Психология и социология / 3. Современные тенденции в методологии пси­хологических исследований

Батанцева Тетяна

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

Психологічні особливості почуття дорослості в підлітковому віці

Підлітковий вік займає важливу ланку в загальному процесі становлення людини як особистості. На цей період життя і розвитку людини припадає формування характеру, усіх біологічних структур та складу діяльності дитини, закладаються основи підсвідомого мислення, загальна спрямованість у формуванні соціальних установок і моральних уявлень. Досліджуючи особливості підліткового віку, варто відзначити феномен виникнення почуття дорослості, який є одним із провідних форм психологічного розвитку підлітка.

Особливості підліткового віку досліджували Б. Бадмаєв, Л. Божович, Л. Виготський, В. Давидов, Д. Ельконін, Ж. Піаже, Г. Шахвердов, Е. Шпранглер.

Почуття дорослості у підлітків вивчали А. Асмолов, Л. Виготський,                  Т. Драгунова, Д. Ельконін, І. Кон, С. Холл, Д. Фельдштейн, З. Фрейд та ін.

Велику увагу особливостям підліткового віку приділив американський психолог Ст. Хол на початку XX століття. Підлітковий вік він відносив до перехідного, проміжного періоду розвитку, періоду «бурі й натиску», а зміст підліткового віку він охарактеризував як «кризу самосвідомості». Тільки переборовши цю кризу, вважав вчений, підліток здобуває «почуття індивідуальності». А поки це не наступило, він буде перебувати в стані пошуку свого «Я» [1].

У дослідженнях науковців почуття дорослості розглядається як феномен, який забезпечує дитині  появу перших засад до розвитку на наступному рівні, обумовлює формування характеру, виникнення почуттів відповідальності, нових установок до спілкування з однолітками і з батьками, до самоутвердження та самоідентичності у суспільстві [4].

Д. Ельконін під почуттям дорослості розумів становлення готовності дитини до життя в суспільстві дорослих в якості повноцінного і рівноправного його учасника. В процесі виникнення дорослості Д. Ельконін виділяє дві сторони: становлення об’єктивної готовності дитини до життя в суспільстві дорослих (об’єктивна дорослість) і суб’єктивної готовності – розвиток почуття дорослості і тенденцій до дорослішання [2].

А ось що з цього приводу відзначає Б. Бадмаєва: «Причина конфліктних ситуацій у спілкуванні дорослих з підлітком пояснюється зміною відношення підлітка до дійсності: він почуває себе «уже не дитиною» або «не гірше дорослого», а дорослий продовжує вважати його дитиною, тобто наявна зміна позиції дитини стосовно самої себе й всіх дорослих, у тому числі до вчителів і батьків» [3].

Метою нашого дослідження стало вивчення генезису поняття «почуття дорослості» і динаміки його протікання у підлітків.

Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Херсонської гімназії № 3. Дослідженням було охоплено 20 учнів – 10 учнів 8 класу (5 хлопців та  5 дівчат) та 10 учнів 10 класу (5 хлопців та  5 дівчат).

Для дослідження психологічних особливостей виникнення почуття дорослості у підлітків 14-17 років у даній роботі був використаний «Тест-опитувальник особистісної зрілості» Ю.З. Гільбуха, метою якого і є визначення рівня особистісної зрілості особи.

Результати проведеного дослідження дають змогу констатувати наступне. Жоден із підлітків, які брали участь в експерименті, не має 100% сформованого почуття дорослості. 2 учні 10 класу (тобто 10%) мають високий рівень особистісної зрілості, 9 підлітків (45 %) – задовільний рівень. При чому слід відзначити, що 5 учнів 8 класу та 4 учні 10 класу мають такий рівень (фактично почуття дорослості формується вже у 14 років). 9 учнів (45 %) мають низький рівень особистісної зрілості, при чому знову ж таки такий рівень мають 5 учнів 8 класу та 4 учні 10 класу.  А це свідчить про те, що почуття дорослості на моральній та інтелектуальній основі може формуватися вже на початку підліткового віку, але особистісні якості ще не сформовані настільки, щоб поводитись, як дорослий. Деякі підлітки мають дуже низький рівень почуття дорослості.

Таким чином, можна зауважити, що у більшості підлітків, які вивчалися нами, вже виникло почуття дорослості. Проте у підлітків цей феномен виявлявся неоднаково яскраво, в різних випадках і ступінь його сформованості теж був неоднаковим.

Дане дослідження також показало, що дуже високого рівня мотивації не має жоден учень. Хоча фактично один із підлітків знаходиться на межі сформованості – набрав 23 бали (високий рівень сформованості знаходиться у межах від 33 до 24 балів). 3 підлітки (15%) мають високий рівень  мотивації досягнень. Слід зауважити, що це старші підлітки – учні 10 класу. 7 підлітків (35%) мають задовільний рівень мотивації досягнень. При чому цікаво, що серед них – 4 учні 8 класу, тобто у віці 14-15 років підлітки свідомо підходять до мотивації на досягнення. Проте багато з них ще не розуміють її значення. Так, серед даної групи 10 учнів (а це 50%) мають незадовільний рівень мотивації на досягнення, з них 6 підлітків – учні 8 класу. Такими є результати, що визначають загальну спрямованість діяльності індивіда на суттєві життєві цілі, прагнення до максимально повної самореалізації, самостійність, ініціативність, прагнення до лідерства, до досягнення високих результатів в діях.

         За результатами дослідження, жоден підліток не має повністю сформованої «Я»-концепції», так само як і не має жодного учня з високим рівнем сформованості відношення до свого «Я». 3 підлітків 10 класу (15 %) мають задовільний рівень. А отже, бачимо, що упевненість у своїх можливостях, задоволеність своїми здібностями, темпераментом і характером, знаннями, уміннями і навичками з'являється у старших підлітків. Усі інші учасники експерименту – 17 дітей (85%) мають незадовільний рівень сформованої «Я»-концепції». Вона формуватиметься і надалі, і стане чітко вираженою у старших підлітків.

         Досить високий рівень сформованого почуття громадянського обов’язку має 3 підлітки (15%) – при чому це 2 учні 8 класу і 1 учень – 10 класу. Отже, у молодших підлітків може бути високий рівень сформованості почуття громадянського обов’язку. Очевидно, це можна пояснити цілеспрямованою виховною роботою, що проводиться у класі, школі та вдома. Високий рівень сформованості даного почуття знаходимо у 7 учнів (35%), серед них – 2 учні 8 класу та 5 учнів – 10 класу. Отже, очевидно, старші підлітки мають більш високий рівень сформованості даного почуття. 2 учні (10%)  мають задовільний рівень сформованості даного почуття. 8 учнів (40%) мають досить низький рівень сформованості і очевидно потребують цілеспрямованої допомоги з боку старших – вчителів, батьків. А отже, є потреба подальшого виховання у підлітків інтерес до явищ суспільно-політичного життя, почуття професійної відповідальності тощо.

Дана методика дозволила визначити також таку важливу складову дорослості підлітка, як життєва установка, тобто було визначено рівень розуміння підлітками відносності усього сущого, переважання інтелекту над почуттям, емоційну врівноваженість, розсудливість. Як і за попередніми характеристиками, серед підлітків даного експерименту немає жодного, що мав би 100% сформовану життєву установку. 5 підлітків (25%) проте мають високий рівень її сформованості. Варто зауважити, що серед них – 4 – це учні 10 класу. 4 підлітків (20%) мають задовільний рівень сформованості даної якості. 11 (55%) підлітків ще повинні формувати у собі життєву установку.      

Здатність до психологічної близькості з іншою людиною на досить високому рівні сформована у 2 підлітків (10%), при чому 1 підліток – учень 8 класу та 1 підліток – учень 10 класу. 8 підлітків (40%) мають високий рівень здатності до психологічної близькості з іншою людиною. Серед них – 3 підлітків 8 класу та 5 підлітків – 10 класу. Отже, у старших за віком підлітків дана здатність є більш сформованою. 6 (30%) підлітків мають задовільний рівень сформованості почуття психологічної близькості з іншою людиною. 4 (20%) підлітки мають незадовільний рівень сформованості даного почуття. 

Зрілість – це результат дорослішання, тобто якість, залежна, передусім, від віку. При чому це поняття поширюється як на людський організм, так і на особу, тобто на ті якості, які пов'язані із засвоєнням моральних норм, принципів міжособистісного спілкування, поведінкою в колективі тощо. Чим старша дитина, тим, як правило, вищий рівень її особистісної зрілості.

Проте особистісна зрілість не є функцією одного лише віку. Вона багато в чому залежить і від конкретних умов, в яких росла і виховувалася людина.

Література:

1.                 Вікова та педагогічна психологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. – 2-ге вид. – К. : Каравела, 2007. – 400 с.

2.                 Возрастная и педагогическая психология: учеб. пособие для студ. пед. ин-тов / под ред. А. В. Петровского. – М. : Просвещение, 1973. – 287 с.

3.                 Гамезо М. В. Курс общей, возрастной и педагогической психологии / М. В. Гамезо. – М.: Просвещение, 1982. – Вып. 3. – 176 с.

4.                 Туріщева Л. В. Вікові аспекти виховання школяра / Л. Туріщева // Виховна робота в школі. – 2006. – № 8 − С. 36 – 41.