Берестова Г.І.
Національний педагогічний університет імені М.П.
Драгоманова, Україна
Віртуальний
політичний протест як інноваційна форма політичної участі
Сучасний
інформаційний простір набуває нових рис порівняно з попереднім періодом
панування телебачення та ще ранішим – друкованих засобів інформації. Він працює
на споживача в режимі реального часу, оскільки донести достовірну інформацію
якнайшвидше - означає озброїти користувача і тим самим завоювати його
прихильність на майбутнє. Тому Інтернет стає однозначним лідером громадської
думки як основний канал отримання актуальної інформації. Його доступність та
функціональність зумовлює широку популярність використання і постійне зростання
кількості користувачів.
Соціально-політичні
електронні медіа завдяки здатності швидко поширювати інформацію трансформували
політичний процес, змінили його ключові характеристики. Тепер для виявлення народного гніву немає потреби
виходити на вулицю. Можна зібрати однодумців в мережі
і атакувати електронні ресурси влади. Прикладами таких віртуальних акцій
протесту можуть слугувати збої в роботі в лютому 2012 року офіційних Інтернет-представництв
органів державної влади України, серед яких опинилися сайти Міністерства
внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Національного банку України,
Кабінету Міністрів України, Президента України, Державної податкової служби
України, Партії регіонів, Комуністичної партії України та деяких інших. Таким
чином, хакерська культура, попри свій здебільшого аполітичний спосіб мислення,
може набути і політично свідомих рис у формі хактивізму. Хактивізм – це новий
вид політичної участі, який полягає в прагненні досягти соціально-політичних
цілей за допомогою комп’ютерів [1].
Незважаючи на
всю багатофункціональність та перспективність використання Всесвітньої мережі,
її можливості не безмежні. Малкольм Гладвел стверджує, що соціальні медіа не здатні спричинити
соціально-політичні зміни. Відомий соціолог Зейнеп Туфекці його підтримує, вважаючи, що
соціальні медіа безпосередньо не спричиняють революції, натомість сприяють
швидкому встановленню мережевих зв’язків [2]. Тобто йдеться про те, що інтернет не є причиною протестів, а
лише інструментом їх здійснення. Всесвітня мережа робить інформацію доступною,
і в тому її небезпека для недемократичних режимів, вона стирає кордони між
країнами, регіонами, нівелює різницю між мегаполісами та периферією, підвищує
рівень освіченості населення.
Сьогодні українське громадянське суспільство випробовується на міцність – у плані вибору ціннісних орієнтирів, захисту власних поглядів, готовності брати відповідальність на себе. Це неминучий етап у розвитку будь-якого суспільства. Так форма того, як це відбувається, дозволяє зарахувати Майдан-2013 до «ризомних» революцій, як їх називає Мануель Кастельc [3]. На його думку, це новий вид соціальних рухів, визначальним для яких є те, що вони народжуються в Інтернет-середовищі. Тим не менш, використовуючи автономію кіберпростору з метою самоформування, дискусії, взаємодії, вони неминуче виходять у міський простір, де будують фізичні соціальні мережі. Більшість нових протестних рухів використувують схожий шаблон для творення форм демократичної репрезентації - активне користування Інтернетом та захоплення міського простору [4].
Мануель Кастельс, описуючи «ризомні» революції, додає ще декілька характерних рис, пов’язаних із чинною ситуацією в українському суспільстві, яка призвела до виникнення Майданів. Він каже про політичну свідомість, що зростає, про сміливість думки стосовно того, що делегувати владу політикам уже не здається необхідним. Здається, що це є свідченням повсюдної втрати довіри до урядів та політичних систем. Протестні рухи, що виникають, у підсумку спрямовують свій посил до одного - до трансформації владних відносин [4]. Після успішних масових акцій в Єгипті з’явився термін «революція в соцмережі». Але революція не робиться в Facebook чи Twitter. Вона відбувається в головах. А соціальні мережі - це дуже швидкий інструмент поширення інформації, якщо він опиняється в руках опонентів влади.
У статті для видання The Washington Post Пабло Барбера і Меган Метцгер з Лабораторії соціальних медіа і політичної
участі при Нью-Йоркському університеті дослідили активність українських
користувачів соцмереж під час останніх протестів. Науковці висловлюють думку,
що, як і у випадку революцій у Тунісі, Єгипті або Лівії, відомих як «арабська
весна», під час українського Євромайдану велику роль відіграли соціальні
мережі. У дискусіях на цю тему українські
ЗМІ висловлюють думку, що соцмережі мали вирішальне значення для організації
протестувальників. Вчені зазначають, що 69% користувачів з активованою функцією геолокації
надсилали твіти з України. Найбільш цікавою рисою Twitter, на думку вчених, є сплеск реєстрації користувачів під
час протестів. З 34 тис. унікальних користувачів Twitter, які писали про
протести, 1,2 тис. були новими користувачами. Барбера та Метцгер
підсумовують, що українці у соцмережах активно використовують усі наявні засоби
для поширення та отримання інформації [5].
Переваги Інтернету
перед іншими джерелами інформації наступні:
-
Інтернет - це безмежний об’єм деталізованої інформації;
-
швидкість подачі інформації та її доступність для споживача;
-
інформація може бути знайдена шляхом пошуку, що неможливо, якщо йдеться про
газети чи телебачення;
-
автор та читач залишаються при бажанні анонімними;
-
широке охоплення аудиторії;
-
низький рівень контрольованості владою.
Як зазначає
З. Туфекчі, масові протести, що виникають за допомогою соцмереж можуть повалити
режим, але не здатні на стратегічні дії, спрямовані на отримання та підтримання
політичної влади. Їм не вистачає інституційного капіталу, який можуть надати
політичні партії та неурядові організації. Такі протести можуть чітко сказати
«Ні!». Але зазвичай виявляються неспроможними перенести свій потенціал до
наступного етапу державотворення, який безпосередньо впливає на політику, закон,
нормативні акти або шляхом виборів парламенту [6].
Необхідно розуміти, що кількість Інтернет-користувачів в країні не має визначального значення для виникнення соціальних заворушень, адже в здоровому, в соціально-політичному плані, суспільстві не виникає причин для активного протесту. Мережа - це не причина виникнення протестів, а інноваційний інструмент, який сприяє їх організації через поширення інформації. Головне завдання, яке стоїть перед електронними ЗМІ - це мобілізація населення для захисту своїх прав та свобод. І тут у кожного з’являється цілий арсенал засобів для того, щоб надати розголосу проблемі, всебічно її висвітлити, привернути увагу світової спільноти та знайти однодумців, котрі готові реальними діями змусити владу іти на поступки і досягати компромісів.
Таким чином,
особливою характерною рисою сучасного протесту є його технологічність, що проявляється
у застосуванні різних високотехнологічних засобів для візуалізації протесту. До
того ж Інтернет широко використовуються як засіб комунікації для мобілізації
громадян.
Література:
1. Качинська Н.О. Хактивізм: соціально-політичний протест онлайн
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://istfak.org.ua/tendentsii-rozvytku-suchasnoi-systemy-mizhnarodnykh-vidnosyn-ta-svitovoho-politychnoho-protsesu/188-transformatsiia-politychnykh-system-derzhav-svitu-v-konteksti-hlobalizatsii/346-khaktyvizm-sotsialno-politychnyy-protest-onlayn
2.
Зінько С. Роль
новітніх медіа в акціях протесту на Близькому Сході [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.academia.edu/1920117/The_role_of_new_media_in_the_protest_actions_in_the_Middle_East
3. Manuel Castells. How modern political movements straddle urban space
and cyberspace. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.theguardian.com/commentisfree/video/2013/mar/25/manuel-castells-political-cyberspace-video
4.
Чурікова К. Майдан як простір протесту [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.korydor.in.ua/spectema/33-yevromaidan/1581-maidan-iak-prostir-protestu
5.
Як українські протестувальники використовують Twitter та Facebook: дослідження вчених зі
США [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://ipress.ua/news/yak_ukrainski_protestuvalnyky_vykorystovuyut_twitter_and_facebook_doslidzhennya_vchenyh_zi_ssha_34903.html
6. Зейнеп Туфекчі. Від Єгипту до Туреччини. Протести
викликані соцмережами можуть скинути владу, але не здатні провести зміни [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/46475/