Іванова В.В.
Національний авіаційний університет, Україна
Науковий
керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.
Правове
положення біженців в Україні
Проблема захисту прав біженців є досить
актуальною для багатьох держав світу, в тому числі, й для України, враховуючи
необхідність вирішення питання відповідності національного законодавства
міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері захисту прав біженців.
Правове положення біженців в Україні
визначається Конституцією України [1], Законом України «Про біженців та осіб,
які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8 липня 2011 року [2],
іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
У Розділі I Закону України «Про біженців
та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» говориться так [2]:
Біженець - особа, яка не є громадянином
України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за
ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства),
належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за
межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом
цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань,
або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого
попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї
внаслідок зазначених.
Особа, яка з хоче бути визнаною біженцем
в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний
кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна
протягом п’яти робочих днів звернутися до відповідного органу міграційної
служби із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового
захисту.
У разі якщо така особа під час
незаконного перетинання державного кордону України звернулася із зазначеною
заявою до посадової особи Державної прикордонної служби України, вона
зобов’язана надати цій посадовій особі пояснення про причини незаконного
перетинання державного кордону України. У разі відсутності у такої особи
документів, що посвідчують її особу, або якщо такі документи є фальшивими, вона
повинна повідомити в поясненні про цю обставину, а також викласти причини зазначених
обставин. Під час надання пояснень особою, яка не володіє українською або
російською мовами, орган Державної прикордонної служби України повинен
забезпечити перекладача з мови, якою така особа може спілкуватися. Після
надання пояснень особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або
особою, яка потребує додаткового захисту, повинна бути протягом 24 годин
передана посадовими особами Державної прикордонної служби України представнику
органу міграційної служби [3].
Не може бути визнана біженцем або особою,
яка потребує додаткового захисту, особа: яка вчинила злочин проти миру, воєнний
злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному
праві; яка вчинила злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття
в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового
захисту, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить
до тяжких або особливо тяжких злочинів; яка до прибуття в Україну була визнана
в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; яка до
прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує
додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не
поширюється на дітей, розлучених із сім’ями, а також на осіб, які народилися чи
постійно проживали на території України, а також їх нащадків (дітей, онуків) [2].
Статус біженця втрачається, якщо особа: 1)
добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства);
2) набула громадянство України чи добровільно набула громадянство, яке мала
раніше, або набула громадянство іншої держави і користується її захистом; 3)
добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої
перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 4)
будучи особою без громадянства, може повернутися в країну свого попереднього
постійного проживання, оскільки обставини, за яких було надано статус біженця,
більше не існують [2].
Особа позбавляється статусу біженця, якщо
вона вдається до діяльності, що становить загрозу національній безпеці,
громадському порядку, здоров'ю населення України.
Отже, можна стверджувати про те, що
біженці користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі
обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією,
законами чи міжнародними договорами України.
Література
1. Конституція України (Із змінами,
внесеними згідно із Законами № 742-VII від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 11, ст.143)
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
2. Закон України «Про біженців та осіб,
які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8 липня 2011 року.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17.
3. Юринець Ю.Л. Конституційне право
України. Навч. посіб. / Ю.Л. Юринець. - Ужгород: ФОП Бреза, 2014. - 368 с.