли понимать других прежде чем говорить самому? // Ж. Народное образование. – 2001. - №9 – С. 79-87.

4.     Лукьянчикова Н.В. Обучение английскому языку на начальном этапе // Ж. Начальная школа, №11, 2001 – С. 49-51.

5.     Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних заходах: Підручник. – К.: Ленвіт., 1999 – 320 с.

6.     Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. – М., 1985.-208 с.