Штейміллер І. О.

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Аналіз результатів використання розробленого науково-методичного забезпечення акультурації іноземних студентів в українських класичних університетах

За останні роки в українських класичних університетах значно збільшилась кількість іноземних студентів, що загострило проблему їхньої культурної адаптації в новому для них соціокультурному середовищі. Необхідність розв’язання цієї проблеми зумовила потребу у здійсненні цілеспрямованої роботи щодо забезпечення процесу акультурації цих студентів. Уточнимо, що на основі врахування точок зору різних науковців зроблено висновок про те, що акультурація – це процес адаптації індивіда до умов життєдіяльності в іншій країні, що передбачає ознайомлення його з новою для нього культурою та засвоєння її культурних норм, традицій, цінностей на основі збереження власної етнічної самоідентифікації.

З метою підвищення ефективності цього процесу було розроблено відповідне науково-методичне забезпечення акультурації іноземних студентів, під яким мається на увазі концептуально обґрунтована теоретично-методична система, впровадження якої сприяє успішному опануванню нової для майбутніх фахівців культури як необхідної передумови професійного й особистісного становлення кожного з них.

Як було визначено, першим складником цього забезпечення є мотиваційно-цільовий компонент, спрямований на формування в іноземних студентів сталої мотивації щодо опанування мови, традицій, правил поведінки та інших складників нової для них культури, чітке визначення послідовності відповідних цілей як викладачами, що мають бути осмислені та прийняті на індивідуальному рівні іноземцями, так і самими студентами. Практична реалізація цього компонента передбачала використання таких методів і форм роботи: лекції й бесіди культурознавчого характеру; залучення майбутніх фахівців до участі у відзначенні важливих національних свят та подій, етнічних свят і фестивалів; демонстрація фільмів та інших мультимедійних матеріалів про українську історію та культуру; здійснення педагогічного супроводу студентів як під час складання ними індивідуальних програм, спрямованих на інтенсифікацію процесу акультурації, так і їх реалізації на практиці.

З’ясовано, що другою складовою вищевказаного науково-методичного забезпечення є знаннєво-діяльнісний компонент, який пов’язаний із засвоєнням іноземними студентами необхідних для успішного здійснення процесу акультурації знань та умінь, а також накопичення досвіду різних видів (репродуктивної; продуктивної; творчої) діяльності, котра забезпечує успішне опанування особистістю нової для неї культури. Реалізація даного компонента відбувалась шляхом збагачення змісту навчального матеріалу на заняттях інформацією, пов’язаною з різними аспектами соціокультурної адаптації, а також проведенням різноманітної позааудиторної роботи відповідної спрямованості. Зокрема, ця робота включала:

· організацію різноманітних виховних заходів (кураторських годин, вечорів знайомств, зустрічей зі знаними фахівцями в галузі української культури, вечорниць, вікторин, культпоходів до театрів й музеїв, картинних галерей, екскурсій по місту тощо);

· проведення індивідуальних та групових консультацій, надання іноземцям необхідної індивідуальної допомоги з боку групи волонтерів (до якої входили українські й іноземні студенти та аспіранти), а також кураторів груп для подолання поточних труднощів (мовних, освітніх, побутових тощо);

· залучення іноземних студентів до різноманітних ділових та рольових ігор, тренінгів, спрямованих на відпрацювання вищевказаних умінь та засвоєння бажаних моделей поведінки.

Третім складником розробленого науково-методичного забезпечення є ціннісно-орієнтаційний компонент, що забезпечує формування в іноземних студентів стійкого позитивного емоційно-ціннісного ставлення до національної культури країни проживання, засвоєння її провідних соціальних цінностей. Реалізація цього компонента відбувалась за допомогою проведення різних заходів (диспутів, бесід, залучення іноземців до участі у виконанні національних українських пісень та танців, майстер-класах з виготовлення виробів у національному стилі, різноманітних волонтерських акціях тощо), які спрямовувались на активізацію процесу культурного самовизначення людини й, зокрема, підштовхували її до визначення власних уподобань у споживанні духовних цінностей на основі власної етнічної ідентифікації.

У процесі проведення наукового пошуку було встановлено, що четвертим складником науково-методичного забезпечення є контрольно-коригувальний компонент. Він передбачав організацію якісного контролю й аналізу з боку викладачів, а також самоконтролю й самоаналізу з боку іноземних студентів перебігу й поточних результатів процесу їхньої акультурації, а при необхідності внесення в цей процес відповідних змін.

З метою перевірки ефективності розробленого науково-методичного забезпечення акультурації іноземних студентів на базі трьох українських класичних університетів був проведений відповідний педагогічний експеримент. Було також створено експериментальну (198 студентів) та контрольну (196 студентів) групи.

Експеримент проводився за трьома етапами: констатувальний, формувальний і контрольний. Так, на першому з них визначався вихідний рівень соціокультурної адаптованості студентів експериментальної й контрольної груп. Як засвідчили отримані на зазначеному етапі дані, рівень цієї адаптованості у студентів обох груп був достатньо низьким.

На формувальному етапі експерименту в експериментальній групі впроваджувалось розроблене науково-методичне забезпечення акультурації іноземних студентів. У контрольній групі процес акультурації студентів відбувався стихійно, в процесі застосування традиційних для роботи з іноземцями методів і форм педагогічної взаємодії. На контрольному етапі експерименту здійснювались аналіз й узагальнення отриманих результатів.

Для діагностики отриманих результатів було обрано такі критерії й показники соціокультурної адаптованості іноземних студентів у новому для них середовищі: мотиваційно-ціннісний (стійкість мотивів щодо опанування нової для іноземців культури; характер ціннісного ставлення до здобутків української культури); когнітивно-функціональний (рівень сформованості соціокультурних знань та умінь: інформаційно-гностичних, проективно-аналітичних, комунікативно-організаційних); особистісно-рефлексивний (рівень сформованості в іноземних студентів необхідних особистісних якостей: інтелектуальної гнучкості, ініціативності, толерантності, емпатійності, доброзичливості тощо; адекватність самооцінки студентами стану сформованості цих якостей).

Як свідчать результати експерименту, за всіма визначеними критеріями й показниками у студентів експериментальної групи було зафіксовано більш суттєві позитивні зміни в рівнях соціокультурної адаптованості, ніж у студентів контрольної групи. На основі аналізу й узагальнення цих даних були отримані такі кінцеві результати експериментальної роботи: в експериментальній групі кількість іноземних студентів із високим рівнем соціокультурної адаптованості збільшилася на 16,7 %, у контрольній групі – лише на 4,9 %; в експериментальній групі кількість іноземних студентів із низьким рівнем соціокультурної адаптованості зменшилася на 18,9 %, а в контрольній групі – тільки на 5,1 %. На підставі вищевикладеного можна зробити висновок про те, що впровадження в навчально-виховний процес українського класичного університету розробленого науково-методичного забезпечення дійсно підвищує ефективність процесу акультурації іноземних студентів.