Особливості
формування вмінь і навичок з ручної обробки деревини в учнів 5-9 класів ЗОШ
Традиційна методика трудового
навчання головну увагу приділяла діяльності вчителя, вдосконаленню процесу
передачі ним знань, формуванню вмінь виконувати певні трудові операції, а не
учінню – діям учня для засвоєння цих знань, оволодіння навичками творчої
діяльності. Сучасна прогресивна дидактика у центр уваги ставить діяльність
учня. Роль учителя виявляється в тому, що, зважаючи на особливості предмета,
вік учнів, він веде їх сходинками процесу пізнання від відомого до невідомого,
спираючись на активність і самостійність дітей. Ці сходинки – етапи процесу
навчання: цілеутворення, мотивація, зміст, форми і методи, результат [1].
Новий зміст і структура трудового
навчання в 5 – 9 класах потребує певного переосмислення організації та методики
занять стосовно проектно-технологічного підходу. На зміну традиційним спареним
урокам, розрахованим на 90 хв, з 2005/06 навчального року в 5 класі, а з
2006/07 навчального року в 6 класі, проводиться один урок
тривалістю 45 хв. При цьому зміст навчального матеріалу згідно з новою
програмою теж відповідатиме такому самому часу, тоді як у деяких учителів
трудового навчання виникає запитання: як за 45 хв. встигнути виконати весь
обсяг, передбачений програмою?
Відомо, що сучасне
виробництво є насамперед виробництво машинним. У зв'язку з цим часто виникають
зауваження, що не потрібно відводити переважну більшість годин на обробку
деревини вручну, що учні повинні в основному працювати на верстатах, тому що
порушуватиметься принцип політехнізму. Однак, такі професії, як
столяр-ремонтник, столяр-складальник вимагають навиків ручної обробки. Крім
того, ряд методів і прийомів трудових операцій при обробці матеріалів вручну
застосовують і під час роботи на машинах (вимірювання, закріплення заготівок,
координування власних рухів).
Однією з складових процесу
навчання є інструктування (пояснення). Для вибору найбільш ефективного підходу
було проведено дослідження. При вивченні операції стругання учнів було розподілено на три групи.
Першу групу навчали,
показуючи зразки виробу, прийоми стругання, робочу позу, прийоми перевірки
результатів роботи, демонструючи відповідний плакат. На плакаті було зображено
положення інструмента в різні моменти роботи та зусилля лівої і правої рук
прикладених до інструмента. Ніяких додаткових усних пояснень учитель не давав.
Другу групу навчали
даючи докладні пояснення щодо прийомів стругання, ритму, темпу роботи, значення
самоконтролю. Тут також було показано зразок виробу і плакат. Проте в цій групі
вчитель не демонстрував прийомів роботи з рубанком.
У третій групі учнів
показ поєднувався з докладним поясненням.
Після чотирьох занять
було проведено контрольне стругання. Аналіз отриманих результатів свідчить про
те, що демонстрація процесу стругання дуже важлива складова при навчанні.
Зорове сприйняття допомагає учням запам'ятати робочу позу та робочі рухи,
відповідно зайняти правильне положення біля верстака, правильно тримати
рубанок.
Однак, одного показу
виявилося недостатньо. У першій групі, де показ не супроводжувався поясненням,
учні, не засвоївши на що треба звертати особливу увагу, допускали багато
помилок у роботі і протягом першого заняття майже не контролювали процес
роботи. Лише після додаткового пояснення вчителем помилок учні зрозуміли
значення самоконтролю і на наступних заняттях перевіряли якість своєї роботи.
Демонстрування вчителем прийомів стругання допомогло учням виробити правильні
ритм і темп роботи, проте для координування зусиль рук цього виявилося
недостатньо. Якщо до пояснення зусилля рук
учнів при струганні були незначними і при цьому працювала в основному лише ліва
рука, то після пояснення картина дещо змінилася: зусилля рук збільшились, але
знову ж таки ліва рука прикладала більше зусиль, тобто не вироблялися потрібні
темпи рухів.
Навчання в другій групі, яке на
відміну від першої проводили за допомогою докладного пояснення вчителя, дало
учням можливість зрозуміти, як стояти біля верстака, як тримати рубанок,
розподіляти зусилля правої і лівої рук. Усе це допомогло учням у роботі.
Учитель, демонструючи плакат, підкреслював значення правильного розподілу
зусилля рук, ритму і темпу в роботі. Одержані дані свідчать про те, що учні
усвідомили значення координації рухів при струганні і намагалися працювати
обома руками. Зусилля рук значно зросли, з'явився потрібний темп роботи. Проте
відсутність демонстрування прийомів роботи вчителем негативно позначилася на
ритмі роботи, зусилля рук залишилися нерівномірними.
Можна зробити
висновок, що при навчанні струганню самого тільки показу недостатньо, так само
як недостатньо самого тільки пояснення. Це підтверджується й тим, що найкращі
результати показала третя група, де пояснення було поєднано з показом.
Практика показує
також, що уявлення, які створюються тільки на основі зорових відчуттів, у
різних учнів різні. У частини учнів уявлення про прийоми, які демонструються,
формуються краще, коли вони бачать їх у русі, а в інших тоді, коли вони бачать
їх у статичному положенні. Отже, треба, щоб під час інструктування учні бачили
прийом і динамічно, і статично.
Виходячи з вище сказаного
можна стверджувати, що при формуванні вмінь і навичок недоцільно розділяти
столярну операцію на складові частини, які спочатку вивчаються окремо, а потім
у комплексі з іншими. Слід використовувати метод умовного розподілу на складові
з акцентуванням уваги на найбільш важливому етапі кожної трудової операції з
коректуванням правильності її засвоєння в процесі практичної роботи. Такий
підхід вивільняє частину часу для глибшого
засвоєння учнями нових практичних знань і навичок. Крім того, індивідуальне
коректування полегшує педагогічну діагностику кожного з учнів.
Література:
1. О.
Коберник. Урок трудового навчання в умовах проектно-технологічної системи //
Трудова підготовка в закладах освіти. – 2006 – №1. – С.2–5.