Філологічні науки/ 6.Актуальні проблеми перекладу

доцент Полюк І. С.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Дискурси наукової та технічної літератури

Розвиток науки та техніки неможливий без процесів обміну науково-технічною інформацією, які узагальнюються поняттям науково-технічної комунікації. Науково-технічний дискурс представлений «сукупністю усіх вербальних та невербальних засобів, що використовує людина для обміну інформацією у науково-технічній сфері спілкування» [2, с.130]. Спілкування у науково-технічній сфері є професійно-орієнтованим , оскільки воно має місце, насамперед, між спеціалістами певної галузі. Розмаїтість предметних галузей науково-технічного спілкування визначає необхідність вирішення проблеми диверсифікації науково-технічного дискурсу.

Науково-технічний дискурс існує як в усній, так і у письмовій формі. Основним засобом спілкування у сфері науки й техніки виступає саме текст (письмове фіксування мовлення), хоча обмін науково-технічною інформацією може здійснюватися і шляхом усного мовлення (наприклад, доповіді, дискусії, диспути науково-технічної проблематики).

Між дискурсами наукової та технічної літератури існують істотні відмінності. Науковий дискурс використовується у галузі досліджень, теорій та доведень, для формування якої-небудь концепції, систематизації теоретичного знання, пояснення наукових фактів, гіпотез. Розрізняють академічну наукову літературу (наукові статті, дисертації, монографії), розраховану на підготовленого читача – спеціаліста у певній галузі знання; науково-навчальну (підручники, навчальні посібники), призначену для майбутнього спеціаліста, та науково-популярну, розраховану на непрофесіонала. Задача такого тексту – донести до читача пізнавальну інформацію та водночас захопити його нею. Наукові тексти бувають як писемними (конспект, реферат, тези), так і усними (доповідь, лекція).

Технічний дискурс зустрічається у текстах прикладного характеру, необхідних для тих, хто буде використовувати технічні рішення, утілених у приладах, станках, механізмах, пристроях в процесі їх монтажу, експлуатації чи обслуговування. Тексти технічної документації розраховані на споживача продукції фірми чи заводу, і на відміну від підручника чи енциклопедії, каталог або специфікація звернені до такого читача, який не має потреби у звичайних поясненнях, якому цікаві різноманітні тонкощі та подробиці, а всі терміни наперед відомі. Основною стилістичною рисою наукового дискурсу є точний і чіткий виклад матеріалу за майже повної відсутності тих виражальних елементів, які надають мовленню емоційної насиченості. Головний наголос робиться на логічній, а не на емоційно-чуттєвій стороні висловлюваного. Емоційні мовні елементи не грають вирішальної ролі у науковій літературі, однак у ній присутній і елемент образності, і експресивності в цілому.

Наскільки широко б не була реалізована емоційна функція у рамках наукового висловлювання, вона завжди підпорядкована основній його меті – реалізації функції інформації, оскільки емоційна функція лише допомагає автору більш переконливо довести свою точку зору.

Мовними засобами створення експресивного, емоційного тону наукового мовлення виступають:

1) форми найвищого ступеня;

2) емоційно-експресивні іменники, прикметники та дієслова;

3) вставні слова, прийменники, підсилювальні та обмежувальні частки;

4) емфатичні елементи;

5) більш чи менш нейтральні за забарвленням фразеологічні сполучення технічного характеру;

6) питання, що привертають увагу читача, на які автор дає відповідь у подальшому тексті.

Когнітивний аспект науково-технічного дискурсу реалізується в термінах класичної концепції істини, яка, враховуючи його внутрішню специфіку, виражається як «ефективно» та «неефективно». Науково-технічний дискурс є [1]:

А) інформативним і спрямованим на надання адресату певної інформації науково-технічного змісту з метою розширення світобачення читача і, навіть, з метою подальшою зміни його світосприйняття;

Б) жорстко структурованим і передбачає толерантність відносин між учасниками комунікації.

Основна мета адресанта письмового науково-технічного дискурсу – поділитись з колегами своїми досягненнями та довести вірність та об’єктивність проведеної вченим роботи. Очевидно, що акт комунікації, який формує письмовий науково-технічний дискурс, є надзвичайно складним явищем, адже має на меті декілька завдань. Характерними рисами, що притаманні науково-технічному дискурсу, є об’єктивність, налаштування на пошук істини, концептуальність, емпіричність, логічність, методологічність, креативність (в сенсі спрямованості на розробку нових ідей) та критицизм. Важливим є те, що науково-технічний дискурс вимагає обов’язкового повного засвоєння фактів, викладених у тексті, адресатом. Лексика – це найбільш специфічний рівень мови науки й техніки. Для лексичного оформлення текстів науково-технічного дискурсу характерна, насамперед, насиченість термінами, що пояснюється специфікою термінів, їх точністю, економічністю, номінативною та розрізняльною функцією, стилістичною нейтральністю, великою інформаційною насиченістю у порівнянні зі звичайними словами.

Література:

1. Мойсеєнко С. Прагматичні особливості науково-технічного дискурсу [Електронний ресурс] / Мойсеєнко С. // Наукові записки – 2005. – №89. – С.360-363 – Режим доступу до статті: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nz/89_5/statti/85.pdf

2. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доповн. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 248 с.