Право/8. Конституційне право
Клим Т.А.
Національний авіаційний університет, Україна
Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.
Правове регулювання питань громадянства України
Громадянство України - це стійкий,
необмежений у просторі правовий зв'язок фізичної особи з Українською державою,
заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України,
внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов'язків в обсязі,
передбаченому Конституцією та законами України [4].
Ознаками громадянства як певного
зв'язку особи з державою є [3]:
1) правовий характер;
2) необмеженість у просторі й часі;
3) максимальний характер взаємних прав та обов'язків.
Громадянином України, як і
іншої держави, є не будь-яка людина, а тільки та, котра проживає чи проживала
на її території, підкоряється державній владі, користується правами та виконує
обов'язки, тобто це особа, яка перебуває в особливих зв'язках з Україною [4, ст.65].
Принципи
громадянства - це найбільш важливі нормативно-регулятивні правила поведінки
громадянина і держави [5]:
1)
єдиного громадянства - громадянство держави Україна, що виключає можливість
існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо
громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то
у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо
іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він
визнається лише громадянином України [7];
2)
запобігання виникненню випадків безгромадянства. Зазвичай законодавством
передбачено, що дитина, знайдена на території певної держави, набуває
громадянство цієї держави (Україна, Австрія). Законодавство цих держав
забезпечує практичну реалізацію Конвенції про скорочення безгромадянства від 30
серпня 1961 р.;
3)
неможливості позбавлення громадянства України. Громадянин України не може бути
вигнаний за межі України або виданий іншій державі;
4)
визнання права будь-якого громадянина України змінити своє громадянство, що
відповідає вимогам Конвенції про громадянство заміжньої жінки від 20 лютого
1957 р. [6];
5)
неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без
громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України (необхідно
прожити два роки в шлюбі, щоб отримати громадянство України) або набуття
громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення
громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення
громадянства України другим з подружжя. Разом з тим, у мусульманських країнах,
зокрема в Саудівській Аравії, діє принцип автоматичного набуття підданства у
разі укладання шлюбу [6];
6)
рівності перед законом усіх громадян України незалежно від підстав, порядку і
моменту набуття ними громадянства України,
7)
збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина
України,
8)
захисту громадян України, що знаходяться за її межами.
Головні
аспекти громадянства [4]:
1. постійний правовий зв'язок між людиною і державою, який виявляється у їх
взаємних правах і обов'язках;
2. об'єкт конституційного права (ст. 25 КУ), що являє собою можливість людини вступити у відповідні відносини з
державою та припинити їх;
3. як один із елементів правових норм, що регламентують вище зазначені
відносини і фактично становлять собою основний інститут в межах генерального
інституту конституційно-правового статусу людини і громадянина.
Що
ж до натуралізації (укорінення), то це вторинний (похідний) спосіб набуття
громадянства. Цей спосіб належить до вольових, оскільки, як правило, потребує
виконання певних формальностей з боку такої особи.
Є
три основні види натуралізації [4]:
1. за клопотанням особи;
2. на підставі закону чи іншого внутрішньодержавного акта;
3. на підставі міжнародного договору.
Потрібно
наголосити, що такий поділ не є однозначним, оскільки деякі види набуття
громадянства можна віднести відразу до двох чи навіть трьох видів.
Отже,
законодавство України у сфері правового регулювання питань громадянства
ґрунтується на засадах законності, демократизму, гуманізму, а також на основі
тих принципів, які задекларовані в міжнародних правових актах.
Література
1.
Конституція
України // Відомості Верховної Ради України.-1996.-№30.-С.141.
2.
Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001 р. // Відомості
Верховної Ради України. - 2001. - № 13. - С. 65.
3. Комогоров Ю.
Громадянство в Україні: правові та соціологічні питання / Ю. Комогоров. – К.:
Право України, 2000. - № 8.
4. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посіб. / В.В.
Кравченко.- К.: Атіка, 2009. - 608 с.
5. Лотюк О. Принципи
громадянства України відповідно до Конституції України / О. Лотюк. – К.: Право
України, 1998. - № 7.
6. Мелещенко В.Ф.
Принципи громадянства / В.Ф. Мелещенко. – К.: Право України, 1992. - № 7.
7. Толкачова І. Конституційний
принцип єдиного громадянства / І. Толкачова. – К.: Право України, 2009. - № 11.
- ст. 196-200.