Кваша В.І., Голіней Г.М.

Тернопільський національний педагогічний університет  імені Володимира Гнатюка

ВПЛИВ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБАВОК  У РАЦІОНІ НА ПРОДУКТИВНІ ЯКОСТІ МОЛОДНЯКА СВИНЕЙ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ

Дослідження по застосуванню регіональних мінеральних добавок в свинарстві з метою підвищення його продуктивності має на сьогодні важливе науково-господарське значення і є актуальним стосовно кожної біогеохімічної зони України.

Метою роботи було вивчення продуктивної дії мінеральної добавки, до складу якої входила суміш цинку і марганцю у вигляді сульфатних солей, яку вводили до складу раціону тварин. З'ясовували вплив розробленої добавки на ріст, гематологію, вміст біогенних мікроелементів, забійні показники та якість м’яса  молодняка свиней.

Наукова новизна одержаних результатів у тому, що вперше на основі експеременту було обґрунтовано доцільність застосування оптимальних концентрацій мікроелементів цинку і марганцю з урахуванням їх біологічної доступності та регіону. Експериментально доведено ефективність використання у складі раціонів добавок досліджуваних солей мікроелементів та їх вплив на продуктивність і якість продукції свиней [1,2,3,4,5,6,7].

З метою визначення ефективності використання біогенних елементів із мінеральної добавки та впливу їх на продуктивність свиней, було використано суміш, до складу якої входили сульфати цинку і марганцю. Дослід проводився в умовах геохімічної зони Тернопільщини. 

Для постановки тварин на дослід з вивчення особливостей засвоєння балансуючих до норми мінеральних добавок використовували принцип груп аналогів.  При формуванні груп враховували вік, живу масу, походження, стать та вгодованість свиней. Контрольна група тварин під час зрівняльного та основного періодів отримувала основний раціон. Дослідна група тварин в основний період отримувала додаткові мінеральні добавки до основного раціону за розробленою схемою досліджень.

Годівля тварин проводилася з врахуванням живої маси та запланованих середньодобових приростів. Утримували тварин у підготовчий і основний періоди групами, корми роздавали два рази за добу.

Науково-господарський дослід проводився на двох групах кабанчиків великої білої породи (по 10 голів у кожній) з середньою живою масою на початок досліду 36,5 кг.

Приріст живої маси тварин визначали шляхом індивідуального зважування свиней вранці до годівлі і в кінці зрівняльного та основного періодів - щомісячно з розрахунком середньодобових приростів. За результатами зважування та обліку з'їдених кормів визначали фактично з'їдені та витрати кормів на 1 кг приросту.

У м'ясі визначали вміст води, жиру, загального азоту, золи за загальноприйнятими у зоотехнічному аналізі методиками:

- водоутримуючу здатність і ніжність м'яса - методом пресування;

- активну кислотність (рН) - потенціометричним методом на універсальному рН-метрі ОП-204 ;

- калорійність - розрахунково на основі даних хімічного складу м'яса.

Взяття крові проводили з хвостової вени вранці до годівлі. Як стабілізуючу речовину використовували гепарин.

Для встановлення ступеня вірогідності отримані результати обробляли статистично, використовуючи значення критерію вірогідності по Стьюденту-Фішеру при порогах вірогідності Р<0,05*, Р<0,01** , Р<0,001***[8].

Загальна поживність раціону становила 3,2 корм. од., обмінної енергії 34,8 МДж, перетравного протеїну 332 г. В сухій речовині раціону містилося: перетравного протеїну – 13,38%, жиру – 2,79%, клітковини – 6, 95%. На 1 корм. од. припадало 104 г перетравного протеїну та 10,88 МДж обмінної енергії.

Тваринам дослідної групи до основного раціону було включено відповідно: 103 мг - ZnSO4 і 98 мг - MnSO4.Тварини контрольної групи отримували раціон не збалансований за цинком та марганцем в межах відповідно  35% та 30%.

Згодовування мікроелементних добавок позитивно вплинуло на ріст і розвиток свиней. Дослідження показали, що середньодобові прирости свиней  дослідної групи були вищі від контролю на 19,1 (Р<0,05). Встановлено, що найвищий вміст гемоглобіну ( 14,0%), при  однаковому вмісті еритроцитів були у свиней дослідної групи, що свідчить про високий рівень обміну в їх організмі.

Як видно, вміст  Zn, Mn і Сa у сироватці крові свиней дослідної групи був вищим до контролю відповідно на 19,0%; 30,2% та 24,6%.

За показниками маси парної туші свині дослідної групи переважили своїх аналогів з контрольної групи відповідно на 13%. Забійний вихід у дослідних тварин залишився на рівні контрольної групи. Маса окремих внутрішніх органів піддослідних тварин відповідала фізіологічним нормам і вірогідної різниці між групами не встановлено. Кількість внутрішнього жиру була вищою у тварин дослідної групи на 19,8% (P<0,05). Вищими у дослідних тварин були і маса голови та шкіри відповідно на 4,0%(р>0,05) і  16,4%(р<0,05).

Встановлено, що маса серця, нирок, легенів, тонкого кишечника та його довжина у свиней дослідної групи були вищими до контролю відповідно на 34,9% (р<0,01), 40,2% (р>0,01), 7,6% (р>0,05), 9,0% і 16,4%(р<0,05), при нижчих масі печінки на 9,9% та товстого кишечника – на 6,8%.

У хімічному складі м`яса та внутрішніх органів суттєвих міжгрупових відмінностей не встановлено. У м`ясі свиней дослідної групи містилося заліза більше до контролю на 9,5%, а  міді  - менше на 30,3%. Дослідження туш дослідних тварин показало, що згодовування свиням мінеральної добавки у вигляді  сульфатів цинку та марганцю не викликало змін у якості мяса. Калорійність м`яса свиней дослідної групи переважає контроль на 2,40%  (р>0,05).

Встановлено, що найкращі економічні показники одержано у дослідній групі, де суміш цинку і марганцю вносили у раціон до фізіологічної потреби.

Рівень рентабельності у тварин дослідної групи був на рівні 30,8%, що на 17,3% вище аналогів контрольної групи.

Отже, згодовування кабанчикам дослідної групи сульфатів цинку і марганцю до фізіологічної потреби, забезпечило вищі середньодобові прирости  на 19,1% при менших затратах кормів на одиницю приросту живої маси.

 Маса парної туші і внутрішнього жиру у свиней дослідної групи перевищувала контроль відповідно на 13,0% і 19,8%, а маса серця, нирок, легенів, тонкого кишечника та його довжина  були вищими, відповідно на 34,9%; 40,2%; 7,6%; 9,0% та 16,4%.

Література

1.     Админа Л.Я. Изучение потребности молодняка свиней в кобальте, цинке, марганце, меди в условиях восточной Лесостепи УССР //Минеральное питание сельскохозяйственных животных и птиц / Тезисы докладов – Фрунзе. - 1968. - С. 42-43.

2.     Аммерман С., Гудрих Р. Достижения в области минерального питания жвачних животних.- М.: Сельхозиздат, 1984. – 172 с.

3.     Береза И.Г. Сокращение потерь и повышение качества мяса сельскохозяйственных животных. – К.: Урожай, 1991. – 272 с.

4.     Богданов Г. А., Зверев А. И., Прокопенко Л.С. Справочник по кормам и кормовым добавкам. – Киев, Урожай, 1984. – 248с.

5.     Венедиктов А. М. Кормовые добавки. – М.: Агропромиздат, 1992. – 192с.

6.     Георгиевский В. И. Физиология сельскохозяйственных животных. – М.: Агропромиздат, 1990. – 511 с.

7.     Чорнолата Л.П. Ефективність використання карбонатних солей у раціонах свиней на відгодівлі // Збірник наукових праць ВДСГІ. – 1998. – Вип. 5. – С. 232-238.

8. Плохинский Н.А. Руководство по биометрии для зоотехников. – М.: Колос, 1969. – 256с.