Педагогические науки/4. Стратегические направления реформирования системы образования

К.пед.н. Елькін М. В, магістрант Приходько Л. О.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Б.Хмельницького, Україна

Роль керівника позашкільного навчального закладу у формуванні професійної компетентності викладачів

Одним із основних напрямів реформування сучасної системи освіти є удосконалення професійної компетентності викладачів позашкільних навчальних закладів. У Законі України “Про освіту” зазначено, що “педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру” [1, с. 56].

Конкурентоспроможність викладачів на ринку праці визначається обсягом компетенцій у сфері професійної діяльності, залежить від рівня кваліфікації, педагогічного досвіду, майстерності, професійно значущих якостей особистості. Бути компетентним означає бути здатним мобілізувати в певній ситуації отримані знання й досвід. Але професійна компетентність викладача потребує постійного розвитку й удосконалення. Процес формування професійної компетентності викладача у значній мірі залежить від керівника навчального закладу. Створення належних умов для підвищення професіоналізму викладачів є ключовим завданням управлінської діяльності керівника позашкільного навчального закладу.

Проблема формування педагогічної компетентності викладачів є предметом філософських, соціологічних, кібернетичних і психолого-педагогічних досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців С. Бондаря, М. Елькіна, І. Зязюна, І. Колесникова, Е. Рогової, А. Щербакової та ін. Вплив керівника позашкільного навчального закладу на формування професійної компетентності викладача досліджували Є. Павлютенков, М. Поташник та ін. Аналіз наукової літератури свідчить про те, що проблема формування професійної компетентності викладача потребує подальшого обґрунтування: визначення педагогічних умов та пріоритетних шляхів вдосконалення керівником позашкільного навчального закладу процесу формування професійної компетентності викладача. Під професійною компетентністю розумітимемо інтегроване професійно особистісне утворення, у якому внутрішні ресурси людини, її особисті якості та здібності розглядаються як джерело й критерії ефективної предметної діяльності в системі освіти.

Одним із важливих шляхів вдосконалення керівником процесу формування професійної компетентності викладача є використання особистісного підходу. Сучасний дослідник Ю. Конаржевский стверджує, що виховання та управління методичною роботою під час формування професійної компетентності викладача повинне максимально опиратися на індивідуальність. Особистісний підхід полягає в управлінні людиною, заснованому на глибокому знанні рис його індивідуальності та створює найбільш сприятливі можливості для розвитку пізнавальних сил, активності, схильності й дарувань кожного вчителя [2, с. 24-25].

Вважаємо, що важливе місце в управлінській діяльності директорів повинна займати організація індивідуальної роботи з викладачами з метою розвитку їх творчого потенціалу та майстерності. Використання особистісного підходу в управлінні передбачає: забезпечення керівником професійного та особистісного зростання викладачів; стабільність та комфорт у взаємовідносинах між учасниками навчально-виховного процесу; виконання функціональних обов’язків працівниками освітнього закладу на найвищому рівні; гарантування прав учасників навчально-виховного процесу; обов’язкове забезпечення адаптації навчального закладу до умов, що постійно змінюються; визначення місця закладу в сучасній системі освіти, стратегій його розвитку [3, с. 79].

Визначено та обґрунтовано пріоритетні шляхи вдосконалення керівником процесу формування професійної компетентності викладача: інформаційні (створення керівником середовища інформаційної обізнаності викладачів про нові наукові розробки; впровадження сучасних інформаційних технологій, комп’ютерної техніки, швидкісного Інтернету, мультимедійних технологій), психологічні (використання особистісного підходу в управлінні процесом формування професійної компетентності викладача; демократичний стиль управління та розвиток суб’єкт-суб’єктних відносин між керівником та викладачем; зміна управлінської позиції керівника; формування єдиної команди педагогічного колективу; створення ефективної системи морального та матеріального заохочення), методичні (керування методичною службою у позашкільному навчальному закладі з позиції особистісного підходу; залучення викладачів до активної участі у науково-практичних конференціях, виставках, конкурсах та ін.), науково-дослідницькі (створення індивідуальних планів професійного саморозвитку викладачів; створення у навчальному закладі сприятливого освітнього середовища для впровадження інновацій з метою підтримки викладачів-новаторів).

Отже, дослідження значення особистісного підходу при формуванні керівником школи професійної компетентності вчителя надало можливість встановити, що використання керівником позашкільного навчального закладу особистісного підходу створює найбільш сприятливі можливості для розвитку пізнавальних сил, активності, схильності й дарувань кожного вчителя. Визначено та обґрунтовано пріоритетні шляхи вдосконалення керівником процесу формування професійної компетентності викладача: інформаційні, психологічні, методичні та науково-дослідницькі.

Література

1. Закон України “Про освіту” / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Ґенеза, 1996. – 86 с.

2. Конаржевский Ю. А. Менеджмент и внутришкольное управление / Ю. А. Конаржевский. – М.: Центр “Пед. поиск”, 2000. – 224 с.

3. Лакусты М. Г. Словар-справочник менеджера / М. Г. Лакусты. – М., 1999. – 512 с.