Психология и социология.

11.Психофизиология.

Дзвоник Г.П.

ОПТИМІЗАЦІЯ ТА КОРЕКЦІЯ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО СТАНУ МЕНЕДЖЕРІВ КОМЕРЦІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Професія менеджера відноситься до типу «людина-людина» та визначається наступними якостями: висока комунікативна культура, розвинені професійні навички, вміння керувати, оптимістична налаштованість на досягнення високих результатів в роботі, готовність до вирішення нестандартних ситуацій, здатність подумки ставити себе на місце іншої людини, уміння розуміти наміри, думки, настрій інших людей та розбиратися в їхніх стосунках, високорозвинені навички саморегуляції та ін.

В сучасний час, коли країна знаходиться на стадії реформування політичного, економічного та соціального, все найчастіше виникають екстремальні умови для здійснення професійної діяльності менеджерів комерційних організацій, які знаходяться під тривалим впливом стрес-факторів, що, в першу чергу, призводить до розвитку стресу. Таким чином, негативні впливи можуть досягати такого ступеню, коли виникає загроза виникнення у людини стану психоемоційного напруження, підвищення тривожності, агресивності, конфліктності, прояв дезадаптації та психогенно обумовлених розладів. Так, потужний вплив стресорів сучасного життя викликають захисну реакцію з метою збереження цілісності організму. Велике значення мають адаптаційні можливості організму людини та сучасні заходи психопрофілактики и психореабілітації. Необхідно проводити заходи щодо корекції та оптимізації психофізіологічного стану професіоналів та підвищення їх працездатності. Існують різні методи регуляції психофізіологічного стану людини, які поділяють на дві великі групи: оперативне управління (методи, що базуються на замкнутих оперативних зв’язках); програмне управління (методи, що обумовлені заздалегідь запланованими управляючими діями). До групи оперативного управління можна віднести методи психічної та психофізіологічної регуляції.

Психічна регуляція – це метод психопрофілактики, психогігієни та психокорекції пов’язаний з цільовим управлінням психічними, психофізіологічними процесами. Перевагою метода психічної регуляції є те, що його вправи посильні кожній людині й не потребують спеціального обладнання та особливих умов. За допомогою цього методу людина може поліпшити свій емоційний стан, вольові якості, увагу, пам’ять, тощо. Для досягнення бажаних результатів потрібен час і терпіння. Час оволодіння методикою психічної саморегуляції зменьшиться, якщо оволодіти деякими прийомами: вмінням створювати емоційний стан (формування стану психічного спокою або психічної мобілізації); управління психічними процесами (наприклад, увагою, концентрацією й на бажаному і, вміння за необхідністю розслабитись та заснути); навчитись за своїм бажанням ослаблювати м’язи або навпаки тонізувати, збільшити концентрацію їх силу; впливати на функції нервової системи шляхом відтворювання в пам’яті образів, емоційно забарвлених відчуттів .

Застосування психокорекційних процедур з метою формування позитивного емоційного стану у професіоналів включає: групові дискусії; рольові ігри; психогімнастику; ауторенінг; методи релаксації; індивідуально-психологічне консультування; психомалюнок та ін.

Одна з найперших практичних технік релаксації - медитація. Вона являє собою процедуру інтенсивного міркування, концентрації й зосередженості на одному об'єкті. Аналіз літератури свідчить про наявність значного позитивного впливу регулярних медитативних занять на органічну і психологічну сфери людини.

Техніка дихання справляє величезний вплив на функціональний стан людського організму. Довільно змінюючи режими дихання та кількість циклів вдихів-видихів за хвилину, можна впливати на психічну активність та на зміну пропорційності надходження кисню і вуглекисневого газу до крові. За результатами досліджень фахівців було доведено, що певні типи дихання сприяють розслабленню та нормалізації психофізіологічних показників.

Прогресивна м'язова релаксація (ПМР). Припущення Е. Джекобсона про те, що тіло реагує на стрес м'язовим напруженням, яке, у свою чергу, провокує появу відчуття тривоги, дозволило йому запропонувати техніку для зняття такого напруження й відновлення почуття спокою. Тривалі заняття з використанням цієї техніки у боротьбі з головними болями, болями у спині та у подоланні тривожних й депресивних станів мають високу ефективність.

Групова дискусія – це спільне обговорення якого-небудь полемічного питання, що дозволяє прояснити, змінити думку, позиції й установки учасників групи в процесі безпосередього спілкування. Дискусія може бути використана як з метою надання можливості учасникам побачити проблему з різних боків, так і як спосіб групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань, розв’язання прихованих конфліктів, надання учасникам виявити свою компетентність і тим самим задовольнити потребу у визнанні і повазі (це підсилює згуртованість групи, полегшує саморозкриття кожного студента і сприяє досягненню поставленої корекційної мети). Класифікують різні форми групової дискусіі, які використовуються в тренінгу і психокорекції. Так, виділяють структуровані дискусії, в яких задається тема для обговорення і чітко регламентується порядок проведення дискусії (форми, організовані за принципом «мозкової атаки») і неструктуровані дискусії, у яких ведучий пасивний, теми обираються самими учасниками, час дискусії формально не обмежується.

Групова дискусія складається з трьох етапів: постановки і розв’язання проблеми та підведення підсумків. Предметом групової дискусії в процедурі психокорекції психофізіологічного стану виступає особистісна проблема на відміну від соціально-психологічних тренінгів управлінської спрямованості, де предметом виступають інтелектуальні та організаційно-управлінські завдання і міжособистісні проблеми. Психолог як організатор дискусії поєднує висловлення учасників з кожного поставленого питання, узагальнює їх, групує, виділяє умовні думки, у ході чого досягається якісно новий результат, малоймовірний при індивідуальній роботі учасників групи.

Надзвичайно продуктивним вважається використання ігрових методів у тренінгу і психокорекції. На першій стадії групової роботи рольові ігри корисні як спосіб подолання скутості і напруженості учасників, як умова безболісного зняття «психологічного захисту». Ігри є інструментом діагностики і самодіагностики, що дозволяє ненав’язливо, м’яко виявити труднощі у міжособистісних контактах і психологічних проблемах. Завдяки грі інтенсифікується процес навчання, закріплюються нові поведінкові навички, знаходяться способи оптимальної взаємодії з іншими людьми, які раніше здавалися недоступними, тренуються і закріплюються вербальні і невербальні комунікативні уміння. Гра ефективна в створенні умов для саморозкриття, виявлення творчих потенціалів людини, для прояву щирості і відкритості, оскільки відтворює психологічний зв’язок людини з її дитинством. Внаслідок цього гра стає могутнім психотерапевтичним і психокорекційним засобом для особистості. Можливості ігрових методів у тренінговій і психокорекційній роботі невичерпні. Загальною ознакою рольових ігор є включення активності тренованого в події, що імітують дійсність або наближаються до дійсності.

У рольових іграх психотехнічної процедури корекції емоційної орієнтації наголос робиться на аналіз і рефлексію проявів емоційної орієнтації людини в міжособистісній взаємодії. Саме в рольових іграх найбільшою мірою реалізуються принципи активності, об’єктивації поведінки і всі принципи особистісних проявів: емпатійності, відкритості, прийняття, довіри переживанням, динамічності досвіду.

Психологічний малюнок (психомалюнок) використовується на етапі діагностики і формування психотехнічної процедури корекції психофізіологічного стану, а також на етапі здійснення. На етапі діагностики використовуються: психомалюнки-тести «Неіснуюча тварина», «Будинок», «Дерево», «Людина» та ін., що дозволяють одержати інформацію про наявність фобій, особистісну самооцінку, стан нервової системи, соціальну спрямованість людини. Також на етапі діагностики можна використовувати психомалюнок «Стіна», що дає інформацію про наявність психологічних захистів, емоційне самопочуття індивіда і його соціальне оточення на теперішньому життєвому етапі. Інтерпретація кольорової гами малюнка, структурних ліній, натичку, форми і розміру малюнка сприяють не тільки діагностиці, але і початку формування рефлексії згідно психокорекційній меті.

На етапі формування особливу роль грають психомалюнки «Скидання субособистостей», коли окремі члени групи ще не почувають себе здатними відкрито і щиро вербалізувати думки і почуття. Тому на допомогу приходить психомалюнок, у якому реалізується можливість відбити глибинний психологічний зміст, що відповідає психологічному стану суб’єкта.

Використовуючи психомалюнок «Автопортрет» на етапі здійснення, коли учасники групи застосовують свої нові уміння виражати власні емоції через художнній образ і читати психологічний зміст малюнків, що є одним з методів, які виводять на пізнання логіки несвідомого.

Використання психогімнастики в психотехнічній процедурі корекції психофізіологічного стану менеджерів для розвитку уміння рефлексувати і запам’ятовувати широкий спектр невербальних сигналів, відчуттів тіла, емоційних станів і зв’язаних з ними відчуттів, а також для удосконалення умінь розпізнавати такі сигнали в інших людей. Тим самим психогімнастика допомагає створювати цілісність і адекватність Я-образа, паралельно навчаючи позитивному емоційному відношенню до всіх його граней, а також подавати й одержувати зворотній зв’язок відносно цього Я-образу. В психогімнастичні вправи включені не тільки рухи тіла, але і можливість вербалізувати ключові моменти уміння, що програються. На етапі формування можна застосовувати такі психогімнастичні вправи як «Зображення емоцій», «Передавання емоцій», а у тренінгу спілкування використовуються такі вправи: «Обмін невербальною інформацією», «Контакт очей» та ін. На етапі нормування застосовують такі психогімнастичні вправи: «Заборонний плід», «Колодязь», які відбивають ціннісні орієнтації й актуальні потреби суб’єкта і дають можливість паралельно аналізувати емоційне відношення до цих психологічних характеристик людини.

В психокорекційній процедурі використовують вправи, які спрямовані безпосередньо на діагностику і формування позитивного емоційного відношення до самого себе, власному Я-образу і через нього до оточуючих людей і дійсності в різноманітності їхніх проявів. Паралельно у вправах можна відпрацьовувати уміння рефлексувати власні почуття, емоції думки і дії. Формуванню і нормуванню позитивної рефлексії емоційної орієнтації використовують вправи «Мої достоїнства і недоліки», «Роздратування», «Опис удачі-невдачі», «Біля дзеркала», «Я ціную», «Сила мови» та ін.

До процедури психокорекції можна віднести метод аутогеного тренування (АТ), який вважається важливим психопрофілактичним та психотерапевтичним засобом регуляції та оптимізації функціонального стану людини. Аутотренінгові вправи в процедурі психокорекції психофізіологічного стану людини виконують як релаксаційну функцію, так і функцію тренування уміння рефлексувати стани і думки, випробувані в ході АТ-вправ, рятунку від зайвої психічної напруги, стресових станів, розвивають навички аутосуггестії і закріплюють способи саморегуляції. За допомогою специальних вправ самонавіювання, здійснюється саморегуляція функцій організму. Особлива увага в курсі аутогеного тренування відводиться самостійним заняттям для подальшого закріплення навичок. Кожні аутотренінгові заняття повинні проходити 15-20 хвилин в зручному напівлежачому положенні з заплющеними очима при зосередженні уваги на думці, з метою встановлення її змісту, а потім відволіктись від усіх зайвих думок, відчуттів та зосереджитися на окремих частинах тіла, згідно словесній формулі.

Тексти АТ-вправ містять деякі особливості, про які потрібно пом’ятати при відтворенні відомих або конструюванні нових формулювань:

1) скрізь застосовується дійсний час (за винятком спеціальних

установок на позитивне самопочуття по закінченню вправи);

2) усі впливи повинні містити позитивний настрой – для цього варто уникнути вживання негативної частки «не», усі пропозиції звучать стверджувально;

3) негативні ефекти можуть мати формули, що викликають ваги в м’язах, тому краще говорити про тепло, розслабленість, легкість.

Після процедури обов’язковим є одержання зворотнього зв’язку від кожного з членів групи. Бажаний докладний звіт про відчуття під час АТ-вправ, про образи, про самопочуття. При правильному проведенні ведучим занять виникає відчуття гарного настрою, бадьорості, відновлення сил, впевненості в собі, радісного настрою. Тому ауторенінг може бути застосовано як загальний засіб зняття фізичної і психічної напруги, втоми, стресових реакцій. Так, наприклад, в основі тренінгу «Позитивного мислення» лежить оздоровче мислення, яке ставить за мету досягнення внутрішньої гармонії та сприяє психофізіологічному здоров'ю. На думку Ю.М. Орлова, технологія позитивного мислення передбачає оволодіння технікою самоспостереження, аналізу причин власних емоційних реакцій та дозволяє розвинути вміння контролювати власний психічний стан. Ще одним із надбань техніки є усвідомлення людиною варіативності власної поведінки та оволодіння технікою гнучкого вибору стратегії реакцій на ту чи іншу подію. Таким чином, відбувається швидша адаптація до стресової ситуації, що призводить до мінімізації затрат внутрішніх ресурсів.

Техніка аналізу стресорів «Щоденник стресорів професійного середовища», спрямована на когнітивне усвідомлення залежності власних поведінкових реакцій, емоційного стану від особливостей суб'єктивного прийняття стресової ситуації. Наслідком використання цієї техніки є усвідомлення характеристики власних професійних стресорів та прийняття відповідальності на себе за власні емоційні та поведінкові реакції що обумовлені впливом.

Тренінг «Управління часом» часто виступає як складова частина тренінгу з самоменеджменту, але його виокремили в окремий блок для підкреслення важливості цієї техніки при створенні технології подолання та профілактики професійного стресу. Засновником теорії ефективного управління часом є Л. Зайверт. Ця теорія передбачає оволодінням спеціальними навичками, які дозволяють ефективно розподіляти 24 години доби, з метою досягнення особистісних, професійних цілей та сприяє підвищенню ефективності власної діяльності в цілому.

Тренінг «Асертивної поведінки» у психології розглядається як самостверджувальна поведінка, що включає в себе здатність відстоювати свої права без обмеження прав інших людей. Асертивна технологія пов'язана з розвитком комунікативних умінь та розвитком такої якості, як впевненість у собі. Технологія розглядає причини виникнення невпевненої та агресивних типів поведінки, а також вона спрямована на формування навичок асертивної поведінки. Значний акцент у технології ставиться на оволодіння вмінням проявляти впевненість як вербально, так і невербально. Або інакше, коли людина поводиться невпевнено або виявляє агресивність, незадоволені потреби можуть ставати стресорами. В цілому можна зробити висновок, що лише планомірний, багатоаспектний вплив на всі сфери життєдіяльності особистості - як на органічну, психофізіологічну, так і на психологічну дозволяє ефективно проводити профілактику виникнення професійного стресу у фахівців та персоналу організацій.

До методу психічної регуляції можна віднести метод музикотерапії. Одним з важливих факторів, що зумовлюють позитивний емоційний стан, є музика. Неможливо переоцінити її роль у житті людини. Після напруженої розумової або фізичної діяльності необхідно застосувати музичні програми, які сприяють зниженню відчуття втоми та поліпшують настрій. Негучна мелодійна музика (10Дц) заспокоює, врівноважує емоційний стан людини. Музичні твори, які рекомендують для заспокоєння, врівноваження стану: Чайковський. Анданте кантабіле (зі струного квартету); Чайковський. Пісня без слів (фа мінор); Бах. Арія (для струного оркестру); Бах. Прелюдія до мажор (із першого тому); Моцарт. Нічна серенада (друга частина для струного оркестру); Барбер. Адажіо (для струного оркестру); Шуберт. Незакінчена симфонія (II частина для симфонічного оркестру); Вагнер. Вступ до опери «Лоенгрін»; Бізе.Антракт до третьої дії опери «Кармен» та ін. Великий російський психіатр, невропатолог В.М.Бехтерев радив для позбавлення людини негативного стану, поганого настрою, спочатку дати прослухати мелодії, що відповідають її настрою, а потім змінити характер музики відповідно до її душевного стану. Тому з метою регуляції емоційного стану людини, рекомендовано прослуховувати не складні й не великі за обсягом музичні твори, переважно романси та пісні. Медичні фахівці стверджують, що в багатьох випадках достатньо провести 8–10 сеансів спрямованого прослуховування музики, щоб отримати відчутне поліпшення психічного стану людини.

Для підвищення тонусу та поліпшення свого стану здоров’я знайдені способи застосовування ароматів різних рослин. В сучасній медицини для лікування різних хвороб застосовують методи аромофітотерпії. Встановлено, що під впливом біологічно активних ефірних масел, підвищується загальна неспецифічна резістентність організму, працездатність, поліпшується самопочуття, зменшується втома, зникає почуття тривоги, поліпшується сон. Зазначено, що ефірні масла це своєрідний «інструмент», який «запускає» механізм спрямованого управління функціональним станом людини. Цей ефект здійснюється за рахунок двох механізмів: асоціативного та рефлекторного. Асоціативний базується на запам’ятовуванні взаємозв’язків ароматів і звичних уявлень. З точки зору управління функціональним станом людини, аромати поділяють на три групи:

І. Стимулюючі та тонізуючі нервову систему (гвоздика, лавровий лист,

іріс, смородина, горобина,чай, кава, тополя чорна);

ІІ. Заспоковують нервову систему (апельсин, мандарин, валеріана, герань тм’яна, лимон, резеда, роза, цикломен);

ІІІ. Ароматичні адаптогени, нормалізуючі ( м’ята перечна).

Речовини, що знаходяться в ефірних оліях, за своїми характеристиками мають не вузькоспецифічну дію, їх потенціал біологічного впливу розповсюджується на різні системи організму. Гарантіей успіху є переконливе бажання засвоєння методу саморегуляції. Успіх у засвоєнні навичок психічної саморегуляції залежить від індивідуальних можливостей людини.

До методів психофізіологічної регуляції відносять - лікувальний масаж, активне фізичне навантаження, якє дає можливість переключити емоційне збудження на рухові зони організму. Зняти внутрішнє напруження можна за допомогою техніки релаксації (антистресова релаксація).

В сучасній медицині активно застосовується метод рефлексотерапії, який має багатовікову історію. Цєй метод базується на противобольовому, антистресовому та загальноукріпляючому ефектах за рахунок впливу на активні точки шкіри. Вплив на активні зони шкіри сприяє підвищенню адаптивних можливостей організму, підтримки оптимального рівня перебігу основних професійно важливих психічних процесів і є важливим моментом профілактики стресових станів. Впливи можуть здійснюватись факторами різного характеру: механічним (голкотерапія, натиском пальця, кульковидною палицею); термічним (припалювання, прогрівання); електричним (електропунктура, електровібромасаж); електромагнитним (магнітотерапія, лезеропунктура), тощо. Доцільно зауважити, що позитивні ефекти від впливів на активні точки (зони) шкіри, базуються виключно на мобілізації власних функціональних резервів організму.

До методів програмованого управляння психофізіологічним станом людини входять: фізіолого-гігієнічні та фармакологічні засоби. До фізіолого-гігієнічних засобів відноситься: організацію раціональних режимів праці, оптимізацію професійного середовища, активний відпочинок, сбалансоване харчування, загартовання. Розглянемо більш детально перелік та зміст технік і тренінгів, які стосуються профілактики та подолання стресового стану. Аналізуючи техніки впливу згідно цього рівня, можна зробити висновок про те, що їх метою є підтримання біологічної рівноваги (гомеостазу) організму людини. Під впливом стресорів рівновага може порушуватись, що сприяє зниженню опірності організму людини. Основні техніки:

1. Антистресове харчування. Нерівномірність у споживанні їжі, недостатнє або надлишкове харчування знижують імунні функції організму та сприяють швидкій втомлюваності, зниженню активності, працездатності. Основні процедури при застосуванні цього методу боротьби зі стресом спрямовані на усвідомлення основних принципів харчування та вироблення таких навичок харчування, які будуть сприяти підвищенню опірності організму до негативного впливу зовнішнього середовища.

2. Фізична активність. Загальна фізична активність дозволяє підтримувати оптимальний енергетичний стан, розвивати фізичні якості і, в цілому, сприяє опірності організму людини до стресового впливу. Корисними в даній ситуації є такі види вправ: біг, плавання, лижі та вправи на розвиток гнучкості опірно-рухового апарату та різні види гімнастичних вправ.

В межах фармакологічніх засобів використовують вітаміни, адаптогени (підвищують адаптацію організму до середовища), стимулятори центральної нервової системи, траквілізатори (знижують рівень емоційного реагування), ноотропи (покращують обмін у клітинах головного мозку), рослинні ліки (адоніс, бояришник, валеріана, жень-шень, ехінопанакс, звіробій, календула, меліса, м’ята перечна та ін.).

В основі методу аутофіторегуляції лежить використання лікарських рослин з метою нормалізації фізіологічних функцій і психофізіологічного стану людини в цілому. При цьому використовуються рослини, що містять адаптогени - спеціальні речовини, які підвищують стійкість організму до впливу стресорів. Їх дія заснована на підвищені інтенсивності обміну речовин, захисті та стимуляції центрів нервової та ендокринної регуляції. Вони виконують стимулюючу функцію. Внаслідок індивідуально обраного комплексного застосування цих трав, підвищується фізична та розумова працездатність, прискорюються процеси відновлення.

Застосування вищенаведених методів психічної регуляції та психокорекційних процедур допомогає подоланню у професіоналів тривожних, депресивних і стресових станів, що сприяє формуванню позитивного емоційного відношення до самого себе, до оточуючих людей і дійсності та забезпечує оптимальний психофізіологічний стан менеджерів комерційних організацій для успішного здійснення професійної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Білик І.Г. Стрес-фактори та роль психолога при підборі управлінського персоналу. // Актуальні проблеми психологіі ім. Г.С.Костюка, АПН України, 2002, ч. 6. – С. 67-71.

2. Борневессер М. Стресс в условиях труда // «Иностранная психология», 1994, №1, Т.2. – С.44-50.

3. Ведяев Ф.П. Емоційно-стресові стани. - Київ, Здоров"я, 1979. с.53-55.

4. Карамушка Л.М. Синдром професійного вигорання та професійна кар’єра працівників./ За ред. С.Д.Максименко та ін. – К., 2004. – 311с.