Путренко В.В.

Інститут географії НАН України

Суспільно-географічні аспекти процесу ресурсозбереження

В умовах сучасної української економіки особливу важливість набувають питання удосконалення процесу ресурсозбереження, що пов’язано з високою ресурсоємністю вітчизняної економіки, недосконалістю виробничої структури, значним ступенем залежності від поставок закордонних енергоресурсів. Проведення широкомасштабних та ефективних заходів з ресурсозбереження потребує розробки системи управління ресурсозбереженням на різних господарських ланках з залученням досягнень багатьох наукових напрямків. Серед перспективних напрямків досліджень процесу ресурсозбереження значний потенціал мають суспільно-географічні дослідження, які завдяки комплексному просторовому аналізу надають якісно нову інформацію щодо прийняття управлінських рішень.

Під ресурсозбереженням розуміємо метод господарювання, який охоплює комплекс технічних, економічних, організаційних заходів, що направлені на раціональне використання ресурсів та забезпечення потреб в них, головним чином, за рахунок економії. Ресурсозбереження – безперервний процес, який характеризується набором факторів, які об’єднані в три великі групи: конструкційні (витрати матеріалів на одиницю продукції та її якість), технологічні (використання нового обладнання та передових технологій), організаційно-планові (організація матеріальних потоків, удосконалення управління на всіх рівнях).

Для отримання кількісних показників, які характеризують ресурсозбереження використовують дві групи методів. До першої групи відноситься аналіз показників матеріалоємності та енергоємності. Другу групу складають показники рівня безвідходності виробництва, які основані на аналізі досконалості техногенних циклів речовини.

В числі основних напрямків ресурсозбереження слід вказати впровадження нетрадиційних видів матеріалів та використання альтернативних джерел енергії, застосування майже безвідходних технологій, комплексну переробку сировини та матеріалів, розширення використання вторинних ресурсів.

Ресурсозбереження сприяє прискоренню розвитку економіки, підвищенню її конкурентоспроможності, економії витрат на природоохоронні заходи, покращенню та збереженню навколишнього середовища, що наближає державу до переходу на модель збалансованого розвитку.

Суспільно-географічна наука завжди брала активну участь у вирішенні прикладних завдань ресурсозбереження в рамках оптимізації просторового розміщення продуктивних сил та удосконалення транспортних зв’язків. Проте на сучасному етапі виникла необхідність в комплексному територіальному вивченні всіх аспектів ресурсозбереження в контексті розвитку методологічного апарату суспільної географії.

Процес ресурсозбереження в загальному вигляді можна розглядати як ступінь ефективності функціонування суспільно-територіального комплексу, який має єдність і розвивається у конкретних природно-географічних умовах. Виходячи з визначення суспільної географії, як науки про процеси формування, розвитку і функціонування суспільно-територіальних систем (СТС) і про управління цими системами можна побачити необхідність і методологічну обґрунтованість в суспільно-географічному дослідженні ресурсозбереження, як процесу функціонування СТС.

До головних завдань суспільної географії стосовно дослідження ресурсозбереження слід віднести:

- створення нових механізмів управління ресурсозбереженням на регіональному рівні;

- розробка критеріїв досягнення ефективності в територіальному управлінні ресурсозбереженням;

- узгодження технологічних циклів з природно-ресурсними та біогеохімічними циклами.

На сьогодні в суспільній географії формується цілий ряд напрямків вивчення ресурсозбереження:

· Проведення регіонального аналізу та розробка критеріїв ефективності політики ресурсозбереження на різних адміністративно-територіальних рівнях.

· Вивчення, створення бази даних та обґрунтування доцільності використання потенціалу запасів техногенної сировини.

· Розробка теоретичних засад географії промисловості з переробки вторинної сировини.

· Дослідження особистого споживання населення на регіональному рівні з метою раціоналізації використання природних ресурсів та зменшення побутових відходів.

· Автоматизація управління процесом ресурсозбереження на регіональному рівні через впровадження геоінформаційних технологій для збору, обробки та оперативного аналізу інформації.

· Удосконалення розміщення продуктивних сил з точки зору теорії енерговиробничих циклів, територіально-виробничих комплексів, ресурсних циклів з метою більш повної та комплексної переробки сировини та мінімізації утворення відходів за рахунок активізації кооперування, комбінування, агломерування та комплексування у виробництві.

· Теоретичне обґрунтування і практичне впровадження регіональної політики ресурсозбереження, виходячи з природно-ресурсного, соціального, виробничого, екологічного потенціалу території.

Таким чином, суспільна географія повинна відігравати важливу роль у вивченні процесу ресурсозбереження та надавати цінні пропозиції щодо підвищення ефективності вітчизняної економіки.