Філоненко В.М.

Харківський Національний університет внутрішніх справ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ АГРЕСИВНОСТІ ЗАСУДЖЕНИМИ-РЕЦИДИВІСТАМИ

Вивчення проблеми агресивності злочинців – рецидивістів дозволяє прогнозувати її прояви в умовах відбування покарання, і взагалі можливість ресоціалізації та розробки ефективних методів попередження рецидивної злочинності. На думку В.С.Батиргареєвої рецидивісти відрізняються більшою суспільною небезпечністю, що пов’язано з існуванням у них, як правило, стійкої антисоціальної настанови, міцно укоріненої готовності діяти в одному напрямку – в напрямку досягнення своєї злочинної мети[3, с.233].

Агресивність – це властивість особистості, що являє собою схильність людини реагувати певним чином на ситуацію, що склалася, готовність до прояву агресивних дій, а також схильність сприймати поведінку інших як ворожу.

Такі вчені, як Ю.М.Антонян та В.В.Гульдан пропонують сприймати агресію як реакцію на фрустрацію потреб, що супроводжується емоційними станами гніву, ворожістю, ненавистю та ін. [2, с.125]. З.Фрейд, К.Лоренц, при розгляді питання виникнення агресії віддавали перевагу внутрішнім біологічним чинникам, інші – А.Бандура, Л.Берковітц, А.Макаренко - зовнішнім соціальним. Е.Фромм вирізняє так звану захисну агресію, яка служить для виживання індивіда - як інстинкт, та інший вид агресії - деструктивність або жорстокість – це пристрасть, яка не має жодної конкретної мети і її проявлення є виключно людською особливістю.

Прояви агресивності в поведінці особистості є результатом розвитку конкретного індивіда в даних конкретних умовах під впливом біологічних та соціальних факторів. Будучи структурним елементом особистості агресивність вступає у взаємодію з її компонентами, такими, як комунікативність, цілеспрямованість, інтереси та інші. Схожу думку мають такі науковці, як О.Ю.Михайлова, О.М.Морозов, Т.Р.Морозова, котрі зауважують, що індивідуальна злочинна насильницька поведінка є результатом взаємодії стабільних особистісних утворень, які характеризують антисуспільну спрямованість суб’єкта (його потреб, переконань, цінностей і т.ін.) і криміногенної ситуації (конкретної життєвої ситуації, яка сприяє здійсненню злочину)[7, с.15].

Сприятливими умовами для проявів та розвитку агресивності особистості є мікросередовище засуджених. Воно може провокувати реалізацію не тільки агресивних, а навіть аутоагресивних тенденцій в поведінці засуджених.

Дослідженнями агресивної поведінки злочинців та агресивності засуджених займалось багато вчених. Найбільш відомі серед них Ю.М. Антонян, О.М. Бандурка, В.В. Гульдан, А.Ф. Зелінський, О.М. Морозов, В.Ф. Пирожков, В.Г. Самовічев, В.М. Синьов, Г.Ф. Хохряков, І.В. Шмаров, та інші дослідники, які наголошують на тому, що при поміщенні в місця ізоляції будь-яка людина завжди стає озлобленою та агресивною.

В Олексіївській виправній колонії міста Харкова, яка належить до кримінально-виконавчих установ середнього рівня безпеки для осіб, які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі, було нами проведено дослідження агресивності засуджених за вчинення корисливих злочинів (крадіжки, шахрайства) та осіб, які засуджені за вчинення насильницьких злочинів (нанесення тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтування, вбивства).

Метою даного дослідження було виявлення специфіки агресивності у засуджених за вчинення корисливих злочинів (перша група, у яку увійшло 48 осіб) та засуджених за вчинення насильницьких злочинів ( друга група, яку склали 49 осіб).

Були використані методика діагностики показників та форм агресії А.Басса та А.Дарки та проективна методика Hand-test Б. Брайкліна, 3.Піотровського, Е. Вагнера, що призначена для прогнозування особливостей агресивної поведінки.

В цілому, зафіксовано високий рівень агресивності засуджених обох груп, виявлено вірогідні розбіжності між групами за такими видами агресивності як підозрілість та непряма агресія.

Показники підозрілості у злочинців корисливого типу вірогідно вищі, ніж у злочинців насильницького типу. Це пояснюється тим, що злочинці корисливого типу більш залежні від результатів своєї діяльності і через це прагнуть враховувати будь-які чинники, котрі можуть впливати на хід подій (тримати все під контролем). Для поведінки злочинців корисливого типу характерними є гіпертрофовані корисливі спонукання, досягнення яких неможливе законними способами. На схожі дані вказує М.І.Єнікеєв, який підкреслює, що основною психологічною особливістю корисливих злочинців є деформація їх потребової сфери - утилітарні потреби блокують потребу вищих рівнів [5,с.304]. Тобто, злочинці корисливого типу більш за все занепокоєні реалізацією своїх злочинних планів, від успішності яких залежить вирішення багатьох проблем, насамперед матеріальних.

У засуджених корисливого типу зафіксовані вірогідно вищі порівняно із засудженими насильницького типу показники непрямої агресії. І це зрозуміло, тому що непряма агресія завжди спрямована на іншу особу обхідним шляхом, без прямих сутичок та конфліктів, а злочинці корисливого типу більш адаптовані до суспільних відносин і прагнуть уникати прямих конфліктів, на відміну від злочинців насильницького типу. О.М. Пастушеня зауважує, що у значної частини корисливих рецидивістів виявлено неприйняття насильства для досягнення злочинного результату. Однак, вчинення насильницьких дій у конфліктній ситуації, що істотно зачіпає особисті інтереси, для них прийнятно [8].

Готовність до проявів агресії та директивності у засуджених насильницького типу є вірогідно вищою, ніж у засуджених корисливого типу. Такі відмінності обумовлені тим, що засуджені насильницького типу частіше застосовують агресивні дії та більше готові до їх використання в своїй поведінці, небажанням цих осіб пристосуватися до оточення, підпорядковуватися зовнішнім умовам. Як вказують в своїх дослідженнях Ю.М. Антонян та В.Є. Емінов, насильницьким злочинцям, зокрема вбивцям, притаманні порушення в емоційній сфері, психологічна та соціальна відчуженість, труднощі при засвоєнні моральних та правових норм. Вони схильні переносити на інших риси, які притаманні їм самим. Це ворожість, агресивність, мстивість [1, с.129].

У злочинців корисливого типу значно більше, ніж у засуджених насильницького типу, проявлена готовність пристосуватися до середовища. Це пояснюється тим, що корисливі більше контактні, соціально адаптовані, для їх способу життя потрібні добре розвинені навички спілкування з іншими, вміння швидко зав’язувати нові знайомства.

Відсутність вірогідних розбіжностей між показниками в обох групах досліджуваних свідчить про можливість витіснення проявів активності з їх боку. Г.Ф.Хохряков за результатами своїх досліджень вказує на те, що жорстка регламентація діяльності та поведінки, яка передбачає покарання за відхилення від норми, формує пасивність, призводить до того, що більшість засуджених свідомо обирають нейтральну позицію як основну стратегію життя [8, с.69].

Таким чином, виявлено відмінності між засудженими за різними ознаками кримінального діяння. У корисливих злочинців більше, ніж у насильницьких, проявлена схильність до проявів непрямої агресії, підозрілості та готовність пристосуватися до оточуючого середовища.

У засуджених насильницького типу більше проявлена готовність до проявів агресії та директивності, ніж у злочинців корисливого типу, що свідчить про вищу ймовірність прояву відкритої агресії у поведінці Їх об'єднує відсутність прагнення «рахуватися» з іншими людьми, враховувати почуття, права і наміри інших у своїй поведінці. Такі тенденції не передбачають взаємних «симетричних» міжособистісних взаємин та відображають готовність до відкритого агресивної поведінки, небажання пристосовуватися до соціального оточення. Слід наголосити, що ці відмінності було виявлено на неусвідомлюваному рівні за проективною методикою, тоді як на усвідомлюваному рівні у відповідях на прямі питання ці досліджувані меншою мірою декларують можливість відкритих агресивних поведінкових проявів.

Дослідження та вивчення питань походження, динаміки, способів реалізації агресивної поведінки осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі є найбільш значущим для прогнозування їх поведінки та подальшої ресоціалізації.

Література

1. Антонян Ю.М. Личность преступника. Криминально-психологическое исследование / Ю. М. Антонян, В. Е. Эминов. – М. : Норма : Инфра – М, 2010. - 368с.

2. Антонян Ю.М. Криминальная патопсихология / Ю. М. Антонян, В. В. Гульдан // – М. : Наука, - 248с.

3. Батиргареєва В.С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально правові та кримінологічні проблеми: монографія / В.С.Батиргареєва.-Х.: Право, 2009.- 576 с.

4. Дмитриев Ю.А. Пенитенциарная психология / Ю.А.Дмитриев, Б.Б.Казак. – Ростов н/Д :Феникс, 2007. – 681

5. Еникеев М.И. Юридическая психология. / Еникеев М.И. - М.: Норма, 2005. – 640 с.

6. Морозов О.М., Агресивні засуджені / О.М. Морозов, Т.Р. Морозова – К.: «МП Леся», 2000. – 204с.

7. Пастушеня А.Н. Характеристика обусловленности внешнего проявления криминогенной склонности личности/ А.Н. Пастушеня // Прикладная юридическая психология. - 2012. - № 1. - С. 55 – 56.

8. Хохряков Г.Ф. Преступления осужденных: причины и предупреждение / Г.Ф. Хохряков, Г.С. Саркисов // Ереван : Айстан, 1988. - 280 с.