Педагогические науки. Стратегические направления реформирования системы образования.

Пономаренко О.Г.

Ст. викладач кафедри англійської мови

для технічних та агробіологічних спеціальностей

Титаренко М.,

студентка ф-ту інженерії агробіосистем

Національний університет біоресурсів

і природокористування України

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ НАВИЧОК УЧНІВ СЕРЕДНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ

СПЕЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН

Розглядаються питання необхідності профорієнтаційної роботи у середніх навчальних закладах освіти та подальшої професійної підготовки майбутніх фахівців. Система підготовки кваліфікованих спеціалістів є головним завданням професійно-практичної освіти.

Ключові слова: профорієнтаційна робота, професія, професійні навички, структура, середній заклад освіти, учень, особистість.

Постановка проблеми. Для подолання протиріч щодо формування професійних навичок у середній школі і подальшого навчання у старшій необхідний новий підхід, що сприяє не лише формуванню майбутнього фахівця, здатного до самореалізації, а й гнучкої зміни способів і форм професійної діяльності.

Формування професійної компетентності учнів – одна із важливих складових педагогічної діяльності викладача спеціальних дисциплін, які відіграють важливу роль у професійному становленні особистості, що визначається забезпеченням професійно-теоретичної готовності учнів до здійснення майбутньої професійної діяльності. Професійна компетентність – це готовність і здатність кваліфікованих робітників до реалізації знань, умінь, навичок та досвіду в конкретних умовах виробничої діяльності. То ж на сьогоднішній день перед кожним працівником професійно-технічної освіти стоїть важливе завдання дати учням міцні знання і навички, розвинути їх здібності, зацікавити вивченням спеціальних предметів, сформувати професійні навички, привчити працювати самостійно, постійно оновлювати знання, застосовувати в подальшій діяльності раціональні методи розв’язання складних професійних завдань [6].

Для системи професійно-технічної освіти сьогодні актуальні питання створення механізмів що забезпечують якість освітніх послуг із позиції вимог професійної діяльності, підготовки кваліфікованих конкурентоспроможних робітників, які володіють комплексом умінь, навиків та відповідають вимогам сучасного ринку праці.

Необхідно відмітити, що на навчання в середні спеціальні і вищі навчальні заклади приходять учні нового покоління, із іншими поглядами на життя, якісно іншою моделлю адаптації. І це викликає необхідність переглянути позицію кожного педагога в інноваційному освітньому просторі.

Наш навчальний заклад ставить перед собою мету забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які б відповідали цілям розвитку особистості й вимогам суспільства. Випускник вузу повинен бути компетентним в обраних сферах діяльності, а основною запорукою цього є свідомий вибір професії і вступ до певного навчального закладу.

Для того, щоб сформувати професійно компетентних аграріїв, важливо постійно створювати на уроках атмосферу співпраці і довіри, адже саме таке взаєморозуміння викликає в учнів інтерес до навчання, намагатись застосовувати такі методики, завдяки б яким створювались оптимальні умови на уроці для формування професійних компетентностей учнів, здатних ефективно адаптуватися та діяти в непростих умовах сучасного ринку праці [1].

Кожного педагога, повинно хвилювати питання: як добитися високої якості навчання на кожному уроці. Сучасний урок – це, перш за все, урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального і морального становлення особистості учня, формування його професійних компетентностей, що дозволяє досягти високих результатів за визначеними метою та завданням.

Варто поєднувати традиційні форми і методи разом з інноваційними підходами. Якщо учні не залучені до активної діяльності, будь-який змістовний матеріал викликає в них споглядальний інтерес до предмету. Урок – це динамічна й варіативна форма процесу цілеспрямованої взаємодії викладача й учнів, яка включає зміст, форми, методи та засоби навчання й систематично долучається до розв’язання освітніх завдань. Слід використовувати диференційований підхід до окремих груп учнів, використовувати інформаційні технології, практикувати роботу учнів в малих групах, здійснювати контроль знань та вмінь учнів протягом усього курсу навчання.

Контроль – важлива складова частина процесу формування професійної компетентності учнів. При цьому прослідковується динаміка формування професійних знань та вмінь учнів, встановлюється рівень їх професійної підготовки, визначається адекватність цього рівня вимогам Державного стандарту на професію на кожному етапі навчання.

Контроль здійснюється у формі усних і письмових відповідей на контрольні запитання, заліків з тем і розділів предметів, тестування, виконання рефератів та ін.

Перевірка рівня навчальних досягнень учнів є одним із важливих етапів навчального процесу. Застосування комп’ютерів дає змогу забезпечити об’єктивність оцінювання знань учнів. Перевірка засвоєння теоретичних знань найпростіше реалізовується на комп’ютері у формі тестів [4].

Необхідно створювати умови широкого впровадження профільного навчання учнів основної та старшої школи на базі ПТНЗ. Такий підхід до профільного навчання дозволить позитивно вирішити проблему діагностики і прогнозування індивідуального темпу, стилю неперервного професійного розвитку кожного учня впродовж життя [2].

Щодо професійної компетентності, то її можна розглядати як певну інтегральну якість особистості, яка включає певну систему професійних знань, вмінь та навичок і засобів узагальнення різноманітних рішень у виконанні професійних завдань.

Основним джерелом цього процесу є досвід людини та професійне навчання.

В. Сластьонін, основними компонентами професійної компетентності визначає: соціально-правову компетентність – тобто знання та уміння в галузі взаємодії з суспільними інститутами та людьми, а також оволодіння певними прийомами професійного спілкування та поведінки; персональну компетентність – здатність до постійного професійного зросту та підвищення кваліфікації, а також реалізації себе у професійній праці; спеціальну компетентність – підготовленість до самостійного виконання конкретних видів діяльності, вміння вирішувати типові професіональні завдання та оцінювати результати власної праці, здатність самостійно набувати нові знання та уміння по спеціальності; аутокомпетентність – адекватне уявлення про власні соціально-професійні характеристики та оволодіння технологіями подолання професійних деструкцій; екстремальну компетентність – здатність діяти в раптово ускладнених умовах, тобто при аваріях, порушеннях технологічних процесів тощо. При цьому саме професійна компетентність буде оцінюватися рівнем сформованості професіональних вмінь особистості [5].

На стадії професійної адаптації учень набуває професійного досвіду.

Подальше удосконалення професійної діяльності призводить до утворення в особистості стійких комплексів знань, умінь та навичок, способів вирішення професійних завдань, які є засадами професіоналізму. На стадії майстерності професійна компетентність набуває характеру професіональної культури.

Також важливе значення для професійної компетентності майбутніх кваліфікованих робітників має використання активних методів навчання – дидактичних та ділових ігор. Застосування ігрових методик забезпечує формування цілісного досвіду, який є необхідним для них у майбутній практичній діяльності.

Особливо важливого значення розв‘язання даної проблеми набуває в системі професійної підготовки кваліфікованих робітників. Підготовка висококваліфікованого фахівця-аграрника детермінує необхідність докорінно змінити перш за все ставлення учня ПТНЗ до навчання. Найсучасніші педагогічні технології, засоби і форми навчання не забезпечать учням потрібного рівня оволодіння знаннями, уміннями та навичками, якщо вони самі не займуть активну особистісну позицію у навчальному процесі, а їх пізнавальна діяльність не буде вмотивованою і цілеспрямованою. Тому активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів повинна знаходитися у центрі модернізації та вдосконалення навчально-виховного процесу професійно-технічних аграрних закладів освіти.

Профорієнтаційна робота з учнівською молоддю є пріоритетним напрямком роботи сучасної школи, і відіграє важливу роль у професійному становленні майбутнього фахівця. Усвідомлений і правильний вибір професії – важливий крок у житті кожної людини. На цьому етапі особлива роль відводиться саме педагогу. Саме від того як він зуміє зорієнтувати своїх вихованців у різноманітному світі професій, і залежить їхнє подальше професійне визначення. Базові завдання педагогічного колективу грунтуються на тому, щоб показати всі грані і сторони тієї чи іншої професії, її затребуваність на ринку праці, допомогти дитині пізнати самого себе, свої можливості. Закінчуючи школу учень повинен чітко усвідомлювати, що він може, на що здатний, і знає, куди піти вчитися.

Профорієнтаційна робота в школі приносить користь тільки тоді, коли дотримуються наступні принципи: систематичність і наступність, так як вона не повинна обмежуватися роботою тільки зі старшокласниками, а починатися набагато раніше, а саме з дитячого садка; диференційований та індивідуальний підхід до учнів з урахуванням їх віку, рівня успішності, сформованості інтересів, ціннісних орієнтацій, життєвих планів; оптимальне поєднання масових, групових та індивідуальних форм профорієнтаційної роботи з учнями та їх батьками; взаємозв'язок школи, сім'ї, професійних навчальних закладів, центрів профорієнтації молоді, служб зайнятості, громадських молодіжних організацій; зв'язок профорієнтації з життям – потреба суспільства в певних кадрах [3].

Висновки. Отже, основним завданням системи профорієнтації в школі є визначення професійної спрямованості школяра, комплексно діагностуючи інтереси, здібності та його особистісні якості, співвідносячи їх з вибором професії, профілем навчання, а в подальшому усвідомленим вибором трудової діяльності.

Список використаної літератури

1. Бех, І. Професійна спрямованість змісту навчально-трудової діяльності школярів / І.Д. Бех, М.П. Тименко // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. № 5. – 1999. – С. 15 – 21.

2. Володина, Е. Новые подходы к проведению профориентационной работы / Е.Р. Володина // Електронний ресурс – Режим доступу: http://yppk.ru/index.php?option=com_content&view=article&id=156:2013-03-27-05-44-33&catid=1:articles&Itemid=5

3. Зінченко, В. Теорія і практика розбудови системи професійної орієнтації в сучасних умовах//Оновлення змісту і методів психології освіти та професійної орієнтації / В.П. Зінченко, М.С. Янцур // – Вип.4, 1998. – С.4-15.

4. Мельник, О. Зміст, форми та методи профконсультаційної роботи зі старшокласниками в процесі профільного навчання. / О.В. Мельник– К., 2008. – 54 с., с.26

5. Сластенин В., Исаев И., Мищенко А., Шиянов Е. Педагогика: [учебное

пособие для студентов высших педагогических учебных заведений] / В.Сластенин, И.Исаев, А.Мищенко, Е.Шиянов. – М.: Школа-прес, 1997. – 512 с.

6. Сподін, Л. До питання професійної спрямованості особистості та проблеми її формування / Л.А. Сподін // Педагогіка і психологія: 3б. наукових праць – Харків: ХДПУ. – 2000. – Вип.10 . – Ч.З. – С. 110-115.