Грицан О.А.

Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, Україна

До питання громадського контролю за використанням та охороною надр

Будівництво демократичної правової держави та формування громадянського суспільства в Україні вимагає принципово нових підходів до участі громадськості в процесі контролю за станом навколишнього природного середовища. Розуміння громадянами своєї значущості у вирішенні екологічних проблем сприяє, з одного боку, зростанню рівня суспільної екологічної свідомості, з іншого – має позитивний вплив на стан довкілля. Відповідно до ст. 10 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, громадський екологічний контроль визнаний однією з гарантій реалізації права на безпечне навколишнє середовище [1]. Важливою особливістю громадського екологічного контролю є те, що його об’єктом виступає не лише відповідність поведінки окремих громадян та суб’єктів господарювання приписам екологічного законодавства, а й дотримання цих приписів органами державної влади та місцевого самоврядування в процесі їх діяльності.

Одним з різновидів громадського екологічного контролю виступає контроль у сфері раціонального використання та охорони надр.

Законодавчою основою для здійснення громадського контролю за раціональним використанням та охороною надр виступає Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”. Проте більш детальної регламентації здійснення такого контролю не дає жодний нормативно-правовий акт. У чинному Кодексі України про надра законодавець, виокремлюючи лише державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченні надр, їх використанням та охороною [2], про громадський контроль в даній сфері не вказує взагалі. В той же час, чинне законодавство передбачає здійснення громадського контролю за охороною та використанням всіх інших природних об’єктів : земель (ст. 190 Земельного кодексу України) [3], лісів (ст. 27 Лісового кодексу України) [4], вод ( п.5 ч.1 ст. 11, ст. 20 Водного кодексу України) [5], тваринного світу (ст. 58 Закону України “Про тваринний світ”) [6], рослинного світу (ст. 37 Закону України “Про рослинний світ) [7], атмосферного повітря (ст. 30 Закону України “Про охорону атмосферного повітря) [8]. Норми про громадський контроль за використанням та охороною надр також відсутні в проекті підготованого нового Кодексу про надра України, який, однак, був відхилений Верховною Радою України.

Не вирішує даної прогалини і чинне Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля від 27 лютого 2002р., де нема жодної вказівки на громадський контроль за використанням та охороною надр. Принагідно слід зазначити, що Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, затверджене наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 4 серпня 1994 р., виокремлювало надра серед об’єктів громадського екологічного контролю. Однак цей нормативно-правовий акт був скасований з прийняттям нового положення про громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища від 5 липня 1999 р., де норма про надра як об’єкт громадського контролю вже була відсутня.

Варто зазначити, що в юридичній літературі висловлюються думки щодо недоцільності існування інституту громадських інспекторів з охорони довкілля, оскільки це призводить лиш до дублювання функцій державної інспектури, а також функцій державних наглядових органів, при чому на менш високому професійному рівні [9, c.65]. Однак слід погодитися з твердженням В. Зуєва про те, що в цьому випадку присутнє однобічне розуміння проблеми [10, с.84]. Здійснення громадського контролю за використанням та охороною надр є надзвичайно важливою вимогою сьогодення. В умовах, коли здійснення державного контролю може відбуватися неналежним чином, окремі громадяни та різноманітні громадські природоохоронні організації виступають найбільш екологічно свідомими сегментами суспільства. Адже в основі громадського екологічного контролю лежить, в першу чергу, усвідомлення власної відповідальності за життя в безпечному та здоровому навколишньому середовищі.

Таким чином, існує необхідність в законодавчому закріпленні положення про громадський контроль в галузі охорони та використання надр. Слід передбачити, що громадський інспектор може здійснювати перевірки щодо:

- наявності в передбачених законом випадках спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, відповідності діяльності суб’єкта надрокористування ліцензійним умовам, строк дії дозволу, наявності передбачених дозволом додатків;

- дотримання особливих умов користування надрами, встановлених угодою про умови користування ділянкою надр;

- наявності Акту про надання гірничого відводу, копії топографічного плану з відповідним написом та довідки про реєстрацію гірничого відводу у випадках, передбачених законодавством;

- наявності документів, що посвідчують право власності або право користування землею у осіб, що здійснюють видобування корисних копалин місцевого значення, торфу, прісних підземних вод та користування надрами для господарських і побутових потреб (без спеціального дозволу (ліцензії) та гірничого відводу), дотримання вимог охорони довкілля при здійсненні такого надрокористування; наявність погодження з місцевою радою народних депутатів та органами Міністерства навколишнього природного середовища щодо здійснення такого надрокористування із застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища;

- дотримання вимог законодавства щодо забезпечення безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища при користуванні надрами;

- дотримання надрокористувачем обов’язків щодо рекультивації земель, порушених в процесі користування надрами тощо.

Юридичне визнання та врегулювання громадського контролю в галузі використання та охорони надр надасть змогу громадянам законними способами впливати на покращення сучасного стану надрокористування.

Література:

1. Закон України від 25 червня 1991 року “Про охорону навколишнього природного середовища” // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

2. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1994. - № 36. - Ст. 340.

3. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради. – 2001. - № 3 - 4. – Ст. 27.

4. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст.19.

5. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради. – 1995. - № 24. – Ст. 189.

6. Закон України від 16 жовтня 1992 року “Про охорону атмосферного повітря” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 50. – Ст. 678.

7. Закон України від 9 квітня 1999 року “Про рослинний світ” // Відомості Верховної Ради. – 1999. - № 22-23. – Ст. 198.

8. Закон України від 13 грудня 2001 року “Про тваринний світ” // Офіційний вісник України. – 2002. - № 2. – Ст.47

9. Ларионов Г.А. Общественный экологический контроль // Государство и право. - 1996. - № 2. - С. 65-74.

10. Зуєв В. Правове регулювання реалізації екологічного управління в Україні та шляхи його вдосконалення // Управління у сфері охорони довкілля та природокористування в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення. – К., Вего “МАМА-86”, 2003. – 160 с.