Педагогические науки / 2.Проблемы подготовки специалистов

ст.. викладач Ніколаєнко О.В,

ст. викладая Ушата Т.О.

Чернігівський національний технологічний університет, Україна

Застосування аудіо та відео засобів навчання як мотиваційний чинник при ФОРМУВАННі КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ студентів

Сучасне розуміння мети навчання іноземній мові в немовному вузі полягає у формуванні у студентів здібностей до міжкультурної комунікації. При цьому мета формується в термінах комунікативної компетенції, яка разом з лінгвістичною компетенцією включає знання психологічних, культурних і соціальних правил, що визначають використання мови в певному контексті [1]. Отже, індивід, що володіє комунікативною компетенцією, володіє кодами, їх соціальними варіантами і правилами переходу від одного коду або його варіанту до іншого, а також узуальними нормами мовної і немовної поведінки. Відповідно комунікативна компетенція складається із знання мовних одиниць і правил їх використання, знання соціокультурних правил вживання мовних засобів і здатності використовувати їх в конкретних ситуаціях реальної дійсності. Зі сказаного очевидно, що випускник немовного вузу повинен не тільки володіти необхідним для спілкування набором мовних засобів, але він повинен також знати соціокультурні правила їх використання в конкретних ситуаціях реального спілкування. В нашій статті ми зупинимося на питанні про володіння соціокультурними правилами мовної і немовної поведінки. В конкретних ситуаціях спілкування спробуємо показати, за допомогою яких засобів і прийомів можна оволодіти нормами мовної і немовної поведінки, прийнятими в країні мови, що вивчається.

Відомо, що комунікативна компетенція, будучи складним феноменом, включає декілька складових. Розглянемо ті з них, в яких виявляється соціокультурний компонент комунікативної компетенції. Це, перш за все, соціокультурна компетенція, яка складається із знання соціокультурної специфіки країни мови, що вивчається, і уміння будувати свою поведінку відповідно до цієї специфіки, а також соціолінгвістична компетенція, яка визначається як уміння використовувати мовні засоби відповідно до соціальних умов спілкування, і, нарешті, дискурсивна компетенція, яка є знанням різних типів дискурсів і правил їх використання, а також уміння їх створювати і розуміти з урахуванням ситуації спілкування [2].

Так, щоб оволодіти вказаними компетенціями, студент повинен оволодіти знаннями про країну мови, що вивчається: її історії, географії, культури, політичного устрою, економіки, науки і т.ін.; і про народ, який живе в цій країні: його спосіб життя, традиції, звичаї, погляди і переконання, про його менталітет.

Ці знання дадуть можливість представнику нашої країни брати участь в діалозі культур, забезпечать вторинну особистість і формування вторинної мовної особистості [3].

Набуття даних властивостей студентами розглядається в світлі сучасних потреб суспільства як глобальний результат навчання.

У зв’язку з цим виникає закономірне питання, яким чином студент немовного вузу може отримати знання про країну мови, що вивчається, і про його народ - носій цієї мови. Якщо знання про країну в основному можна почерпнути з літературних джерел - спеціальна література, художня література, публіцистика, то познайомитися із способом життя і вдачами носіїв мови тільки з літературних джерел неможливо. Мабуть оптимальним для цього було б достатньо тривале перебування в країні мови, що вивчається. Проте надати таку можливість всім студентам навряд чи реально. Тому необхідно знайти такі засоби навчання, які дозволили б студентам в ході навчального процесу, не виїжджаючи за кордон, познайомитися і з країною мови, що вивчається, і з її населенням. Такими засобами навчання можуть бути аудіовізуальні засоби.

Таким чином, компенсується відсутність мовного середовища, має місце ефект присутності, тобто у студентів складається враження, що вони присутні при тому, що відбувається і як би переносяться в країну мови, що вивчається. Спостерігаючи за спілкуванням в природних умовах, студент як би включається в реальне спілкування. Тому аудіовізуальні джерела інформації дають можливість імітувати перебування в країні і природне спілкування. Окрім цього вони містять інформацію про країну мови, що вивчається, і забезпечують оволодіння лінгвокраїнознавчими знаннями. Демонструючи мовну і немовну поведінку носіїв мови в природних умовах, аудіовізуальні засоби сприяють розумінню їх способу життя, вдач, звичаїв і розуміння їх менталітету. Слід також враховувати, що аудіовізуальні засоби (кіно, телебачення, відео і комп'ютер) впливають на зоровий і слуховий аналізатори одночасно. Це підвищує ефективність психологічної діяльності і сприяє інтенсифікації навчання. Аудіовізуальні засоби створюють високу мотивацію навчальної діяльності, дозволяють індивідуалізувати навчання, працювати самостійно, розширюють рамки іншомовного спілкування і у результаті забезпечують розуміння іншої культури, що є глобальною метою навчання.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Волошинова Л.В. Использование аудиовизуальных материалов в высших учебных заведениях // Языки в современном мире: Международная конференция. – Москва: МГУ им. М.В.Ломоносова. – 2001. – С. 24-25.

2. Волошинова Л.В. Аудіовізульні мистецтва у вивченні іноземних мов // Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей: П’ята міжнародна конференція. – Київ. – 2001. – С. 45.

3. Караулов Ю.Н., Петров В.В. От грамматики текста к когни- тивности теории дискурса // Предисловие к кн. ТА. ван Дейк. Язык. Познание. Коммуникация. - М.: Прогресс, 1989. - С.5-11.