Познанська І.В.

Одеський національний морський університет

Обґрунтування принципів та основ політики України у сфері торговельного судноплавства

Державна політика України у сфері торговельного судноплавства спрямована на підтримку та розвиток морського потенціалу, використання якого забезпечує національні інтереси України у Світовому океані і є складовою частиною загальнодержавної політики України. Державна морська політика ґрунтується на Конституції України, міжнародних угодах ратифікованих Україною, конвенціях, договорах, законах України та інших нормативно-правових актах, які регламентують діяльність у Світовому океані держав, організацій та осіб.

Державна морська політика України будується на таких принципах:

дотримання загальноприйнятих норм міжнародного права і міжнародних договорів України.

відповідальність державної морської політики пріоритетам державної політики України.

пріоритет невійськових дій перед військовими при розв'язанні протиріч у будь яких частинах Світового океану.

системність (розгляд морської діяльності як цілісності і сукупності взаємозалежних елементів)

наукова обгрунтованість дій і заходів.

комплексність (розв'язання всієї сукупності виділених проблем, пов'язаних з освоєнням просторів і ресурсів Світового океану.)

раціональність (підтримка всіх складових частин морського потенціалу на рівні, достатньому для реалізації державних інтересів України.)

адаптивність до мінливих умов співробітництва і конкуренції.

забезпечення рівних можливостей діяльності суб'єктів господарювання морської сфери усіх форм власності.

інтеграція до світової економічної системи, передусім, шляхом застосування Європейської ринкової моделі.

Реалізація державної морської політики поширюється на різні напрямки,такі як торговельне мореплавання; портова діяльність;механізм здійснення морської політики у Чорноморсько-Азовському басейні;суднобудування і судноремонт; засобі та системи використання, збереження та відновлення морських ресурсів; засоби і системи захисту та безпеки держави, захисту від тероризму; безпека мореплавства,екологічна безпека; фундаментальні та прикладні дослідження Світового океану; морська освіта і підготовка висококваліфікованих кадрів.

Одним з основних засобів здійснення Україною морської державної політики та забезпечення національних інтересів є розвинуте торговельне мореплавання.

Політика держави в сфері торговельного судноплавства полягає в створенні умов та здійсненні заходів, що стимулюють підвищення конкурентноздатності національного флоту відповідних сферах його використання; контролі за здійсненням технічної й комерційної експлуатації суден на рівні вимог міжнародних стандартів; розвитку та удосконаленні національної системи стандартів, сертифікації і ліцензування відповідних видів діяльності; забезпеченні дієздатного захисту суб'єктів господарювання морської діяльності України від будь-якої дискримінації;сприянні розвитку сучасної інфраструктури торговельного мореплавства, у тому числі службово-допоміжного, технічного та місцевого флоту.

Полягаючи на головну складову торговельного мореплавства, тобто переміщення вантажів і пасажирів морем, основною метою судноплавної політики України є підтримання торговельного флоту на рівні, який гарантує економічну незалежність і національну безпеку,сприяє зростанню ефективності й обсягів торгівлі і транзитних перевезень шляхом:

забезпечення вільного конкурентного доступу до вантажів, які є предметом комерційної діяльності;

забезпечення виключного режиму перевезення стратегічних вантажів та вантажів, що пов'язані з національною безпекою України;

підтримки соціально значимих вантажних і пасажирських перевезень;

здійснення належного безпристрасного контролю з боку державних та недержавних органів за дотриманням принципів вільної конкуренції;

всебічного сприяння розвитку в Україні інституційної фрахтової, операторської, страхової діяльностей та діяльності з морського арбітражу, як невід‘ємних складових процесу перевезення вантажів і пасажирів морем;

установлення та застосування найбільш доцільних заходів всебічної державної підтримки національних морських перевізників;

забезпечення захисту економічних інтересів українських судновласників на світовому ринку перевезень;

забезпеченням координації діяльності як між суб‘єктами торговельного мореплавства, так і по відношенню до інших транспортних систем;

сприяння та створення різноманітних форм консолідації, кооперації та взаємодії суб‘єктів, які беруть участь або зацікавлені у розвитку морських перевезень;

створенню умов, які стимулюють реєстрацію суден під українським прапором;

створення предумов для оновлення та поповнення флоту національних судноплавних компаній, який відповідатиме всім міжнародним стандартам;

забезпечення умов щодо удосконалення діючих та розробці принципово нових технологій перевезення, із залученням перспективних транспортних засобів та схем транспортування; підтримання розвитку логістичних та інформаційних систем управління, транспортно-логістичних систем, інтегрованого інтермодального обслуговування;

сприяння створенню національних операторських компаній;

регламентацію діяльності з використання плавзасобів національних компаній на випадок надзвичайних та техногенних ситуацій;

забезпечення привабливості та конкурентоспроможності вітчизняних морських ділянок транспортних мереж за рахунок використання більш ефективних схем, засобів і технологічних систем перевезень.

Принципи та основи морської політики України в сфері торговельного судноплавства ґрунтуються і виходять з характеру і властивостей транспортного процесу та його складових. По-перше, транспортний процес – сукупність дій у результаті яких відбувається зміна просторового стану вантажів і пасажирів, який є як і складовою частиною будь-якого виробничого процесу так і його різновидом. Особливістю транспортного процесу є те, що в результаті переміщення зростає вартість початкового продукту, що відображує суспільно необхідні витрати його транспортування. Транспортування повинно відбуватися з мінімальними витратами, що веде до зниження вартості товару і збільшення прибутку продавця.

Міжнародна торгівля , невід’ємною частиною якої є переміщення товару від продавця до покупця, потребує великої кількості посередників, без яких практично не може бути початий і закінчений складний процес перевезення вантажів. Посередництво на морському транспорті в експлуатаційно-комерційному аспекті виявляється головним чином у таких сферах, як фрахтування тоннажу, суднове агентування, транспортно-експедиторське обслуговування й ін.

З цілі транспорту, задовільнення потреб у перевезенні, виходять цілі суб’єктів транспортної діяльності, які полягають в створенні найбільш зручних і вигідних умов, що забезпечують прискорену і якісну доставку вантажів. Транспорт повинен обертатися, прискорюючи свій оборот, тому що за рахунок цього відбувається відносна економія і зменшується вартість вантажу.

Задачі взаємодії учасників транспортного процесу: інформаційне забезпечення, швидке й економічне постачання флоту, оптимізація вибору транспортних засобів (технічних характеристик вантажів і техніко-експлуатаційних характеристик суден плюс економічна доцільність прискорення доставки), оптимізація схем руху, виходячи з обраного критерію оптимальності в кожному конкретному випадку, складання графіків руху, оформлення транспортної документації.

Тому мета взаємодії суб’єктів транспортного процесу полягає, головним чином, у прискоренні звороту транспортних засобів за рахунок вибору оптимальних схем перевезень, прискорення вантажно-розвантажувальних робіт, скорочення термінів зберігання вантажів у морських портах та на залізничних станціях. Це досягається насамперед завдяки встановлення ефективної взаємодії суб’єктів транспортного сервісу як між собою, так і з підприємствами різних видів транспорту. Взаємодія досягається за рахунок організації єдиних технологічних процесів здійснення перевезень та організації діяльності всіх учасників транспортного процесу на логістичних принципах, коли перевезення кожного вантажу являє собою окрему, обґрунтовану систему з визначенням строків, маршрутів, періодичності подачі вантажу і транспортних засобів, щоб чітко виконати розроблений графік перевезень.

Література:

1.Конституція України.

2.Про міжнародні договори України: Закон України від 22 грудня 1993року №3767-ХІІ.

3.Про транспорт: Закон України від 10 листопада1994 року №232/94.

4.Бакаев В.Г. Эксплуатация морского флота. М.: Транспорт,1965. – 560с

5.Котлубай А.М. Мировая морская политика и перспективы ее развития. // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті. – Зб. наук. праць. – Вип. 17.- Одеса: ОНМУ, 2004. – С. 5-21