Сидоренко О.Б.

НПУ імені М.П. Драгоманова, м. Київ

Про дисциплінованість учнів молодшого шкільного віку з низькою результативністю в учінні.

Психіка, характер людини, як відомо виявляється в її поведінці: у вчинках, у ставленні до інших людей, у виборі, який кожен з нас робить у певній ситуації. Як поводить себе людина в ситуації можна зробити висновок про її загальну культуру, вихованість. Поводження людини зумовлює засвоєння досвіду. У зв’язку з цим доцільно вивчати дисциплінованість, яка відіграє велику роль в учінні та вихованні підростаючої особистості.

Дисциплінованість – це поєднання організованості, зібраності, вольових рис та усвідомлення дитиною того, до чого вона прагне. Для того щоб бути дисциплінованим, слід поводитися не за примхою, а керуватись умовами, інтересами організації життя і навчання дітей у школі. Кожен вихованець повинен вміти робити не тільки те, що хочеться, а те, що потрібно. У складних та життєвих обставинах найлегше саме дисциплінованому учню. Тут виникає питання, що таке дисципліна? Якою вона повинна бути у школярів?

Дисципліна – це засіб успішного виконання всім учнівським колективом завдань та не лише узгодження своїх дій з діями учнів класу, а й глибоке розуміння доцільності порядку, установленого у класі, а також особистої поведінки;

Дисципліна – це засіб боротьби і подолання перешкод. Школярі мають навчитися поєднувати ініціативність, як знання того, чого хоче учень і вміння покращувати все, що залежить від нього, у школі і вдома, водночас це і старанність, самостійність, уміння підкорятися, бути активними і стриманими.

Тому ми вважаємо актуальним дослідження дисциплінованості в учнів молодших класів з низькою результативністю в учінні. Дослідження цього явища ми здійснювали за допомогою методик, суть яких полягала в обранні досліджуваними серед 12 позитивних та негативних висловлювань ті, якими вони могли сказати про себе, про свою поведінку.

Ми аналізували відповіді дітей як позитивні так і негативні, дотримуючись при цьому думки про те, що дисциплінована поведінка - це завжди та, яка вимагає виконання правил на основі їх свідомого засвоєння.

В дослідженні брали участь учні I – IV класів у кількості 65 осіб, які мають низькі результати в учінні. Ми отримали такі дані: 9,2 % дітей виявили особливості дисциплінованої поведінки. Їх відповіді були такими: „завжди уважно слухаю вчителя на уроках”, „завжди кажу правду”, „поважаю старших”.

Нестійка дисциплінованість спостерігалась у 35,3 % учнів. За основу виділення цієї кількості дітей ми теж брали їхні відповіді, але вони були іншого характеру. Наприклад: “інколи не виконую домашнього завдання”, що свідчить про непослідовність у виконанні правил поведінки, нестійкість у проявах дисциплінованої поведінки.

Досліджувані у кількості 25 % мають лише окремі прояви дисциплінованості. Варіанти їх виборів мали тільки односторонній характер. Наприклад: „допомагаю батькам по господарству”, „я хороший учень”, а іншими виборами були негативні відповіді.

Відповіді дітей, які мали негативний характер, дозволили нам віднести цих досліджуваних до категорії недисциплінованих. Вибори учнів мали однакову кількість як позитивних так і негативних характеристик, що свідчить про невміння диференціювати позитивні і негативні форми поведінки, що швидше зумовлюють прояви недисциплінованості. Така категорія учнів складає 10,7 %. Можливо, що ці відповіді виявляли неуважність досліджуваних до своєї поведінки та нездатність рефлексувати її.

Учні, відповіді яких мали тільки негативні характеристики, дозволяло нам віднести їх до групи досліджуваних з стійко недисциплінованою поведінкою (1,5 %). Їх обрані відповіді були такі: „сварюся з дітьми”, „трапляється, що забуваю вдома зошити, ручки, підручники”, „буваю, що запізнююся на уроки” тощо.

Можна додати, що серед всіх досліджуваних у 6 % дітей виявилась нестійка недисциплінованість. Серед негативних відповідей була наявність 2-3 позитивних. Наприклад: „товаришую з багатьма дітьми класу”, „завжди кажу правду”.

Наявність недисциплінованості, але вираження якої було дуже слабким спостерігалось у 12,3 % досліджуваних. Серед негативних відповідей дітей зустрічались 1-2 позитивних висловлювань.

У якості експертів оцінювання проявів дисциплінованості у дітей виступали вчителі. Їх опитування дозволило об’єктивніше оцінити наявність дисциплінованої поведінки в учнів. Великих розходжень в оцінці дисциплінованості учнів вчителями і вище наведеними даними не спостерігається.

Дуже важливо вміти аналізувати свою поведінку, бо рефлексія та самооцінка є механізмом регуляції поведінки.

Вивчаючи таке вміння, ми проводили опитування серед досліджуваних, пропонуючи відповісти на таке запитання: „Скажи будь ласка, яка в тебе поведінка”? Аналізуючи відповіді учнів ми виявили, що 15,4 % дітей можуть правильно оцінити свою поведінку. Найчастіше діти відповідали: „вона добра”, „зразкова”, „вона хороша”. Оцінки цих дітей своєї поведінки не розходились з характеристиками, які їм надавав вчитель.

Досліджувані у кількості 9,2 % аналізували свою поведінку, як „добра, гарна”, але вони не відповідали, чому вони так думають і їх оцінки розходились з думками вчителя. Учні у кількості 7,7 % визначали свою поведінку, як „погана”, що часто збігалось з думками класовода. Можна припускати, що у дітей здатність до аналізу та оцінювання своєї поведінки тільки починає розвиватись, але поки що вона має дифузно-синтетичний, злитий, недиференційований характер.

Дослідження дисциплінованості учнів з низькою результативністю в учінні у подальшому будуть спрямовані на виявлення мотивів поведінки та локусу контролю.