Філологічні науки/4. Синтаксис: структура, семантика, функція

 

к.філол.н., доц. Єщенко Т.А.

Львівський національний медичний

університет імені Данила Галицького, Україна

 

Проблема категорійної ієрархії тексту

у сучасному мовознавстві

 

Категорія тексту - це кваліфікаційна (типологічна) ознака, яка притаманна усім словесним цілим і відо­бражає його загальні та суттєві ознаки. Попри те, що кожна текстова категорія (далі – ТК) утілює в собі окрему смислову лінію тексту, виражену групою мовних засобів, особливим чином організованої у відносно внутрішньотекстову цілісність, текст розглядаємо саме як сукупність певним чином співвідносних категорій. Така інтегрованість доповнює одні ТК іншими, котрі перехрещуються між собою, витворюючи текст як комунікативну парадигму. Будь-яка ТК виокремлюється на функціонально-семантичному підґрунті, репрезентуючи універсальний сенс тексту. Окрім цього, ТК відповідає певний ідеальний зміст і лінгвістична маніфестація, яка не пов’язана з рівнями мовної системи.

Панівний нині у науці погляд щодо розмежування структурних і змістових ТК, на наше глибоке переконання, не є можливим, оскільки будь-яку категорію можна розглядати рівною мірою і в аспекті структури, і з позицій семантики, і з погляду прагматики.

Висуваємо гіпотезу про переваги наступних диференційних підходів до розгляду ТК: перший ґрунтується на кваліфікації категорій тексту як бази для його створення, другий - виявляє ТК у вже створених текстах. Наразі ТК  постають як надпарадигмальні властивості тексту, що зумовлюють їх інтерпретацію у традиціях мовознавчої ґерменевтики. Такий ракурс розгляду ТК є новим у науці.

 

Аналітичний огляд існуючого у сучасній мовознавчій науці комплексу кваліфікаційних характеристик ТК, а також диференційних параметрів виокремлення ТК надав підстав виокремити такі критерії:

1) конститутивні, які дозволять вирізнити текст з-поміж нетекстів (інтегративність, цілісність, континуум «подія» (час, простір), завершеність);

2) змістові (семантико-прагматичні), що розкривають смислове значення тексту (діалогійність, антропоцентричність (адресантність, адресатність), інформативність, модальність, інтертекстуальність);

3) формально-структурні, які характеризують спосіб організації тексту (дискретність, зв’язність).

Окрім цього, параметрами класифікації ТК варто вважати функціонально-семантичний, функціонально-прагматичний, комунікативний аспекти, параметр структури (партнери і ситуація комунікації, предмет, про який йдеться, мета і форма спілкування). Вказуємо також на те, що класифікація ТК повинна охоплювати різні компоненти, виходячи із розуміння меж тексту, ступеня залученості прагматичних параметрів, врахування текстової парадигматики в культурному коді інших українських текстів. На наш погляд, ядро текстових категорій складають діалогійність, антропоцентричність (адресант/адресат), континуум події (час/простір), інформативність, модальність, інтертекстуальність, цілісність, зв’язність, інтегративність, дискретність. Периферію ТК репрезентують експліцитність/імпліцитність, прогресія, стагнація, проспекція, ретроспекція, когерентність, коґезія.

В ієрархії ТК (надкатегорія, категорія, підкатегорія) існує рівнева співвіднесеність. Категорія виконує асоціативно-диференційну роль щодо структурної, семантичної і прагматичної рівнів тексту. Кожна категорія об’єднує усі мовні одиниці, яким властива та чи інша сема. У дослідженні обґрунтовуємо думку про те, що ієрархічно вищим рівнем системи ТК, своєрідною надкатегорією  є комунікативність. Саме вона, на наш погляд, є ключовою сукупністю усіх ТК. Адже текст - комунікативно зорієнтований, концептуально зумовлений результат реалізації мовної системи в межах певної сфери спілкування, який має інформативно-смислове і прагматичне єство. Комунікативності підпорядкована діалогійність як фундаментальна категорія текстово-комунікативної діяльності мовців, а також інтертекстуальність як окремий вияв взаємодії мовленнєвих витворів. З-поміж ТК цього ж рівня також виокремлюється антропоцентричність з підкатегоріями адресанта і адресата, континуум «подія» (стан, процес, власне подія, факт) з підкатегоріями часу і простору. Ретроспекцію і проспекцію розглядаємо як  різновиди підкатегорії часу. На нищому щаблі міститься концептуальність, в структурну залежність якої підпадають ТК інформативності, регулятивності (референційність, модальність, емотивність, експресивність, оцінність), інтегративності (зв’язність, коґезія, когерентність, модальність), структурності (дискретність, цілісність, коґезія), а також прагматичності (інтегративність, структурність, інформативність).

Отже, доводимо думку про те, що комунікативна сутність тексту виражається в тому, що його структура, семантика і прагматика (іншими словами, форма, зміст і функції) підпорядковані вираженню авторської інтенції та її експлікації крізь призму текстових категорій, які утворюють ієрархічну будову словесного цілого. Вказана вище іієрархія ТК (надкатегорія, категорія, підкатегорія) характеризується рівневою співвіднесеністю. При цьому категорія виконує асоціативно-диференційну роль,  об’єднує усі мовні одиниці, яким властива та чи інша сема.

 

Література

1. Єщенко Т.А. Лінгвістичний аналіз тексту : навч. пос. для студентів ВНЗ [Текст] / Т.А. Єщенко. – К.: ВЦ «Академія», 2009. – 264 с.

2. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми [Текст] / О.О. Селіванова. – Полтава: Довкілля. – К., 2008. – 712 с.