Дрозд Ю.С.

студентка групи ПМН-51

Національного університету державної податкової служби України

Наук. кер.: к.ю.н. доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Шемелинець І.І.

Проблеми спадкування корпоративних прав та шляхи їх вирішення

Процедура спадкування корпоративних прав є складною та дуже суперечливою. В зв’язку з цим, необхідно звернути увагу на проблемні ситуації, які виникають під час реалізації права на спадкування корпоративних прав.

Складним вважається питання про спадкування корпоративних прав у командитних товариствах, враховуючи, що до їх складу входять як повні учасники, так і вкладники командитного товариства.

Так, відповідно до положень частини четвертої статті 133, статті 135 Цивільного кодексу України повноваження повних учасників командитного товариства визначаються згідно з положеннями про повне товариство. У статті 122 Цивільного кодексу України визначено, що за засновницьким договором вести справи повного товариства можуть всі учасники спільно або ведення доручається окремим учасникам. Отже, питання про введення нових членів до складу вкладників командитного товариства мають вирішувати повні учасники, які можуть приймати рішення про компенсацію належної померлому повному учаснику частки за рахунок майна підприємства тощо. Лише потім може надаватись право набувати відчужувану частку (її частину) в складному капіталі товариства, вкладникам командитного товариства, які мають встановлені законодавством переваги на придбання таких часток.

Виникає питання стосовно спадкування корпоративних прав, коли в установчих документах товариства зазначено заборону на спадкування участі у випадку, а також коли в товаристві інші учасники товариства чи один з них не дають необхідної згоди на спадкування.

Аналізуючи порядок оформлення спадкових прав на ім’я спадкоємців, можна побачити, що в свідоцтві про право на спадщину зазначається частка кожного із спадкоємців на спадщину і перелічується увесь склад спадкового майна.

На практиці, якщо цінні папери (акції) можна перелічити і назвати, то корпоративне право являє собою лише фіксацію участі у певному підприємстві, яка супроводжується наявністю у спадкодавця установчого договору, статуту або цінного паперу, в якому встановлено внесок учасника до статутного фонду підприємства. Але ні вартісної оцінки корпоративного права, ні кількісного або якісного переліку корпоративного права не існує. Нотаріус при наявності у спадкодавця корпоративних прав на підприємство на підставі офіційних документів (виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб) має обов’язково зазначати частку померлого учасника у підприємстві та на підставі проведеної незалежної аудиторської перевірки зазначити її вартість. 

При цьому, зазначення нотаріусом у свідоцтві вартості частки у статутному фонді товариства не може слугувати для визначення грошової суми, яка підлягає виплаті спадкоємцям, які не вступили до товариства, оскільки відповідно до положень частини другої статті 148 Цивільного кодексу України порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Також, ні Цивільним кодексом України, ні іншим нормативно-правовим актом не визначено строк, протягом якого спадкоємці мають виявити своє бажання вступити у товариство чи відмовитись від вступу до нього. Так, на практиці трапляються випадки, коли спадкоємці не вчиняють будь-яких дій щодо свого волевиявлення на вступ до товариства. В такому разі товариство з обмеженою відповідальністю не може прийняти рішення про відмову в прийнятті до себе спадкоємця учасника, адже відсутня правова підстава для прийняття такого рішення. Чинне цивільне законодавство також не містить і положень щодо строків для прийняття чи відмови у прийнятті до товариства з обмеженою відповідальністю спадкоємців померлого учасника. В свою чергу така невизначеність може призвести до зловживань своїми правами з боку учасників такого товариства.

Для вирішення вказаних проблем, вважаємо за необхідне закріпити на законодавчому рівні строк для подання спадкоємцем учасника товариства з обмеженою відповідальністю заяви про вступ до товариства або про відмову у вступі до нього, а також строк надання згоди учасниками товариства з обмеженою відповідальністю на вступ спадкоємців до товариства, у разі, якщо статутом передбачена необхідність такої згоди.

Скажемо, такий строк міг би становити тридцять днів – для спадкоємця з моменту закінчення строку для подання заяви про прийняття спадщини та тридцять днів – для товариства, але вже з моменту надходження до нього заяви спадкоємця про намір вступити до товариства.

В деяких випадках, виникають проблеми у зв’язку з фактичною неможливістю спадкоємців вступити у володіння корпоративними правами протягом шести місяців після відкриття спадщини.

Маючи право на спадщину, спадкоємець перші шість місяців не може його реалізувати через відсутність доказів наявності цього права.

За цей час товариство може зазнати значних збитків або взагалі збанкротувати і спадкоємець фактично не зможе реалізувати свої права, які він отримав у спадщину.

Також, не врегульованою на законодавчому рівні залишається й ситуація, коли помирає учасник товариства з обмеженою відповідальністю, який має частку у статутному капіталі, що перевищує сорок відсотків. В такому випадку, учасники товариство з обмеженою відповідальністю, що залишились не можуть прийняти рішення про прийняття спадкоємця до складу учасників товариства та про внесення змін до установчих документів оскільки відсутній кворум на загальних зборах.

В такому випадку, доцільним вважається визначити кворум на рівні закону «Про господарські товариства» без урахування частки на яку відкрилася спадщина.

Відповідно до частини п’ятої статті 147 Цивільного кодексу України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи-учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Проте, чинним законодавством не визначено, що саме слід розуміти під такою згодою: окрему згоду учасника чи рішення загальних зборів, яким спадкоємцю померлого учасника дозволяється стати учасником товариства.

Дана норма є актуальною, зважаючи на поширену практику, коли, наприклад, в товаристві з обмеженою відповідальністю всього два учасника, кожен з яких володіє часткою в статутному капіталі в розмірі п’ятдесяти відсотків. Отже, спадкоємець, бажаючи стати учасником товариства, має отримати згоду єдиного учасника, котрий володіє 1/2 часткою статутного капіталу. Навіть якщо уявити, що згода учасників товариства оформлюється не рішенням загальних зборів, а звичайним письмово оформленим особистим документом учасника, включення нового члена вимагає внесення змін до статуту на підставі рішення загальних зборів. При цьому, загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш ніж шістдесятьма відсотками голосів.

Як закріплено в статтях 55, 56 Закону України «Про господарські товариства», при відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У таких випадках розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю підлягає зменшенню. Рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення статутного капіталу набирає чинності не раніш ніж через три місяці після державної реєстрації і публікації про це у встановленому порядку.

Тобто і в цій ситуації необхідне рішення загальних зборів як вищого органу товариства про зменшення статутного капіталу.