Право / 2.Административное и финансовое право.
Кирейко К.А.
Студентка 2 курсу напряму підготовки
«Правознавство»
Запорізький національний університет, Україна
Науковий керівник: д.ю.н., проф. Коломоєць Т.О.
АДМІНІСТРАТИВНЕ СТЯГНЕННЯ, ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ
Актуальність теми зумовлена тим, що
реформування українського адміністративного права пов’язане із суттєвою
перебудовою інституту адміністративної відповідальності. Вчинення будь-якого
адміністративного правопорушення тягне за собою застосування до правопорушника
адміністративного стягнення, яке визначене санкцією відповідної статті Кодексу
України про адміністративні правопорушення.
В юридичній літературі аналізу системи
адміністративних стягнень присвячено дослідження таких науковців, як В.Г.
Авер’янова [1], С.М. Алфьорова [2], О.В. Костькової [3], Н.В. Хорощак [4], Л.М.
Рябцева [5], Т.О. Коломоєць [6], Д.А.
Гавриленка [7], А.П. Шергіна [8], І.О. Личенко [9] та ін.
В адміністративному праві існує декілька
визначень поняття «адміністративне стягнення».
На погляд Л.М. Рябцева [5],
адміністративне стягнення – це міра відповідальності, що застосовується в
установленому законом порядку до особи, яка вчинила адміністративне порушення.
Аналогічної думки дотримується О.В. Костькова, яка вважає, що адміністративне
стягнення є встановленою державою мірою відповідальності за вчинення
адміністративного правопорушення і застосовується з метою попередження вчинення
нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Таким
чином, авторами виділено такі основні ознаки адміністративного стягнення:
- воно визначається органами державної
влади та закріплюється в санкціях статей Кодексу України про адміністративні
правопорушення;
- є формою вираження адміністративної
відповідальності;
- має визначений законодавством порядок
накладання;
- переслідує власну мету.
Отже, адміністративні стягнення
становлять самостійну групу заходів юридичної відповідальності.
За Т.О. Коломоєць [6] адміністративні
стягнення – це матеріалізований вияв адміністративної відповідальності,
негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка вчинила
адміністративний проступок і повинна відповісти за свої противоправні дії та
понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів
морального, матеріального та фізичного характеру. Отже, вчений виділяє дві
важливі особливості адміністративного стягнення: поряд з іншими функціями, воно
виконує функцію покарання правопорушника та завжди є наслідком неправомірної поведінки
особи.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України
про адміністративні правопорушення [10] адміністративним стягненням визнається
міра відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила
адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до
правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим
правопорушником, так і іншими особами. Отже, значне місце у визначенні
адміністративного стягнення відводиться саме його меті. Багато дослідників в
галузі адміністративного права виділяють дві основні мети накладання
адміністративного стягнення – виховна та попереджувальна. Але більш детальний
аналіз визначення поняття «адміністративне стягнення» дозволяє зробити
висновок, що його метою є також забезпечення правопорядку в суспільстві та
державі, захист суспільних інтересів, прав громадян та юридичних осіб,
компенсація заподіяної адміністративним правопорушенням шкоди, відновлення
порушених прав.
В українському законодавстві систему
адміністративних стягнень складають:
1. попередження;
2. штраф;
3. оплатне вилучення предмета, який
став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного
правопорушення;
4. конфіскація предмета, який став
знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;
5. конфіскація грошей, одержаних
внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
6. позбавлення спеціального права,
наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права
полювання);
7. громадські роботи;
8. виправні роботи;
9. адміністративний арешт;
Згідно зі ст. 25 КУпАП [10]
адміністративні стягнення можуть бути основними та додатковими. Основні
адміністративні стягнення накладаються за всі види адміністративних
правопорушень, додаткові – не є обов’язковими, вони можуть застосовуватися
тільки разом із основними.
На думку Д.А. Гавриленка [7],
адміністративні стягнення також можна поділити на разові (наприклад,
попередження, конфіскація) та триваючі (наприклад, виправні та громадські
роботи).
На думку А.П. Шергіна [8],
адміністративні стягнення можна класифікувати в залежності від їх зв’язку з
виховно-трудовим впливом на правопорушника: пов’язані з виховно-трудовим
впливом та непов’язані з виховно-трудовим впливом.
І.О. Личенко [9] зазначає, що
класифікація адміністративних стягнень повинна враховувати:
1. тривалість адміністративного
стягнення в часі: одномоментні та триваючі;
2. коло суб’єктів призначення та
застосування адміністративних стягнень: обмежене та широке;
3. ознаки особи, на яку накладається адміністративне
стягнення: фізична, юридична особа та громадянин – суб’єкт підприємницької та
господарської діяльності;
4. пріоритетність застосування
адміністративних стягнень: основні або додаткові).
Адміністративні стягнення можна
класифікувати в залежності від суб’єкта їх застосування:
1. стягнення, які можуть
застосовуватися виключно у судовому порядку: громадські роботи,
адміністративний штраф тощо;
2. стягнення, які можуть накладатися
правоохоронними органами та іншими органами державного управління: штраф,
попередження тощо.
Отже, адміністративні стягнення тягнуть
для осіб, які вчинили адміністративні проступки, обтяжливі наслідки майнового,
морального, особистісного чи іншого характеру і накладаються уповноваженими на
те органами чи посадовими особами на підставах і у порядку, встановлених
нормами адміністративного права.
Література:
1. Авер'янов В. Б. Реформування українського адміністративного права:
Ґрунтовний підхід для теоретичної дискусії/ Авер’янов В. Б.// Право України. -
2003. - №5. - С 117-120.
2. Алфьоров С.М., Ващенко С.В., Долгополова М.М., Купін А.П. Адміністративне
право. Загальна частина. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. –
216 с.
3. Костькова О.В. Административное право/ О.В. Костькова. – М: Аллель, 2010. –
64 с.
4. Хорощак Н.В. Адміністративні стягнення за законодавством України:
Монографія. – К.: Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України,
2004.
5. Рябцев Л.М. Административное право: курс лекцій/ Л.М. Рябцев, Т.В.
Телятицкая, А.Н. Шкляровский; под. ред.. Л.М. Рябцева. – Мн.: БГЭУ, 2006. – 437
с.
6. Коломоєць Т.О. Адміністративні та фінансові штрафи за законодавством
України: порівняльно-правова характеристика// Підприємство, господарство і
право. – 2001. - №8. – с.76-77.
7. Гавриленко Д.А. Администативное право Республики Белорусь/ Д.А. Гавриленко,
И.И. Мах. – Мн.: БГУ, 2002. – 188с.
8. Шергин А.П. Административная юрисдикция/ А.П. Шергин. – М.: Юрид. лит.,
1979. – 144с.
9. Личенко І.О. Адміністративно-делікатні аспекти захисту прав власності: монографія/
І.О. Личенко. – Львів: Львів. держ. у-т внутр. справ, 2011. – 216с.
10. Кодекс
України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10