Абрамов С. А.

Національний технічний університет України «Київский політехнічний інститут».

Попередження травматизму на заняттях волейболом.

Метою роботи є визначення загальної характеристики правил техніки безпеки при заняттях фізичним вихованням, визначення основних вимог до спортсменів при проведенні занять, визначення загальних умов технічного оснащення спортзалів. У кожному виді спорту є свої ризики травматизму. Загроза виникнення ризиків є завжди. Визначення специфічних факторів ризиків в окремих видах спорту є основоположним моментом в розробці конкретних заходів профілактики травматизму. До основних специфічних факторів ризиків, характерних для всіх видів спорту, відносяться: невідповідність спортивної техніки можливостям студента; недостатність ранньої спеціальної фізичної підготовки; похибки в розминці; невміння правильно виконувати страхування та самострахування; невідповідність взуття та одягу умовами тренувань і змагань; дефекти у використанні індивідуальних засобів захисту; виготовлення та наявність спортивного інвентарю без урахування забезпечення безпеки; недосконалість правил змагань і необ'єктивне суддівство; непідготовленість місць проведення тренувань і змагань; особливості психоемоційних проявів; порушення дисципліни; недотримання правил самоконтролю.

Існує загальна інструкція з правил безпеки для студентів у спортивному залі. Загальні вимоги безпеки: до занять фізичною культурою допускаються лише ті, які пройшли медичний огляд і інструктаж з техніки безпеки; у спортивному залі займатися тільки в спортивному одязі і взутті з не слизькою підошвою; не входити у спортивний зал у верхньому одязі; не заносити у спортзал портфелі та сумки. Вимоги безпеки перед початком занять: переодягнутися у спортивний одяг у роздягальні; не входити у спортивний зал без дозволу; не включати самостійно електроосвітлення. Вимоги безпеки під час занять: чи не приступати до виконання вправ і навчальним завданням без команди; не забувати про підстраховці один одного під час виконання вправ; дотримуватися дисципліну і порядок. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях: при поганому самопочутті і захворюванні припинити заняття і повідомити про це викладача; при виникненні аварійних ситуацій, пожежі, за вказівкою викладача швидко, без паніки, покинути приміщення спортивного залу. Вимоги безпеки по закінченню занять: виходити зі спортивного залу по команді спокійно, не поспішаючи; зняти спортивну форму, взуття, використовувати її лише для занять спортом; про всі недоліки, відзначених під час занять, повідомити тренеру. Велике значення для спортивної працездатності має температура повітря в залі, яка не повинна бути нижче, ніж 18 ° С. Для забезпечення оздоровчого ефекту занять фізичними вправами і спортом дуже важливою умовою є чистота повітря. Вміст СО2 в повітрі не повинне перевищувати 0,03-0,04% (допустиме значення 0,1%), а кисню - 20,9%. Мікробна і пилова забрудненість також не повинна перевищувати допустимі нормативи. Все це створює хороші умови для оптимального функціонування кардіореспіраторної системи людини та підвищення його працездатності.
Найбільш поширеними причинами травматизму при недотриманні правил безпеки при заняттях волейболом є: кваліфікація тренера; комплектування груп без урахування статі, віку, фізичної підготовки; відсутність страховки; проведення тренувальних занять без тренера, при низькій температурі повітря; допуск спортсменів до тренувань без попереднього лікарського контролю; передчасний початок тренувань після хвороби, травми; порушення правил вмісту місць занять (погане освітлення, недостатня вентиляція; неоптимальний календар змагань без урахування часу одужання організму волейболістів, часу переїздів, зміна часових та кліматичних умов). Найбільш типовими травмами при заняттях волейболом є: вивихи, переломи кісток і пальців, розрив ахіллового сухожилля, пошкодження колінного і гомілковостопного суглобів. Щоб виключити травми, слід дотримуватися наступних рекомендацій: змагання проводити на спортивних майданчиках і в залах стандартних розмірів, які відповідають вимогам правил гри, перед грою необхідно зняти всі прикраси (браслети, сережки, кільця і ін.), під час гри слід суворо дотримуватися дисципліни, виконувати вимоги і вказівки судді, викладача, тренера, капітана команди; гра повинна проходити на сухому майданчику. Таким чином, для запобігання травматизму на заняттях необхідно знати причини і механізм виникнення травм, а також дієві способи їх запобігання. Рухова діяльність студентів на заняттях волейболом здійснюється за допомогою ігрових прийомів - переміщень різними способами (ходьба, біг, стрибки), подач, прийому і передач м'яча, нападаючих ударів та блокування, а також двосторонньої (навчальної) гри. Травми під час гри у волейбол можна отримати при прийомі сильно поданого м'яча, падіннях, стрибках і блокуванні м'яча. Недосвідченість і відсутність швидкої реакції у одних і сильні удари по м'ячу інших можуть стати причиною пошкоджень кистей рук, обличчя, голови і тулуба. Типові травми: вивихи фаланг пальців, розтягнення зв'язкового апарату лучезапястного суглоба, вивихи в плечовому суглобі, забої тулуба. Наслідком поганої розминки можуть стати: розтягнення та розриви м'язів гомілки, ахіллового сухожилля, зв'язок гомілковостопного суглоба; пошкодження колінних суглобів. Під час гри рекомендується користуватися захисними пристосуваннями (наколінники, налокітники та ін.). Дуже значна роль спортивного лікаря у попередженні травм. У його функції входять: забезпечення повної безпеки занять, виховна робота зі студентами (наполегливе роз’яснення неприпустимість застосування грубих, неправильних прийомів, які можуть викликати травму, необхідності постійного застосування захисних пристосувань, тощо). Лікар повинен вести постійну роз’яснювальну роботу не лише серед студентів, але і серед тренерів з приводу умов, що сприяють виникненню травм, важливості показу лікарям і медичним працівникам будь-якої травми у спортсмена (бувають випадки, коли спортсмен, отримавши легку травму, не звертається за медичною допомогою, в результаті чого виникає ускладнення). Досвід показує, що там, де ведеться продумана роз’яснювальна робота (лікарські поради, бесіди, лекції), набагато менше ймовірність виникнення травм. Роботу з попередження травм лікар веде як самостійно, так і разом викладачами. Важливе значення у попередженні спортивних травм має регулярний контроль з боку адміністрації, тренерів, викладачів і суддів за станом місць занять, інвентаря, обладнання, за наявністю у спортсменів справного спортивного взуття, одягу і захисних пристосувань, відповідних виду спорту та правилам змагань. Попередження травм залежить від забезпечення відповідності спортивних споруд встановленим державним стандартам і суворого дотримання санітарних норм і правил їх утримання. У попередженні спортивного травматизму має значення правильно організований облік травм, що сталися під час занять і змагань. Не тільки важкі травми, але і травми середньої тяжкості необхідно ретельно вивчати, виявляти причини їх виникнення та визначати необхідних заходів щодо їх усунення. Кожен такий випадок детально обговорюють на викладацьких радах, а також зі студентами. Для попередження травм велике значення має розминка перед тренуванням або змаганням. Її проводять за будь-яких метеорологічних умов. Значення розминки не слід розглядати спрощено, лише як «розігрівання м’язів» (це є тільки однією стороною складного процесу підготовки рухового апарату організму спортсмена до майбутньої фізичної вправи. Також одним із заходів попередження травматизму є санітарно-гігієнічний контроль за місцем та умовами проведення занять з фізичного виховання студентів. Санітарні правила обов’язкові для дотримання всіма державними органами та громадськими об’єднаннями, підприємствами або іншими господарськими суб’єктами, організаціями та установами, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, посадовими особами та громадянами.

Для попередження травм на заняттях здійснюється комплекс заходів: правильна методика тренування, забезпечення гарного стану місць занять, інвентаря, одягу, взуття, застосування захисних пристосувань, регулярний лікарський контроль, виконання гігієнічних вимог, повсякденна виховна робота.