ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА И СПОРТ /

1. Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.

Добровольский В. Е.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Фізична якість гнучкість у спортивній гімнастиці

Актуальність проблеми. Рівень фізичних можливостей гімнаста відображають фізичні якості, що представляють собою поєднання вроджених морфологічних можливостей із придбаним в процесі навчально-тренувальних занять досвідом. Під фізичними якостями розуміються рухові можливості гімнаста, при цьому гнучкість представляється для гімнаста й занять гімнастикою основною фізичною якістю: чим більше розвинена у гімнаста фізична якість гнучкість, тим легше він буде здатен засвоювати технічні елементи, й навпаки, заняття фізичні вправи, що використовуються у заняттях гімнастикою розвивають гнучкість (В. М. Зациорский, 2009; Л. П. Матвеев, 2004 й ін.).

Сукупність фізичних здатностей визначає розвиток тієї або іншої фізичної якості. Говорити про розвиток гнучкості можна лише тоді, коли забезпечується підтримка у виконанні певної рухової діяльності при всьому різномайтті рухових режимів її виконання. Розвиток фізичної якості гнучкості відбувається під дією двох основних факторів: спадкоємного індивідуального розвитку організму й адаптації його до зовнішніх впливів. В силу цього, під процесом розвитку фізичних здатностей слід розуміти єдність спадкоємного й змін, що з'являються внаслідок впливу фізичних вправ на структури організму.

Заняття гімнастикою є поширеними серед різних верст населення. Спортивна гімнастика – це вид спорту, що включає змагання на гімнастичних снарядах, у вільних вправах й в опорних стрибках, програма гімнастичного багатоборства передбачає:

· для жінок – виконання вправ на брусах різної висоти, колоді, в опорних стрибках й вільні вправи;

· для чоловіків – ввиконання вільних вправ, опорних стрибків, вправ на коні, кільцях, паралельних брусах й поперечині.

Спортивна гімнастика має своє місце й у фізичному вихованні студентів ВНЗ [2], заняття включають виконання вправ на різних гімнастичних снарядах і всі ці вправи вимагають від студента-гімнаста розвитку гнучкості.

Дослідження виконувалось за планом науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання НТУУ «Київський політехнічний інститут».

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження – характеристика фізичної якості гнучкості у контексті її широкого використання на заняттях зі спортивної гімнастики.

Методи дослідження включали вивчення й аналіз літературних джерел.

Результати дослідження.

Фізична якість гнучкість визначається, як фізична здібність людини виконувати рухові дії із необхідною амплітудою рухів [3], тобто вона характеризує ступінь рухливості в суглобах й стан м'язової системи (пов'язано з механічними властивостями м'язових волокон і з регуляцією тонусу м'язів під час виконання рухової дії), при цьому недостатньо розвинена гнучкість ускладнює координацію рухів, лімітує можливості просторових переміщень тіла і його ланок тощо.

Розрізняють пасивну й активну гнучкість:

· пасивна гнучкість визначається за амплітудою рухів, що здійснюються під впливом зовнішніх сил;

· активна гнучкість виражається амплітудою рухів, які виконуються за рахунок напруги власних м'язів, що обслуговують той або інший суглоб.

Рівень розвитку гнучкості оцінюють за амплітудою рухів й вимірюється кутовими градусами або лінійними мірами.

У спортивній гімнастиці (й у спорті) виділяють загальну і спеціальну гнучкість, які характеризуються:

· загальна гнучкість – максимальною амплітудою рухів у найбільш великих суглобах опорно-рухового апарату;

· спеціальна гнучкість – амплітудою рухів, що відповідає техніці конкретної рухової дії гімнаста.

Залежить прояв гнучкості від багатьох факторів й, насамперед, від будови суглобів, еластичності зв'язок і сухожиль м'язів, сили м'язів, форми суглобів, розмірів костей, a також від нервової регуляції тонусу м'язів [6]. Рівень гнучкості відображають анатомічні особливості зв'язкового апарату, причому м'язи, зв'язковий апарат і суглобна сумка виконують обмеження пасивного руху, кістки – це обмежник руху. Крім того, розмах рухів лімітований напругою м'язів антагоністів, таким чином прояв гнучкості залежить не тільки від еластичності м'язів, зв'язок, форми й особливостей суглобних поверхонь [7], але й від здатності гімнаста поєднувати розслаблення м'язів, що розтягуються, із напругою м'язів, які виконують рух, тобто від досконалості м'язової координації. Недостатню рухливість у суглобах, можна пов'язати із неузгодженою роботою м'язів, що викликає скутість виконання рухів й ускладнює процес засвоєння рухових навичок гімнастом-початківцем (до зниження гнучкості може привести порушення методики тренування – застосування силових вправ). Прояв гнучкості залежить й від загального функціонального стану організму гімнаста, від зовнішніх умов, часу доби, температури м'язів, навколишнього середовища й ступеня стомлення.

Гімнастика є технічною основою багатьох видів спорту, вправи якої включаються в програму підготовки самих різних спортивних дисциплін. Гімнастика не тільки дає певні технічні навички, але й розвиває фізичні якості, насамперед гнучкість, почуття рівноваги й координацію рухів [1].

Програма зі спортивної гімнастики у ВНЗ включає виконання наступних вправ:

· вправи на брусах – паралельні (для юнаків) й бруси різної висоти; вправи на брусах для дівчат включають обороти в обох напрямках навколо верхньої й нижньої жердини, а також різні технічні елементи, що виконують над й під ними з обертанням навколо поздовжньої й поперечної осі за допомогою хвата однієї й двома руками; вправи на брусах для юнаків поєднують у собі динамічні (обертання, махові рухи й ін.) і статичні (горизонтальні упори, стійки на руках) елементи;

· вільні вправи (дівчата й юнаки) виконуються на спеціальному гімнастичному килимі 12x12м, вільні вправи представляють собою комбінацію з окремих елементів (перекиди, сальто, шпагати, стійки на руках тощо) і їхніх зв'язок, різними за темпом;

· опорний стрибок (дівчата й юнаки) виконується з розбігу із використанням додаткової опори руками;

· вправи на колоді (дівчата) – вправа представляє собою єдину композицію із динамічних (стрибки, повороти, сальто, танцювальні па й ін.) і статичних (шпагат, ластівка тощо) елементів, що виконують стоячи, сидячи й лежачи на гімнастичному снаряді;

· вправи на коні (юнаки) – це спеціальний снаряді з ручками, що дозволяють виконувати махові рухи ногами, вправи є комбінацією махових й обертальних рухів, а також стійок на руках;

· вправи на кільцях (юнаки) – вправи на кільцях включають підйоми, обороти тощо, й демонструють не тільки гнучкість гімнаста, але й фізичну силу, статичні елементи цих вправ не менш складні для виконання, ніж динамічні;

· вправи на поперечині (юнаки) – виконання обертання навколо поперечини у різних напрямках, впродовж виступу необхідно продемонструвати різні типи хватів й вміння чітко переходити від одного їхнього виду до іншого.

Ефективність підготовки у спортивній гімнастиці, а особливо у виконанні технічних елементів пов'язано із важливою властивістю опорно-рухового апарату – гнучкістю. Виконання всіх технічних елементів на гімнастичних снарядах не тільки вимагає досконалого розвитку фізичної якості гнучкості, але протягом систематичних занять спортивною гімнастикою, вправи, що виконуються, здатні впливати на розвиток гнучкості.

У спортивній гімнастиці гнучкість необхідна для виконання рухів із великою й граничною амплітудою – недостатня рухливість у суглобах може обмежувати прояв таких фізичних якостей як сила, швидкість реакції й рухових дій гімнаста, збільшуючи при цьому енерговитрати й, знижуючи економічність роботи організму, і найчастіше приводить до виникнення серйозних травм м'язів і зв'язок, стомлення також обмежує амплітуду активних рухів й розтяжність м'язово-зв'язкового апарату.

Розвивають гнучкість за допомогою фізичних вправ на розтягування м'язів й зв'язок, при цьому розрізняють динамічні, статичні й змішані (статодинамічні) вправи на розтягування [4]. Гнучкість розвивають в основному за допомогою повторного методу, при якому фізичні вправи на розтягування виконують серіями, при цьому активну й пасивну гнучкість розвивають паралельно.

Рівень розвитку гнучкості повинен перевершувати ту максимальну амплітуду, що необхідна для оволодіння технікою певної рухової дії гімнаста, цим створюється так званий «запас гнучкості», досягнутий рівень гнучкості необхідно підтримувати повторним відтворенням необхідної амплітуди рухів.

Вправи, що спрямовані на розвиток гнучкості у спортивній гімнастиці засновані на виконанні різноманітних рухів: згинання-розгинання, нахилів й поворотів, обертанні, махів тощо [5]. Такі вправи можна виконувати у різних положеннях самостійно або з партнером, із обтяженнями й на тренажерах, біля гімнастичної стінки, із гімнастичними палками, скакалками й ін.

Якщо перед студентом-гімнастом стоїть завдання збільшення гнучкості, тоді вправи на розтягування необхідно виконувати у всіх частинах тренувального заняття й щодня у самостійній підготовці. Варто завжди пам'ятати, що виконувати вправи на розтягування можна лише після гарної розминки й при цьому не повинно бути ніяких сильних болючих відчуттів.

Небажане зниження скорочувальної здатності м'язів від силових вправ можна перебороти трьома методичними прийомами:

· послідовне використання вправ на силу й гнучкість (сила + гнучкість);

· почергове застосування вправ на силу й гнучкість (сила + гнучкість + сила) протягом одного навчально-тренувального заняття;

· одночасним (поєднаним) розвитком сили й гнучкості у процесі виконання силових вправ.

Одним із найбільш прийнятих методів розвитку гнучкості, є метод багаторазового розтягування. Цей метод заснований на властивості м'язів розтягуватись більше при багаторазових повтореннях вправи із поступовим збільшенням розмаху рухів. Кількість повторень вправи змінюється, у залежності від характеру й спрямованості вправи на розвиток рухливості в тім або іншому суглобі, темпу рухів, віку, статі й фізичної підготовленості студента-гімнаста. Межею оптимального числа повторень вправи є початок зменшення маху рухів або виникнення болючих відчуттів, мірою виміру гнучкості служить максимально можлива амплітуда.

Висновки.

У практиці фізичного виховання студентів існує певна система заходів, що сприяють правильній організації навчально-тренувальних занять з різних видів спорту, в тому числі зі спортивної гімнастики. Навчання виконанню певній руховій дії у спортивній гімнастиці спирається на розвиток фізичної якості гнучкості. Систематичний розвиток і вдосконалення гнучкості студента-гімнаста становлять один із головних компонентів у процесі підготовки.

Потрібне проведення тестування розвитку гнучкості у студентів навчального відділення спортивної гімнастики ВНЗ.

Література

1. Гавердовский Ю.К. Техника гимнастических упражнений. Популярное учебное пособие. – М.: Терра-Спорт, 2002. – 512 с.

2. Гимнастика: учеб. для студентов вузов / Под ред. М.Л. Журавина, Н.К. Меньшикова. – 5-е изд., стер. – М.: ACADEMIA, 2008. – 445 с.

3. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена: основы теории и методики воспитания. – М.: Советский спорт, 2009. – 200 с.

4. Платонов В.Н., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена: Навчальний посібник. – К.: Олімпійська література, 1997. – 583 с.

5. Попова Е.Г. Общеразвивающие упражнения в гимнастике. – М.: Терра-Спорт, 2000. – 72 с.

6. Сермеев Б.В. Спортсменам о воспитании гибкости: Учебное пособие. – М.: Просвещение, 1970. – 124 с.

7. Хедман Р. Спортивная физиология / Под ред. Л.А.Иоффе; пер. со швед. – М.: ФиС, 1980. – 149 с.