Технічні науки. Транспорт

Степанов О.В.

к.т.н., доцент кафедри ХНАДУ, Україна

Проблеми та перспективи забезпечення

безпеки дорожнього руху

Протягом останніх пʼяти років в Україні загострилася проблема безпеки дорожнього руху. Спостерігається тенденція до стрімкого погіршення ситуації, що потребує невідкладного вжиття заходів реагування. Так за останні роки 70% загальної кількості дорожньо-транспортних пригод з потерпілими в Україні сталися в населених пунктах, при цьому кількість загиблих у таких дорожньо-транспортних пригодах становить 43,8% загальної кількості загиблих, що вище відповідного показника більшості країн Європейського Союзу, який у середньому становить близько 33%. Як свідчить досвід країн Європейського Союзу, подальше зниження показників аварійності потребує здійснення комплексу заходів з підвищення безпеки дорожнього руху, основою яких є проведення аналізу факторів, що зумовили виникнення дорожньо-транспортних пригод, та відхід від позицій першочергового звинувачення водія чи пішохода. Отже, безпеку дорожнього руху в сучасних умовах треба розглядати як одну з найголовніших цілей і невідʼємну умову діяльності людей, соціальних груп, суспільств, держав і світового співтовариства.

На початку розгляду теми відзначимо, що адміністративні важелі впливу на забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема підвищення розмірів штрафів за порушення правил дорожнього руху, поступово втрачають свою ефективність. Розвʼязати окреслену проблему можливо шляхом обʼєднання зусиль органів державної влади, органів місцевого самоврядування та всього суспільства.

Аналіз основних причин недостатнього рівня забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні порівняно з відповідним рівнем країн Європейського Союзу свідчить про наступне: низький рівень дорожньої дисципліни учасників дорожнього руху та усвідомлення небезпеки наслідків її порушення, зокрема недотримання встановленої швидкості руху та правил маневрування, ігнорування використання ременів безпеки, порушення режимів праці та відпочинку водіями; неналежний рівень практичного забезпечення невідворотності покарання за порушення правил дорожнього руху та усвідомлення цього учасниками дорожнього руху; недостатній рівень координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо вирішення питань безпеки дорожнього руху; недостатність фінансування заходів, спрямованих на зниження рівня аварійності на дорогах, та відсутність системних підходів до проведення аналізу ефективності фінансування таких заходів; низький рівень використання сучасних методів підготовки та підвищення кваліфікації водіїв, навчання правил дорожнього руху громадян; недостатня ефективність системи організаційно-планувальних та інженерних заходів, спрямованих на вдосконалення організації руху транспорту та пішоходів, створення безпечних умов руху; низький рівень використання автоматизованих засобів контролю та регулювання дорожнього руху; неефективність системи контролю за безпечністю транспортних засобів під час експлуатації, а стосовно некомерційних транспортних засобів - її відсутність; недосконалість системи оповіщення про дорожньо-транспортні пригоди та надання допомоги потерпілим.

Крім того, через значне збільшення кількості автомобілів протягом останнього десятиріччя майже повністю вичерпано пропускну спроможність вулично-дорожньої мережі, що у свою чергу ускладнює умови руху та потребує підвищення експлуатаційних характеристик існуючої мережі та її розбудови з урахуванням вимог, прийнятих у країнах Європейського Союзу.

Згідно Концепції Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2016 року розвʼязання наявних проблем потребує застосування програмного підходу із здійсненням комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня безпеки дорожнього руху. Розвʼязання проблеми можливе з урахуванням таких принципів: пріоритет безпеки дорожнього руху над економічними аспектами; дотримання інтересів громадян, суспільства і держави під час забезпечення безпеки дорожнього руху; концентрація зусиль органів виконавчої влади, громадськості і науковців до забезпечення безпеки дорожнього руху.

Можливі наступні шляхи розвʼязання проблеми, а саме: удосконалення державного управління у сфері безпеки дорожнього руху на засадах консолідації відповідних функцій центральних органів виконавчої влади і координації дій органів державної влади та місцевого самоврядування; системне запровадження та належне фінансування заходів з підвищення рівня безпеки дорожнього руху; удосконалення порядку ведення обліку дорожньо-транспортних пригод та проведення аналізу причин їх виникнення для розроблення заходів з підвищення рівня безпеки дорожнього руху в місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод; підвищення професійного рівня особового складу Державтоінспекції, а також державних службовців та працівників Укртрансінспекції; поліпшення профілактичної роботи, спрямованої на запобігання дорожньо-транспортному травматизму, а також підвищення рівня правосвідомості учасників дорожнього руху; поліпшення експлуатаційних показників автомобільних доріг і вулиць за параметрами безпечності з урахуванням європейських вимог, а також системи контролю їх експлуатаційного стану за параметрами безпеки руху; запровадження автоматизованих засобів контролю дорожнього руху, передусім швидкості руху; удосконалення системи організації руху транспортних засобів та пішоходів, зокрема шляхом використання новітніх технічних засобів організації дорожнього руху з поліпшеними характеристиками їх сприйняття; підвищення рівня безпеки пішоходів, у тому числі шляхом врахування потреб інвалідів (звукові сигнали переходу проїзної частини, тактильні орієнтири тощо); підвищення рівня безпеки пасажирських та вантажних перевезень; підвищення ефективності підготовки учасників дорожнього руху шляхом запровадження новітніх методів навчання; удосконалення системи контролю за безпечністю транспортних засобів з урахуванням європейських норм; підвищення ефективності системи оповіщення про дорожньо-транспортні пригоди та надання допомоги потерпілим; сприяння у створенні ефективного механізму взаємодії державних органів, громадськості, представників бізнесових та наукових кіл щодо вирішення питань підвищення рівня безпеки дорожнього руху; сприяння проведенню наукових досліджень у сфері безпеки дорожнього руху та впровадженню їх результатів у практику; активізація міжнародного співробітництва та обміну досвідом щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, можна дійти такого висновку: забезпечення безпеки дорожнього руху потрібно розглядати як загальнонаціональний пріоритет, спрямований на зниження темпів зростання аварійності порівняно з темпами збільшення автомобільного парку, зменшення тяжкості ДТП і кількості загиблих на дорогах.

Література:

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 30. жовтня 2008 р № 1384 р «Про схвалення Концепції Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху на 2009-2012 роки».

2. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2010 року № 2174 р. «Про схвалення Транспортної стратегії України на період до 2020 року».

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2012 р. №771 «Про схвалення Концепції Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2016 року»