Солоїд О.В.

Вінницький кооперативний коледж економіки і права

Оцінка розвитку конкурентоспроможності

підприємств малого бізнесу

Малий бізнес – це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності, який проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Певні риси, притаманні малим підприємствам, формують їх економічний зміст та зумовлюють роль і місце в ринковій економіці.

Розвиток малого підприємництва сьогодні є дуже поширеним в нашій країні, адже саме малі підприємства можуть дати необхідну насиченість ринку, тенденцію до стійкості цін, середовище конкуренції, якої так не хватало великим підприємствам, через що страждала якість, а процес впровадження нових технологій був уповільненим.

Ринкова економіка, які відомо виникла кілька століть тому, пройшла кілька етапів свого розвитку, зазнавши якісних та сутнісних змін.

Один із найважливіших критеріїв соціального ринкового господарства – досягнення ефективного господарського порядку, коли із зростанням продуктивності праці знижуються ціни, підвищується реальна заробітна плата. Через конкуренцію (як найефективніший засіб досягнення та забезпечення добробуту) може бути досягнута – у кращому розумінні цього слова – соціалізація прогресу і прибутку.

Проблема якості та конкурентоспроможності продукції носить в сучасному світі універсальний характер. Від того, наскільки успішно вона вирішується, залежить багато в економічному та соціальному житті практично любого споживача.

Фактор конкуренції носить примусовий характер, примушуючи виробника під загрозою витіснення з ринку безперервно займатися системою якості і в цілому конкурентоспроможності своїх товарів, а ринок об’єктивно оцінює результати їх якості.

Конкурентоспроможність товару – вирішальний фактор його комерційного успіху на розвинутому конкурентному ринку. Це багатоаспектне поняття, яке означає відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не лише по своїм якісним, технічним, економічним, естетичним характеристикам, але й по комерційним та іншим умовам його реалізації (ціна, строки поставки, канали збуту, сервіс, реклама). Більш того, важливою складовою частиною конкурентоспроможності товару є рівень затрат споживача за час його експлуатації.

Любий товар, який знаходиться у продажі на ринку, фактично проходить там перевірку на ступінь задоволення суспільного попиту: кожен покупець придбаває той товар і у того продавця, який максимально задовольняє його потреби, а вся сукупність покупців – той товар і у того продавця, який найбільше відповідає суспільним потребам.

Щоб задовольнити свої потреби, покупцю недостатньо придбати товар. Якщо це технічно достатньо складний виріб, то йому прийдеться нести витрати по експлуатації, оплачувати працю обслуговуючого персоналу, тратити гроші на його освіту та страхування тощо. Таким чином затрати покупця складаються з двох видів затрат: затрати на придбання товару, та затрати на його споживання.

Ціна споживання за звичай вища за ціну продажу, тому найбільшою конкурентоспроможністю виступає не той товар, який пропонують за мінімальної ціни на ринку, а той, у якого мінімальна ціна споживання за весь строк його служби у споживача.

Число параметрів конкурентоспроможності залежить від виду і складності виробів в технічному і експлуатаційному відношеннях, а також від необхідної точності оцінки, мети досліджень і інших зовнішніх факторів.

В сучасних умовах в Україні конкуренція товаровиробників ще тільки зароджується. Проте у міру розвитку ринку, становлення різноманітних форм господарювання, зниження монополізації випуску продукції неминуче зростатиме потреба у визначенні всіх аспектів діяльності конкурентів.

Найбільш вірогідними конкурентами будуть підприємства, що виробляють або продають товари аналогічного типу.

Вивчення конкуренції здійснюється в три етапи:

а) виявлення діючих і потенційних конкурентів;

б) аналіз показників їхньої діяльності, цілей, стратегій;

в) з’ясування сильних і слабких сторін конкурентів.

Існує чимало джерел інформації про діяльність конкуруючих підприємств.

Розрізняють два підходи до виявлення діючих і потенційних конкурентів. Перший пов’язаний з оцінкою потреб, що задовольняються на ринку основними конкурентами. Другий орієнтується на класифікацію конкурентів відповідно до типів ринкової стратегії, яка ними застосовується.

Підхід з точки зору споживацького попиту дає змогу згрупувати конкурентів за типами потреб, які задовольняє їхня продукція. При цьому виділяються такі основні групи конкурентів:

Перша – підприємства, що пропонують аналогічний вид продукту на тих же ринках, у тому числі:

а) підприємства, які орієнтуються на задоволення всього комплексу запитів, що пред’являє споживач до даного товару;

б) підприємства, які спеціалізуються на задоволенні специфічних потреб окремих сегментів ринку;

в) фірми, що намічають вихід на ринок з аналогічною продукцією.

Друга – фірми, що обслуговують інші ринки аналогічною продукцією, вихід яких на даний ринок є вірогідним.

Третя – підприємства, які виробляють товари – замінники, здатні витіснити даний товар з ринку.

Виявлення конкурентів на базі угрупувань за типом їхньої стратегії є методом, який широко застосовується підприємствами, що виробляють як предмети особистого споживання, так і засоби виробництва. Аналіз показників діяльності, цілей і стратегії конкурентів – другий етап дослідження конкурентів на ринку. Як свідчить зарубіжний досвід, останнім часом даному моменту маркетингових досліджень надається виключна роль: без глибокого аналізу особливостей і характеру стратегії найбільших конкуруючих фірм важко передбачити можливі дії їх на ринку збуту.

Прогноз поведінки конкурентів спирається на врахування таких факторів: розміру, темпів зростання і прибутковості підприємств конкурента; мотивів і цілей виробничо – збутової політики; поточної і попередньої стратегії збуту; структури затрат на виробництво; організації виробництва й збуту, рівня управлінської “ культури”.

На ґрунті аналізу зазначених факторів формулюються висновки щодо сильних і слабких сторін конкурентів. Звичайно, не всі фактори поведінки на ринку можуть бути всебічно проаналізовані. Особливо складними виявляються дослідження структури затрат і витрат конкурента. Проте і в цій галузі, як правило, можуть бути отримані такі приблизні дані: чисельність прямих і опосередкованих витрат; порівняльна вартість сировини, матеріалів і комплектуючих частин; капітальні вкладення в основний капітал і запаси; обсяг продажу й число підприємств.

Отже можна зробити висновок - конкурентоспроможність, поняття відносне, чітко прив’язане до конкретного ринку і часу продажу. Оскільки у кожного покупця є свій особистий критерій оцінки задоволення власних потреб, конкурентоспроможність придбаває ще й відтінок особистий.

Література:

1.Панкратов Ф.Г.Серьогіна Т.К.Комерційна діяльність , Москва,1996.

2. Скибинський “Маркетинг”, Львів – 2000р.