Коршунова Ірина Павлівна

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Художній потенціал сучасної пісні як джерело виховання української молоді

На даному етапі становлення української нації повстає питання надзвичайної ваги. Це питання нашого майбуття. Унікальність ситуації, в якої ми опинилися, полягає в тому, що незалежність політична, не відповідає незалежності культурній. Яким чином можна ефективно вплинути на менталітет сучасного молодого українця та протидіяти інформаційному пресингу звідусіль.

Спираючись на актуальність проблеми, в статті розглядаються можливості впливу сучасної музики, зокрема пісні, на українську молодь, на її патріотичні та естетичні погляди. Для цього треба виконати низку завдань: окреслити історію і типологію сучасної музики і пісні з другої половини ХХст. та її впливу на молодь; жанри сучасної музики та їх роль у патріотичному вихованні молоді; необхідність та можливості сучасної освіти у формуванні духовних орієнтирів особливості.

Існує думка, що молодь визначає сьогоднішню культурну ситуацію. Так було завжди, так є і в наші часи. Інформаційний “прорив” відчувало на собі покоління 60-70-х років, порівнюючи “совітську” сучасність за світовою. Нові технології призвели у свій час не тільки до технологічної революції, але і до ідеологічної. Старе покоління ще із задоволенням слухало свої улюблені старі пісні, а молодому – більш подобалися хіти, які стилістично були списані з модного на той час західного “твісту”.

Таким чином, песня спряла становления нових уявлень нового покоління про світ.

Але “інформаційна революція” передбачала вихід і за рамки тотальних національних обмежень. Незважаючи на весь радянський пресинг, національне починає пробиватися до світла. Розквітає українська поезія, поети, колективи трималися національних традицій у формі найбільш доступній народним масам – у формі пісень.

Однією з найголовніших галузей традицій є музика, а найбільш вживаною – музика естрадна, яка створює важливий пласт музичної культури сьогодення. Мова йдеться про “легку” музику, для якої характерні змістовність музичного образу, національна форма, певне ідейне спрямування тощо. Народність легкої музики виявляється в її тісному зв’язку з музичними традиціями і побутом народу, в її загальнодоступності.

Але влада не допускала, незважаючи на весь свій інтернаціоналізм, прояви національного в радянській культурі. Головна причина полягала у неможливості відгородитися від прогресу, від тенденцій світової сучасної музики, однією з яких був розвиток фольк-року - самого небезпечного напрямку молодіжної музики, представниками якого були Джоан Байз, та їх стильовий аналог – Жанна Бічевська. Ще дозволялися, так звані, пісні протесту.

Та саме через легку українську музику в ті часи національна ідея тільки і могла легально реалізуватися.

В контексті безлічі неоднозначних тлумачень понять: “легка”, “естрадна”, “популярна” музика вважається за доцільне розглянути феномен молодіжної музики і трьох її основних вимірах: “поп-музика”, “рок-музика” і джаз.

Исторично термін “поп-музика” виник від скорочення словосполучення “популярна музика”, але з часом його зміст дещо змінився. І поняття “популярна музика” та “поп-музика” мають тепер різні значення. На відміну від “популярної музики”, яка включає усі явища естради, “поп-музика” визначає ряд естрадної музики, що має відверто виражену комерційну цінність. “Поп-музика”, іншими словами - “попса” – це найбільш небезпечний жанр “легкої” музики, яка будує свої твори на рівні підсвідомості і розрахована на примітивного споживача з примітивними смаками та уявленнями про життя. Ще більшу небезпеку створює так звана “уголовная романтика”, яка взагалі не притаманна українцям.

Таким чином, “попса” є просто отрутою для смаку сучасної молоді.

Рок. На відміну від “поп-музики”, яка дещо звільняє молодь від проблеми повсякденності, рок діє у зворотному напрямі – повертає молодь до дійсності, привертає увагу слухачів своєю неординарністю та самобутністю. Незважаючи на свою “легкість” в жанрі, має, на відміну від “попси”, велику кількість різновидів: фольк-рок, хард-рок, арт-рок, барок корон, панк рок тощо.

І нарешті, найстаріший та най творчий жанр – джаз. Він став тепер елітним жанром музичного мистецтва, який доступний далеко не кожному слухачеві. Їм захоплюється обмежена кількість музичних інтелектуалів, з приводу цього, - джаз не може впливати на молодіжний загал.

Таким чином, з розглянутих жанрів в сучасної музики найбільш позитивний потенціал впливу на молодь має рок. На початок 90-х років ХХ ст. саме рок-групи, серед яких: “Кому вниз”, “Брати Гедюкіни”, “Воплі Відоплясова” та рок-фестиваль “Червона рута” – були провідниками національної ідеї. Пафос цих пісень, мова, іронія, гумор – все це сприяло усвідомленню молоддю себе українцями.

Так, хоч рок і є інтернаціональним за своєю природою, він у змозі відтворювати найкращі національні властивості та цінності у формах, близьких й зрозумілих молодому поколінню, що виховується у досить складних культурно-інформаційних та політичних умовах. Не слід розділяти виховання естетичне та політичне. І якщо для формування політичних уподобань є ціла система освіти, то музичне виховання обмежується тільки початковою школою. Оточення сучасної молоді формує її смаки.

Болонський процес, до якого долучилася Україна, передбачає не тільки підвищення фахового рівня спеціалістів, але й підвищення культурного рівня наших випускників, виховання їх художнього смаку, якого неможливо досягти без допомоги просвітницьких заходів, корекції навчальних планів в бік гуманізації та гуманітаризації. Необхідно зменшити вплив на молодь сучасної “культурної продукції” сумнівної, або ж і зовсім негідної якості.